ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 689/30/21

провадження № 51-1559 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_5

суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240280000204, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городка Городоцького району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року з урахуванням ухвали цього суду від 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено на нього відповідні обов`язки.

Вирішено питання щодо речових доказів, а саме автомобіль марки «Renault Trafic», що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повернуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Скасовано арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року на вказаний автомобіль, а також на речі, що містилися в кузові цього транспортного засобу.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які касаційні скарги на судові рішення не подали.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2020 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді машиніста тепловоза виробничого підрозділу локомотивне депо Гречани Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», маючи умисел на вчинення крадіжки дизельного палива з паливної системи локомотива, у складі локомотивної бригади вантажного поїзду № 3553 виїхав разом із ними на тепловозі 2Т116-1434 зі станції Гречани в м. Хмельницькому до станції Балин Кам`янець-Подільського (раніше - Дунаєвецького) району Хмельницької області та під час руху о 13:50 на 170 км, перегону Ярмолинці - Дунаївці біля с. Томашівка, ОСОБА_1 зупинив локомотив біля автомобіля «Renault Trafic» та реалізуючи свій умисел, разом з ОСОБА_3 перенесли в секцію Б локомотива порожні пластикові каністри, зірвавши пломбу, приєднали шланг із краном до трубопроводу паливної системи тепловоза і наповнили пластикові каністри дизельним паливом.

Після цього заповнені дизельним паливом пластикові каністри ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перенесли до автомобіля «Renault Trafic». Унаслідок цих дій останні таємно викрали з паливної системи локомотива 2Т116-1434 дизельне паливо загальною масою 923,10 кг, загальною вартістю 15 591,10 грн.

Проте ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не довели до кінця свого злочинного умислу з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були виявлені та затримані на місці вчинення злочину працівниками оперативного відділу служби воєнізованої охорони Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Хмельницький апеляційний суд 30 березня 2022 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 і ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2021 року про виправлення описки й постановив новий вирок, яким визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК зобов`язав його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі статей 96-1 96-2 КК апеляційний суд вирішив питання про речовий доказ та постановив конфіскувати автомобіль марки «Renault Trafic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належав ОСОБА_1 . В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність й прийняти рішення в частині конфіскації речового доказу, а саме повернути автомобіль його власникам. У іншій частині вирок апеляційного суду просить залишити без зміни.

На обґрунтування своїх доводів засуджений указує про те, що автомобіль «Renault Trafic» був придбаний ним 02 жовтня 2019 року під час шлюбу з ОСОБА_2 , що підтверджено реєстраційною карткою на вказаний транспортний засіб та свідоцтвом про шлюб від 28 листопада 2017 року, наявними в матеріалах кримінального провадження, у зв`язку з чим зазначений автомобіль є їх спільною сумісною власністю, яким вони володіють в рівних частках.

На його думку, враховуючи положення ст. 183 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), автомобіль є неподільною річчю, тому виділити Ѕ транспортного засобу для спеціальної конфіскації неможливо.

Указує, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні та не зазначила в обвинувальному акті того, що ОСОБА_2 як співвласник транспортного засобу була обізнана чи могла бути обізнаною про незаконне його використання, що могло бути підставою для застосування спеціальної конфіскації.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_11 просив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Захисник ОСОБА_10 підтримала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та просила скаргу задовольнити, а вирок апеляційного суду скасувати.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Що стосується доводів про істотні порушення вимог кримінального процесуального та неправильне застосування кримінального законів під час вирішення питання про речовий доказ, то Суд дійшов наступного висновку.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення,згідно з приписами ст. 413 КПК, зокрема, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Проте вирок апеляційного суду цим вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Як убачається з вироку, апеляційний суд установив, що автомобіль «Renault Trafic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належав ОСОБА_1 , є речовим доказом у кримінальному провадженні та був використаний обвинуваченими як засіб вчинення умисного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, тому підлягав спеціальній конфіскації.

Разом із тим, конфісковуючи в рахунок держави зазначений автомобіль, належний ОСОБА_1 , апеляційний суд не врахував викладені вище вимоги закону, оскільки не з`ясував, яка інша особа також є власником вказаного автомобіля, крім засудженого, та чи знала ця особа про його незаконне використання, тому ухвалюючи новий вирок в частині вирішення питання про речовий доказ допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не навів жодних належних мотивів у вироку відносно наявної в матеріалах кримінального провадження копії свідоцтва від 28 листопада 2017 року про шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яке свідчить про те, що автомобіль ОСОБА_1 був придбаний і зареєстрований 02 жовтня 2019 року в період шлюбу з ОСОБА_2 .

Крім того, у ході апеляційного розгляду провадження не було встановлено, що прокурором доведено те, що ОСОБА_2 знала чи могла б знати про незаконне використання автомобіля, що було б підставою для застосування спеціальної конфіскації.

В ухвалі апеляційного суду відсутні обґрунтування на спростування мотивів вирішення цього питання, зазначених у вироку суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим. Відповідно до ст. 438 КПК внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, воно підлягає скасуванню у частині застосування спеціальної конфіскації. При цьому, суд касаційної інстанції не позбавлений можливості вирішити це питання відповідно до вище зазначених вимог статей 96-1 96-2 КК.

За таких обставин касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 в частині повернення автомобіля підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 у частині застосування спеціальної конфіскації речового доказу скасувати.

Речовий доказ у провадженні, а саме: автомобіль марки «Renault Trafic», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_1 .

В іншій частині вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14