ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 686/4996/23

провадження № 61-15625св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року у складі судді Колієва С. А., додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року у складі судді Колієва С. А., постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ «Про накладення додаткового заходу реагування або дисциплінарного стягнення» № E.DN-ПБУР-7818664 від 07 грудня 2022 року про оголошення догани ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що починаючи з 24 вересня 2012 року вона працювала на різних посадах в АТ КБ «ПриватБанк», а зараз працює на посаді директора відділення «VIP центр на Проскурівській» Південно-Західного макрорегіонального управління.

14 грудня 2022 року її було ознайомлено із випискою із наказу «Про накладення додаткового заходу реагування або дисциплінарного стягнення» № E.DN-ПБУР-7818664 від 07 грудня 2022 року, відповідно до якого до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення обов`язків, покладених трудовим договором або нормативно - правовими актами банку.

З вказаним дисциплінарним стягненням ОСОБА_1 не погоджується та вважає його протиправним і таким, що не відповідає вимогам закону.

ОСОБА_1 вказує, що складові дисциплінарного проступку відсутні, нею не вчинявся проступок, за який відповідач застосував дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ «Про накладення додаткового заходу реагування або дисциплінарного стягнення» № E.DN-ПБУР-7818664 від 07 грудня 2022 року про оголошення догани ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як роботодавець не довів невиконання позивачкою покладених на неї посадових обов`язків, не надав доказів того, що при виконанні ОСОБА_1 своїх обов`язків мав місце дисциплінарний проступок, не зазначив достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В решті у задоволені заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року та на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року залишено без змін.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат, понесених на оплату правничої допомоги.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 листопада 2023 року на адресу Верховного Суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла касаційна на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

07 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 04 січня 2021 року працювала на посаді директора відділення «VIP центр на Проскурівській» Південно-Західного макрорегіонального управління АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу «Про переміщення» АТ КБ «Приватбанк» від 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 переміщено з підрозділу Південно-Західне макрорегіональне управління Хмельницька філія відділення «VIP центр на Проскурівській» в підрозділ Південно-Західне макрорегіональне управління Хмельницький регіон Відділення «Хмельницьке № 18».

10 листопада 2022 року керівником напрямку «Служба Безпеки» ГО Болотіним С. Г. був затверджений висновок службової перевірки по факту порушень нормативних документів банку працівниками відділення «Хмельницьке № 18» гр. Д - «Центр VIP-обслуговування», яким встановлені факти порушень керівником відділення «Хмельницьке № 18» гр. Д- «Центр VIP-обслуговування» ОСОБА_1 вимог Кодексу поведінки (етики) та Антикорупційної програми пункт 1 Розділ IV Норми професійної етики працівників банку, пунктів 2.2, 2.5, 2,6, 3.5 Розділу V та пункт 5.2.4 «Порядку комунікацій між працівниками банку».

01 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслала роботодавцю пояснювальну записку, в якій повідомила, що у неї відсутній доступ до документа, згідно якого щодо неї виноситься управлінське рішення к.д. 7818664, причини такого управлінського рішення їй не відомі, надати пояснення не має можливості.

05 грудня 2022 року головним спеціалістом з питань внутрішньої безпеки банку ГО Управління безпеки в Південно-Західному макрорегіональному управлінні Ладанським В. Б., провідним спеціалістом з питань внутрішньої безпеки банку ГО Управління безпеки в Південно-Західному макрорегіональному управлінні Яценко О. М. та головним спеціалістом Управління безпеки ГО Управління безпеки в Південно-Західному макрорегіональному управлінні Панчуком С. П. складено акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про порушення трудової дисципліни, що полягають у передачі особистих даних клієнтів банку в месенджері Скайп 30 серпня 2022 року та 14 вересня 2022 року.

07 грудня 2022 року дирекцією з HR та корпоративного управління АТ КБ «ПриватБанк» винесено наказ «Про накладення додаткового заходу реагування або дисциплінарного стягнення», згідно якого позивачка грубо порушила приписи внутрішніх документів банку, відправляючи та отримуючи інформацію з обмеженим доступом (прізвища клієнта, номер банківської картки клієнта, кількість проведених операцій та суми) за допомогою месенджера Скайп, порушила пункти 2.21, 4.6 Посадової інструкції, пункт 5.2.5. Порядку здійснення комунікацій у месенджерах та пункт 4.1 Посадової інструкції працівника, у зв`язку із чим до ОСОБА_1 застосовано догану.

Посадовою інструкцією «Керівника відділення гр. Д - Керівник центру VIP-обслуговування», яка затверджена наказом АТ КБ «Приватбанк» 08 січня 2021 року та з якою була ознайомлена ОСОБА_1 визначено, що керівник відділення гр. Д - Керівник центру VIP-обслуговування» діє на користь банку і клієнтів та зобов`язаний ставити інтереси банку вище власних (пункт 2.1); не допускає поширення стороннім особам інформації, що складає банківську таємницю та комерційну таємницю (пункт 2.2); несе відповідальність за: порушення вимог нормативних документів, регламентів, процедур банку, вимог політики інформаційної безпеки банку, а також за дії (бездіяльність), які створили умови для виникнення таких порушень (пункт 4.1), незаконне розголошення банківської таємниці, комерційної, а також конфіденційної таємниці відповідно до затвердженого банком переліку, а також відповідно до діючого законодавства (пункт 4.5) недотримання правил інформаційної безпеки банку (пункт 4.6), порушення норм етики поведінки, встановленої в банку (пункт 4.9), недотримання вимог Антикорупційної програми банку (пункт 4.13).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.7 трудового договору № 11049300 від 24 вересня 2012 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , працівник зобов`язаний сумлінно виконувати свої трудові обов`язки; дотримуватися вимог «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників «ПриватБанку»; не розголошувати відомості, що складають банківську або комерційну таємницю, а також іншу інформацію конфіденційного характеру, прямо або побічно пов`язану з діяльністю «Банку».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.

Суди попередніх інстанцій, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин та з огляду на вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходили із того, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суду не надано.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

З огляду на викладене вище, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач як роботодавець не довів невиконання позивачкою покладених на неї посадових обов`язків, не надав доказів того, що при виконанні ОСОБА_1 своїх обов`язків мав місце дисциплінарний проступок, не зазначив достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що, в силу положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина друга статті 270 ЦПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

21 липня 2023 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Москалюк С. А., про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій заявник просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

У заяві також зазначалося про те, що під час розгляду справи по суті, а саме - в судовому засіданні 02 травня 2023 року представник позивачки повідомила суд, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також інші докази будуть подані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, надавши відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат адвокатом було долучено копію договору про надання правової допомоги б/н від 22 лютого 2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1042985, виданого на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 22 лютого 2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 522 від 15 червня 2011 року, акт № 1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 22 лютого 2023 року від 19 липня 2023 року, платіжну інструкцію 0.0.3109585024.1 на суму 15 000,00 грн.

Згідно пунктів 1.2, 3.3., 3.4. договору надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації, ведення претензійно-позовної роботи, складання процесуальних документів (заяв по суті спору, заяв з процесуальних питань), представництва інтересів клієнта у судах всіх інстанції та юрисдикцій, інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору. Гонорар складається з суми вартості послуг, наданих Виконавцем при наданні правової допомоги у наступних формах, визначених пунктом 1.2 Договору. Розмір гонорару Виконавця за надання послуг у формах визначених в пункті 1.2 Договору визначається виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000,00 грн за одну годину роботи.

Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 19 липня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2023 року у суді першої інстанції адвокатом були надані такі послуги: складання, оформлення та подання позовної заяви справі № 686/4996/23 на загальну суму 3 000,00 грн (3 години витраченого часу), вивчення відзиву у справі з додатками на 69 арк., складення та підготовка відповіді на відзив на загальну суму 5 000,00 грн (5 годин витраченого часу), складення, оформлення та подання пояснень у справі № 686/4996/23 на загальну суму 3 000,00 грн (3 години витраченого часу), складання, оформлення та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 686/4996/23 на загальну суму 1 000,00 грн (1 година витраченого часу), участь у судових засіданнях 27 березня 2023 року, 02 травня 2023 року, 18 липня 2023 року на загальну суму 3 000,00 грн (3 години витраченого часу).

28 липня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» було подано заяву про зменшення розміру витрат з огляду на їх невідповідність складності справи, наявним розцінкам та задоволеним судом таких витрат в аналогічних справах.

Оцінюючи надані докази понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та правильно стягнув з відповідача на користь позивачки 10 000,00грн понесених в суді апеляційної інстанції витрат на оплату професійної правничої допомоги, з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та реальності.

Водночас,у відзиві на апеляційну скаргу від 05 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Москалюк С. А. просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі № 2 від 05 вересня 2023 року, що включає в себе складання, оформлення та подання відзиву на апеляційну скаргу на суму 3000,00 грн, а також платіжною інструкцією №0.0.3180916576.1 від 05 вересня 2023 року на суму 3 000,00 грн.

Заперечення від представника відповідача щодо неспівмірності понесених ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції не надходили.

Зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що стороною відповідача не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення клопотання представника позивачки та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконаннядодаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, та постанови Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року в частині стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу було зупинено ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

РішенняХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року в частині стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов