Постанова

Іменем України

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 689/418/21

провадження № 61-3051св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2022 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недостовірними і такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 висловлювання, поширені ОСОБА_2 09 березня 2021 року у відзиві на позовну заяву до Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/1533/21: « ОСОБА_1 підробила додаток до акта прийому-передачі майна пайового фонду СТОВ ім. Мічуріна, до якого включила фактично непередане майно, в тому числі асфальтну площадку, огорожі току та кімнати механіка. В подальшому, продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_1 складено сфальсифікований акт прийому-передачі від 25 серпня 2008 року, відповідно до якого нібито спілкою селян співвласників ім. Мічуріна в особі ОСОБА_1 передано особисто їй же для власного користування ряд об`єктів, включаючи 1 280 кв. м площадки зернотоку, огорожу току з 18 панелей, кімнату механіка, металеві ворота»; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 90 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа за її позовом до Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

10 березня 2021 року на її адресу надійшов відзив в адміністративній справі № 560/1533/21, у якому ОСОБА_2 посилався на фальсифікацію нею документів та розслідування слідчим відділом кримінального провадження щодо неї.

На розгляді в Ярмолинецькому районному суді дійсно перебуває вказане кримінальне провадження № 12019240280000259 про вчинення нею злочину, однак відсутній обвинувальний вирок суду, який мав би встановити її вину у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відзив ОСОБА_2 на її позов в адміністративній справі № 560/1533/21, надісланий суду та іншим учасникам справи, містить інформацію, яка принижує її честь, гідність та завдає моральних страждань. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 25 січня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а саме висловлювання: « ОСОБА_1 підробила додаток до акта прийому-передачі майна пайового фонду СТОВ ім. Мічуріна, до якого включила фактично непередане майно, в тому числі асфальтну площадку, огорожі току та кімнати механіка. В подальшому, продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_1 складено сфальсифікований акт прийому-передачі від 25 серпня 2008 року, відповідно до якого нібито спілкою селян співвласників ім. Мічуріна в особі ОСОБА_1 передано особисто їй же для власного користування ряд об`єктів, включаючи 1 280 кв. м площадки зернотоку, огорожу току з 18 панелей, кімнату механіка, металеві ворота», поширені ОСОБА_2 09 березня 2021 року у відзиві на позовну заяву до Хмельницького окружного адміністративного суду (справа № 560/1533/21). Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо ОСОБА_1 , у письмовому відзиві на позовну заяву, подану 09 березня 2021 року до Хмельницького окружного адміністративного суду, ОСОБА_2 поширив щодо позивача інформацію, яка порушує її особисте немайнове право. Звинувачення у вчинені злочину спричинили моральні страждання і переживання, оскільки ОСОБА_1 була принижена в очах мешканців територіальної громади. При цьому суд розмір моральної шкоди визначив у сумі 50 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд постановою від 15 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 724,00 грн судових витрат.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_2 як учасник адміністративної справи № 560/1533/21 реалізував своє процесуальне право, передбачене статтею 162 КАС України, на подання відзиву, виклавши заперечення проти заявлених вимог, що зводилися до твердження про незаконність набуття позивачкою права власності на деяке нерухоме майно. Водночас місцевий суд не врахував, що інформація, викладена у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , стосується підстав та предмета позову в адміністративній справі, а отже, не може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації позивачки. За відсутності підстав для визнання наведеної у відзиві інформації недостовірною і такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до її честі та гідності, немає і підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у виді стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У березні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2022 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2022 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 369/1052/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19, від 19 грудня 2018 року у справі № 910/4014/16; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував норми права, які не підлягають застосуванню, що свідчить про прийняття незаконної та необґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції. При цьому апеляційний суд не врахував, що Хмельницький окружний адміністративний суд розглядав справу у відкритому судовому засіданні в присутності сторонніх осіб. При цьому ОСОБА_2 надіслав відзив суб`єкту владних повноважень, тобто з його змістом ознайомилися багато осіб, які до цього часу ставилися до позивачки з повагою та авторитетом, однак через такі дії відповідача ставлення оточуючих до позивачки змінилося. Таким чином, ОСОБА_2 викладеними у відзиві на позовну заяву запереченнями порушив її особисте немайнове право (право особи), а тому така інформація має бути визнана недостовірною і такою, що порочить її гідність, честь та ділову репутацію. Крім того, такими діями відповідача їй завдано моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

31 травня 2022 року справа № 689/418/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 560/1533/21 за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

ОСОБА_1 як на підставу свого позову у справі № 560/1533/21 посилалася на те, що вона є власником нерухомого майна на АДРЕСА_1 , тому потребує встановлення меж земельної ділянки, призначеної для обслуговування цього майна, організації проходів (проїздів) до своїх будівель та споруд.

09 березня 2021 року ОСОБА_2 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 560/1533/21 до Хмельницького окружного адміністративного суду, а також учасникам справи, в якому заперечив проти позову ОСОБА_1 .

У відзиві ОСОБА_2 посилався, зокрема на те, що «В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що є власником нерухомого майна (зерноскладу з його складовими: огорожею току та площадкою), що розташоване на АДРЕСА_1 , право власності на яке вона набула на підставі рішення Ярмолинецького районного суду від 16 березня 2009 року (справа № 2-55/2009). Право власності ОСОБА_1 на окремі об`єкти, в тому числі асфальтовану площадку площею 2750 кв. м, огорожі току з 35 бетонних панелей набуто з порушенням чинного законодавства шляхом підроблення службових документів та зловживання своїм посадовим становищем голови спілки селян-співвласників ім. Мічуріна. … ОСОБА_1 підробила додаток до акта прийому-передачі майна пайового фонду СТОВ ім. Мічуріна, до якого включила фактично непередане майно, в тому числі асфальтованої площадки, огорожі току та кімнати механіка. В подальшому, продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_1 складено сфальсифікований акт прийому-передачі від 25 серпня 2008 року, відповідно до якого нібито спілкою селян-співвласників ім. Мічуріна в особі ОСОБА_1 передано особисто їй же для власного користування ряд об`єктів, включаючи 1 280 кв. м площадки зернотоку, огорожу току з 18 панелей, кімнату механіка, металеві ворота.»

Наведене підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань підлягає реалізації з урахуванням обов`язку не поширювати недостовірну і таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Такий правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Такий правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18).

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 464/4433/15-ц (провадження № 61-26281св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зазначено, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи)».

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що ОСОБА_1 як на підставу свого позову у справі № 560/1533/21 посилалася на те, що вона є власником нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1 , тому потребує встановлення меж земельної ділянки, призначеної для обслуговування цього майна, організації проходів (проїздів) до своїх будівель та споруд. ОСОБА_2 як учасник вказаної адміністративної справи реалізував своє процесуальне право, передбачене статтею 162 КАС України, на подання відзиву, виклавши заперечення проти заявлених вимог, які зводилися до твердження про незаконність набуття позивачкою права власності на вказане нею нерухоме майно. Водночас місцевий суд не врахував, що інформація, викладена відповідачем у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , стосується підстав і предмета позову в адміністративній справі, а отже, не може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації позивачки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, оскільки подання відзиву на позовну заяву під час розгляду адміністративної справи № 560/1533/21 є процесуальною дією учасника вказаної справи, яка стосується підстав і предмета позову.

У зв`язку з цим доводи скарги про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Ураховуючи встановлені судом конкретні обставини цієї справи, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов