№ 689/419/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 689/419/21

провадження № 61-4711св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: реєстраційна служба Ярмолинецького районного управління юстиції, державний реєстратор реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Бачинська Олександра Василівна, Хмельницька районна державна адміністрація, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2021 року у складі судді Соловйова А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Бачинської О. В., Хмельницької районної державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

Позовна заява мотивована тим, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірне майно відбулася на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції.

Державна реєстрація права власності відповідача порушує його право як власника гаражів площею 1549,7 кв. м, право власності на які зареєстровано ним 17 квітня 2019 року, які є тим же самим об`єктом, реєстрація права власності на який ним оспорюється в судовому порядку.

Вказував, що про порушення свого права він довідався 05 жовтня 2020 року у зв`язку з прийняттям Антоновецькою сільською радою рішення № 40 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5872 га, кадастровий номер 6825880400:03:006:0015, на якій розташований спірний гараж.

Враховуючи наведене просив суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності, номер запису 10629594, дата реєстрації 23 липня 2015 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, гараж загальною площею 1548,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 692975768258.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності № 10629594, вчинену 23 липня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області Бачинською О. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Ярмолинецького районного суду від 24 серпня 2007 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: гараж, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 1548,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 692975768258.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з їх обґрунтованості та доведеності, оскільки рішення, на підставі якого відбулась державна реєстрація спірного майна за ОСОБА_2 , скасовано апеляційним судом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, провадження № 14-93цс20, 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли невірного висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки останній набув право на спірне майно 19 грудня 2014 року або 26 квітня 2016 року.

Також вказує, що суди як на підставу задоволення позовної заяви посилались на ухвалу Ярмолинецького районного суду від 10 березня 2010 року у справі № 2-14/2010, якою було проведено поворот виконання судового рішення та скасовано державну реєстрацію права власності на спірне майно на її ім`я, проте судами не враховано, що вказане судове рішення не було виконано у встановленому законом порядку. З Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про її державну реєстрацію № 20357627 від 20 вересня 2007 року ніколи не вилучався.

Крім того, вказану ухвалу від 10 березня 2010 року не було надано позивачем судам під час розгляду справи, оскільки в резолютивній частині вказаної ухвали зазначено про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 , проте спірне майно знаходилось по АДРЕСА_3 , а згодом по АДРЕСА_1 .

Отже, вважає, що скасування державної реєстрації права власності на її ім`я від 23 липня 2015 року жодним чином не породжує, чи відновлює майнових прав ОСОБА_1 , оскільки ця реєстрація не була первинною, а лише дублювала державну реєстрацію права власності на це ж майно від 20 вересня 2007 року № 20357627, яка так і не була скасована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а лише була переміщена в архівний розділ у зв`язку із перереєстрацією нею свого права у липні 2015 року.

При цьому вказує, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту свого права, оскільки належним способом захисту є пред`явлення віндикаційного позову.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Об`єкт нерухомого майна, зазначений як гараж площею 1548,8 кв. м, відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Ярмолинецьке БТІ» 16 липня 2007 року на замовлення ОСОБА_2 під реєстраційним номером 20357627 та об`єкт нерухомого майна, зазначений як гаражі «Б», площею 1549,7 кв. м відповідно технічного паспорту, виготовленого КП «Ярмолинецьке БТІ» 19 серпня 2016 року на замовлення ОСОБА_1 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 6825880400:03:006:0015, що підтверджується висновком експерта № 889/021 від 30 серпня 2021 року.

Вказані гаражі входили до складу майнового комплексу колишнього КСП «Україна» і належали до спільного майна спілки (об`єднання) громадян - співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Адреса спірного нерухомого майна неодноразово змінювалася: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту довідки виконкому Антоновецької сільської ради № 463 від 17 липня 2015 року, гаражі колишнього КСП «Україна» знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Антоновецької сільської ради № 31 від 27 жовтня 2016 року спірному майну присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з 17 квітня 2019 року є власником комплексу будівель (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817770568258) за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого увійшли: стара контора «А-1» площею 140,3 кв. м, гаражі «Б» площею 1549,7 кв. м, пилорама «В» площею 132,8 кв. м, вагова «Г» площею 50,3 кв. м, майстерня «Д» площею 436,4 кв. м, зерноток «Е» площею 444,8 кв. м, стельмашна «е» площею 210,5 кв. м, електрощитова «Є» площею 33,8 кв. м, склад зерновий «Ж» площею 357,4 кв. м, зерносклад «З» площею 670 кв. м, баня «И» площею 115,1 кв. м, конюшня «І» площею 103 кв. м, телятник «Ї» площею 844,44 кв. м, вівчарник «Й» площею 292,6 кв. м, телятник «К» площею 886,8 кв. м, корівник «Н» площею 1760,7 кв. м, дизельна «М» площею 32,6 кв. м, телятник «Л» площею 683,4 кв. м, кормокухня «О» площею 228,5 кв. м, піднавіси, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 квітня 2019 року.

Право власності на спірне майно за ОСОБА_2 було зареєстровано на підставі додаткового рішення Ярмолинецького районного суду у справі № 2-371 від 23 серпня 2007 року за її позовом до спілки громадян співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання права власності на частку майна спілки.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2008 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області задоволено.

Рішення Ярмолинецького Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2007 року та додаткове Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2008 року об`єднано в одне провадження справу № 2-202 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , відділу ДВС про усунення перешкод в користуванні та витребування майна з чужого незаконного володіння та справу № 2-268 за позовом ОСОБА_2 до спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання права власності на частку майна з майна спілки громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1», присвоєно № 2-202.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2009 року, справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , відділу ДВС про усунення перешкод в користуванні та витребування майна з чужого незаконного володіння та справу за позовом ОСОБА_2 до спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання права власності на частку майна з майна спілки громадян співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 02 вересня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року у справі № 2-14/2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду від 05 травня 2010 року, позовну заяву ОСОБА_2 до членів комітету спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , співвласників майнових паїв спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_3 , сільського голови с. Антонівці про визнання права власності на частку майна спілки громадян-співвласників майнових паїв «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - гараж по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 20357627 від 20 вересня 2007 року.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» токарний станок К-62 та гараж за вищеназваною адресою.

При цьому в ухвалі від 10 березня 2010 року місцевий суд зазначив, що оскільки рішення Ярмолинецького районного суду від 21 червня 2007 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на майно, яке виділене із майнового паю із частки майна спілки (об`єднання) громадян співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 » скасоване ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2008 року, і при новому розгляді справи позовну заяву залишено без розгляду, слід допустити поворот виконання рішення суду в частині, в якій воно було виконане, а саме: скасувати державну реєстрацію права власності на гаражі та зобов`язати позивачку повернути спілці токарний станок К-62 та гараж.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 липня 2010 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду від 05 травня 2010 року.

Для забезпечення повороту виконання судового рішення, визначеного ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року, яка набрала законної сили 06 травня 2010 року, був виданий виконавчий лист, а в грудні 2010 року постановою державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-14 щодо зобов`язання ОСОБА_2 повернути спілці (об`єднанню) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» гараж закінчене у зв`язку з його виконанням.

Ці обставини підтверджені завіреними копіями постанови про закінчення виконавчого провадження № 19097308 та виконавчого листа Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року, виданого 06 травня 2010 року (а. с. 4-5, т. 3).

Згідно з даними Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 липня 2015 року за зверненням ОСОБА_2 на підставі додаткового рішення Ярмолинецького районного суду від 24 серпня 2007 року у справі №2-371 2007 р. (у матеріалах вказаної справи помилково зазначено дату рішення 23 серпня 2007 року) було зареєстровано право власності на спірне майно із зазначенням адреси його місцезнаходження: АДРЕСА_1 , та із зазначенням іншого реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна: 692975768258. Реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Бачинської О. В. від 31 липня 2015 року з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Враховуючи те, що касаційна скарга подана ОСОБА_2 , то судові рішення переглядаються лише в частині вимог заявлених до неї.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_24 вказував, що державна реєстрація права власності відповідача на спірне майно порушує його право як власника вказаних гаражів площею 1549,7 кв. м, право власності на які зареєстровано ним 17 квітня 2019 року.

При цьому з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 квітня 2019 року вбачається, що підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на гаражі були акт-прийому передачі б/н від 05 вересня 2016 року, протокол № 3 від 05 вересня 2016 року спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці, свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майнові сертифікати) ХМЯР001679 від 26 квітня 2016 року, ХМХМ004340 від 19 грудня 2014 року.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Під час розгляду справи судами не встановлено, що правочини, які були підставою для виникнення права власності у ОСОБА_1 на спірне майно, було визнано недійсними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на 23 липня 2015 року) державна реєстрація права власності проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно пункту 4 частини четвертої статті 24 вказаного Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частиною другою статті 24 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Судами встановлено, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2007 року у справі № 2-371 позов ОСОБА_2 до спілки громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» с. Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частку майна спілки громадян співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно, яке виділено із майнового паю із частки майна спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» с. Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області: автогаражі вартістю 17 305,85 грн, ДБ-5 вартістю 410 грн, ММЗ-544 вартістю 2 600 грн, причіп 2ПТС-4 вартістю 600 грн, токарний станок К-62 вартістю 520 грн, катки 3 ККС-6 вартістю 145 грн, яке було виділено їй на підставі рішення комітету спілки громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 19 липня 2006 року, яке затверджено загальними зборами власників майнових і земельних сертифікатів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району 30 липня 2006 року.

Додатковим рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2007 року у справі № 2-371 заяву ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення по справі за її позовною заявою до спілки громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» с. Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частку майна спілки громадян співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно, яке виділено із майнового паю із частки майна спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» с. Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області: автогаражі вартістю 17 305,85 грн площею 723,2 кв. м та 825,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , яке було виділено їй на підставі рішення комітету спілки громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 19 липня 2006 року, яке затверджено загальними зборами власників майнових і земельних сертифікатів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району 30 липня 2006 року.

Обґрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_2 вказувала, що не вказана площа гаражів та їх місцезнаходження.

Ухвалою Верховного Суду України від 02 вересня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на спірне майно за ОСОБА_2 було зареєстровано на підставі додаткового рішення Ярмолинецького районного суду у справі № 2-371 від 24 серпня 2007 року, яке в подальшому було скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 зазначила, що навіть у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування державної реєстрації права, якщо наявність такої реєстрації порушує право або інтерес позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час реєстрації спірного майна за ОСОБА_2 державним реєстратором не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, зокрема не перевірено набрання рішенням законної сили, на підставі якого здійснено відповідну реєстрацію й, відповідно, не встановлено наявність підстав для набуття останньою права власності.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що її реєстрація права власності від 20 вересня 2007 року не була скасована, а лише була переміщена в архівний розділ у зв`язку з перереєстраціє у 2015 року, то колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року у справі № 2-14/2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду від 05 травня 2010 року, позовну заяву ОСОБА_2 до членів комітету спілки (об`єднання) громадян-співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , співвласників майнових паїв спілки (об`єднання) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_3 , сільського голови с. Антонівці про визнання права власності на частку майна спілки громадян-співвласників майнових паїв «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути спілці (об`єднанню) громадян співвласників «ІНФОРМАЦІЯ_1» токарний станок К-62 та гараж за вищеназваною адресою.

При цьому в ухвалі від 10 березня 2010 року місцевий суд зазначив, що оскільки рішення Ярмолинецького районного суду від 21 червня 2007 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на майно, яке виділене із майнового паю із частки майна спілки (об`єднання) громадян співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 », скасоване ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2008 року і при новому розгляді справи позовну заяву залишено без розгляду, слід допустити поворот виконання рішення суду в частині, в якій воно було виконане, а саме: скасувати державну реєстрацію права власності на гаражі та зобов`язати позивачку повернути спілці токарний станок К-62 та гараж.

При цьому згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 жовтня 2021 року щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 20357627 - гараж площею 1548,8 кв. м в АДРЕСА_1 , право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_2 відомості про права власності або інші речові права - відсутні. Зазначеним спростовуються посилання відповідача на те, що запис про реєстрацію за нею права власності на спірне майно від 23 липня 2015 року свідчить не про нову реєстрацію за нею права власності на спірне майно, а є реєстраційною дією, спрямованою на внесення змін щодо адреси майна чи видачі інформаційної довідки, як про це зазначено у відзиві.

Як вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23 липня 2015 року за зверненням ОСОБА_2 та на підставі додаткового рішення від 24 серпня 2007 року у справі №2-371 2007 року було зареєстровано право власності на спірне майно із зазначенням попередньої адреси його місцезнаходження - АДРЕСА_1 та із зазначенням іншого реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна - 692975768258. Така реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Бачинської О.В. від 31 липня 2015 року.

У відповідності до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2015 року № 23309150 вирішено провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне майно, при чому із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Доказів на спростування цих обставин ОСОБА_2 під час розгляду справи не надала.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що в резолютивній частині ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року у справі № 2-14/2010 вказано, що спірне майно знаходиться по АДРЕСА_3 , проте ніколи не перебувало за вказаною адресою, відхиляються колегією суддів, оскільки вказане питання підлягає вирішенню в порядку статті 269 ЦПК України. При цьому заявником не надано доказів, що пред`явлений нею позов у вказаній справі стосується іншого майна.

Доводи заявника про те, що належним способом захисту прав позивача є пред`явлення віндикаційного позову, не можуть бути прийняті судом з огляду на таке.

Так ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний

речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин

речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що спірне майно перебуває у фактичному користуванні позивача та зареєстровано за ним, а право ОСОБА_1 порушено безпосередньо реєстрацією права власності відповідача на спірне майно та набуттям земельної ділянки, на якій знаходиться майно позивача.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Згідно із абз. 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту своїх прав.

Посилання заявника на те, що позивач набув право власності на спірне майно на підставі сфальсифікованих документів, не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, з урахуванням предмету позову, змісту позовних вимог, до предмету доказування в даній справі належить не правомірність виникнення права власності у позивача, яке зареєстроване у встановленому Законом порядку і не оспорено заінтересованими особами, а наявність у нього порушеного цивільного права чи майнового інтересу, який підлягає захисту.

Доводи, що позивачем пропущено строк позовної давності були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, які на вказані посилання надали змістовні та обґрунтовані відповіді, з урахуванням уточнень апеляційного суду, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович