ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 687/621/17
адміністративне провадження № К/9901/29432/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 687/621/17
за позовом ОСОБА_1 до Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області (далі - Вишнівчицька сільрада), треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , відділ Державної виконавчої служби України в Чемеровецькому районі (далі - ВДВС в Чемеровецькому районі), про визнання дій щодо встановлення меж земельної ділянки протиправними, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13.03.2020, ухвалене у складі головуючого судді Кулєбякіна В.О.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Сторчака В.Ю., Граб Л.С.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 18.05.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати дії Вишнівчицької сільради щодо розмежування та встановлення меж та межових знаків між земельними ділянками, що розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 10.05.2017 протиправними;
скасувати акт встановлення меж від 10.05.2017 та залучити до встановлення меж земельних ділянок фізичну або юридичну особу, яка має відповідну ліцензію на виконання вказаних робіт;
скасувати та визнати недійсним рішення Вишнівчицької сільради від 16.06.2017 № 14 «Про затвердження акта розмежування земельних ділянок суміжних землекористувачів в АДРЕСА_3 ».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що 10.05.2017 на вимогу державного виконавця ВДВС в Чемеровецькому районі Вишнівчицькою сільрадою було вчинено протиправні дії щодо встановлення меж земельних ділянок, які розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , результат яких було оформлено незаконним актом, оскільки орган місцевого самоврядування на виконання вимоги державного виконавця, з метою здійснення та фіксування геодезичних замірів, мав залучити фізичну чи юридичну особу, яка має відповідну ліцензію, виготовити документацію із землеустрою і лише після того встановлювати межі земельних ділянок. При цьому позивачкою зазначено, що відповідачем при встановленні меж земельних ділянок були порушені державні будівельні, санітарні та інші норми, а також встановлення меж земельних ділянок відбулось без прив`язки до площ та розмірів земельних ділянок.
2. Чемеровецький районний суду Хмельницької області рішенням від 13.03.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 03.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13.03.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13.03.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 №2253/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.
6. Протоколом розподілу справи від 13.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
7. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.12.2021 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Чемеровецького районного суду від 15.03.2012 визнано право власності в порядку спадкування ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами, що розміщені на АДРЕСА_3 .
Рішенням Чемеровецького районного суду від 17.01.2011 визнано право власності в порядку спадкування ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими спорудами, що розміщені на АДРЕСА_3 .
Рішенням Вишнівчицької сільради від 26.11.1993 № 3, ОСОБА_3 вирішено передати у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,52 га, ОСОБА_4 - 0,8 га.
Постановою Чемеровецького районного суду від 19.03.2013 у справі № 687/1174/13-а, зокрема зобов`язано Вишнівчицьку сільраду встановити межі та межові знаки на земельних ділянках, які є в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
На виконання постанови суду у справі № 687/1174/13-а, в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні, Вишнівчицькою сільрадою було проведено розмежування земельних ділянок, про що складений акт встановлення меж та межових знаків між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 10.05.2017.
З вказаного акта видно, що комісією соціально-економічного розвитку, благоустрою та земельних відносин Вишнівчицької сільради вирішено встановити межі суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до Схеми розмежування вказаних земельних ділянок; межі вказаних земельних ділянок закріплено межовими знаками в кількості 13 штук. Межові знаки передано на зберігання суміжним землекористувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При проведенні розмежування були присутні, як позивач ОСОБА_1 з представником, так і відповідач ОСОБА_2 , які своїми підписами погодили встановлення меж земельних ділянок.
Рішенням Вишнівчицької сільради від 16.06.2017 № 14 затверджено акт розмежування та встановлення межових знаків, складений 10.05.2017 постійною комісією соціально-економічного розвитку, благоустрою та земельних відносин Вишнівчицької сільради між суміжними земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 та у користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
З матеріалів справи також встановлено, що згідно з висновком експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.01.2020 № 1585/1586/18-26 за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою станом на 21.11.2019 по фактичному користуванню земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 займає площу 0, 2490 га, а земельна ділянка, належна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 займає площу 0, 1669 га.
Не погоджуючись із діями, актом та рішенням відповідача щодо розмежування та встановлення меж та межових знаків між земельними ділянками, що розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем правомірно, на виконання постанови суду, проведено розмежування земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яке проводилось по межах фактичного використання.
10. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі №619/800/18, у якій зазначено, що відповідно до статті 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
12. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
13. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
16. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
17. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
20. Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
21. Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.
22. Як видно із матеріалів справи у цій справі позивач фактично обґрунтувала позовні вимоги посиланням на незаконність дій відповідача щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
23. Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону № 858-IV встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
24. Так, в постанові від 22.01.2020 у справі № 455/856/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
25. За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
26. З матеріалів справи видно, що між позивачем та третьою особою - ОСОБА_2 існує спір з приводу суміжного землекористування.
27. Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
28. Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) держава гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
29. Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
30. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
31. Відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
32. Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт існування між позивачем та ОСОБА_2 невирішеного спору щодо меж земельних ділянок, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки є спором з приводу суміжного землекористування.
33. Такий висновок узгоджується із паровою позицією, вкладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 455/856/16-а, висновки якої не врахували суди першої та апеляційної інстанції, у зв`язку із чим їх судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
34. Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
35. Згідно зі статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
36. Відповідно до статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина перша).
37. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому, захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, за правилами статті 354 КАС України, провадження у справі підлягає закриттю.
38. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 343 354 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13.03.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, а провадження у справі №687/621/17 за позовом ОСОБА_1 до Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , відділ Державної виконавчої служби України в Чемеровецькому районі, про визнання дій щодо встановлення меж земельної ділянки протиправними, - закрити.
Роз`яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що позивачка має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик