ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 687/16/18

провадження № 61-14020св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комісія з питань захисту прав дитини Чемеровецької районної державної адміністрації,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ткаченком Олегом Юрійовичем, на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Горобець Н. О., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комісія з питань захисту прав дитини Чемеровецької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 25 червня 2001 року до 12 жовтня 2015 року він перебував з ОСОБА_3 у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Після розірвання шлюбу відповідач перешкоджала йому бачитись та вільно спілкуватись з сином, у зв`язку з чим він звернувся до Чемеровецької районної державної адміністрації і розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації від 30 грудня 2016 року № 424/2016-р йому визначено порядок участі у спілкуванні з сином та у його вихованні. Однак відповідач продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином.

З урахуванням збільшених у березні 2018 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у вихованні та спілкуванні з сином та встановити йому побачення з сином чотири рази на місяць з 9 год до 18 год наступного дня за своїм місцем проживання, а також встановити спільне проведення з сином наступних свят: днів народження дитини, батька, бабусі, дядька, двоюрідних сестер, Нового року, Різдва Христового, Великодня, державних вихідних днів (Дня Конституції, Дня незалежності, Дня захисту прав дітей, Дня перемоги, Міжнародного дня солідарності трудящих, Трійці, Дня захисників України), всіх шкільних канікул на десять діб без присутності матері дитини та інших осіб з можливістю відвідування його місця проживання, поклавши на нього обов`язок забирати та повертати дитину матері .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено час та дні зустрічей ОСОБА_1 з сином - щотижня в суботу або неділю з 10 год до 18 год без присутності матері. Перші десять зустрічей проводити в обов`язковій присутності матері.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином, встановлення часу та днів для зустрічей ОСОБА_1 з сином, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право виховувати сина і особисто спілкуватися з ним, проте ОСОБА_2 чинить у цьому перешкоди.

Крім того, визначаючи спосіб участі позивача у спілкуванні з сином, суд першої інстанції врахував інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, наявність спору між батьками з приводу способу участі батька у вихованні дитини, а також врахував вік дитини, стан її здоров`я, звичайний уклад її життя, місце проживання сторін, особисті стосунки, які склались між ними, і прихильність дитини до матері.

Додатковим рішенням цього ж суду від 12 лютого 2019 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2019 року адвокат ОСОБА_2 - Ткаченко О. Ю. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам та показам свідків.

Вирішуючи справу, суди не врахували, що позивач протягом тривалого часу не цікавився сином, не брав участі у його вихованні, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальної допомоги не надає, що, на її думку, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов`язків. Заявник вважає, що неврахування судами зазначених обставин призвело до неправильного вирішення справи.

Також вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової психологічної експертизи.

Посилаючись на зазначене, заявник просила про задоволення касаційної скарги.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року адвокат ОСОБА_1 - Суп М. Б. подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення. З урахуванням зазначеного, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Чемеровецького районного суду Хмельницької області матеріали цивільної справи № 687/16/18.

Ухвалою цього ж суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони з 25 червня 2001 року до 12 жовтня 2015 року перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 7 вересня 2015 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 липня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

2 травня 2016 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації від 30 грудня 2016 року № 424/2016-р «Про участь батька у вихованні дитини» встановлено ОСОБА_1 дні та час зустрічей з сином, а саме два рази на місяць з 9 год до 18 год наступного дня за місцем проживання ОСОБА_1 та у свята - дні народження (дитини, діда, баби), Новий рік, Різдво, Великдень; повертати дитину матері не пізніше визначеного часу.

; повертати матері не пізніше визначеного часу; у свята - дні народження (дитини, діда, баби), Новий рік, Різдво, Великдень.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації № 424/2016-р від 30 грудня 2016 року «Про участь батька у вихованні дитини» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 8 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року без змін.

Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 у спілкуванні з сином.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 151 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 СК України встановлено, що у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» ).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).

Судами попередніх інстанцій із поданих сторонами доказів встановлено, що між батьками малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - склалися неприязні відносини і досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у її вихованні і спілкуванні з нею вони не можуть.

Встановивши, що права ОСОБА_1 як батька порушує мати дитини, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином та про визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень; час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку дитини.

Оскільки суди попередніх інстанцій встановили наявність неприязних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що унеможливлює проведення побачень батька з дитиною у присутності матері у її помешканні, та врахувавши, що обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку ОСОБА_1 , не встановлено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що побачення батька з дитиною повинні відбуватися поза місцем її постійного проживання та без присутності матері.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і касаційний суд.

Доводи касаційної скарги стосовно невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, та ненадання належної оцінки доказам касаційний суд відхиляє, оскільки оцінку доказів і мотиви часткового задоволення позову суди повністю відобразили у судових рішеннях.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таких порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив і заявник такі не вказав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Оскаржувані судові рішення відповідають критеріям обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статями 400 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ткаченком Олегом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук