№ 686/6010/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 686/6010/14-ц

провадження № 61-4692св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Латюк Петро Якович, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Заворотної О. Л., від 22 грудня

2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., від 18 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 червня 2014 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість в розмірі 140 394,77 грн.

30 вересня 2014 року державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Перший ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮУ) Шершелюк А. Ю. відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі

№ 686/6010/14-ц.

Постановою державного виконавця Першого ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮУ

Шершелюка А. Ю. від 17 травня 2015 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

30 липня 2015 року державний виконавець Першого ВДВС у

м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮУ Шершелюк А. Ю. прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», проте арешт, накладений на майно, не зняв, чим позбавив ОСОБА_1 права розпоряджатись своїм майном.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Першого ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮУ щодо незняття арешту з майна у закінченому виконавчому провадженні № 44889224;

- зобов`язати Перший ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮУ зняти арешт з майна в рамках зазначеного виконавчого провадження.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 22 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року, у задоволенні скарги

ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим, а рішення суду залишається невиконаним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П. Я., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове рішення про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 686/6010/14-ціз суду першої інстанції.

У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, чинним законодавством визначено як стадію завершення виконавчого провадження.

Посилається на неврахування судами попередніх інстанцій пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, статей, 30, 47, 48, 49 Закону України «Про виконавче провадження», а також висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві, поданому до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Зазначає, що повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє його права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання. Довідавшись у грудні 2021 року, під час розгляду скарги

ОСОБА_1 , про наявність постанови державного виконавця щодо повернення виконавчого документу, він звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, яка до теперішнього часу не розглянута.

Вважає, що суди правильно звернули увагу, що державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, а не про закінчення виконавчого провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 27 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2014 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 . Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 10 000 доларів США суми позики, що за курсом НБУ еквівалентно 108 947,82 грн, 30 273,77 грн - процентів від суми позики,

1 173,18 грн - три проценти річних від простроченої суми. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

№ 686/6010/14-ц.

30 липня 2015 року державний виконавець Першого ВДВС у

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На час прийняття державним виконавцем постанови від 30 липня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу, спірні правовідносини були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Статтею 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах

від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина п`ята статті 37Закону № 1404-VIII).

За таких обставин, встановивши обставини справи, які мають значення для її вирішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Верховний Суд відхиляє, як нерелевантне, посилання заявника на постанову Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у якій суди встановили, що виконавче провадження органом державної виконавчої служби здійснювалося у зв`язку зі стягненням з боржника за рішенням суду до Державного бюджету України заборгованості за ввізним митом та податку на додану вартість. На момент вирішення справи борг за виконавчими провадженнями у позивача був відсутній; виконавчі листи повернуто на підставі пунктів 2 та 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а матеріали виконавчих проваджень знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання у встановленому законом порядку.

Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, наразі на розгляді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває заява ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа (справа № 686/6010/14-ц, провадження № 6/686/198/22), до вирішення якої висновки заявника про те, що виконавче провадження не може бути відкрито знову, є передчасними.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди попередніх інстанцій з урахуванням обставин конкретної справи, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 22 грудня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду

від 18 травня 2022 року - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Латюк Петро Якович, залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 22 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 18 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта