Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 692/565/21

провадження № 61-7303св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Золотоніського нотаріального округу Бірюк Олег Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Золотоніського нотаріального округу Бірюк О. В., про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина.

При розпаюванні сільськогосподарських угідь спадкодавець як член Колективного сільськогосподарського підприємства «Мирний» (далі - КСП «Мирний») був внесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), однак за життя не встиг оформити за собою це право.

За відсутності правовстановлюючих документів вона позбавлена можливості оформити спадщину, до складу якої входить земельна частка (пай). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Мирний».

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки за життя спадкодавець розпочав процедуру приватизації спірної земельної частки (паю), якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620 та визначено площу в 0,3160 га, то належним способом захисту прав позивача як спадкоємця є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, а не права на земельну частку (пай).

Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд залишив поза увагою те, що пунктами 3, 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Врахувавши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розгляд справи здійснювався місцевим судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд, керуючись пунктами 3, 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона зверталася до органів місцевого самоврядування із заявою щодо завершення процедури приватизації та не надала відповідного рішення такого органу про відмову у задоволенні її заяви, а відтак, звернення до суду з заявленими вимогами без додержання необхідної процедури позасудового вирішення питання є передчасним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17, провадження № 14-106цс21, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки безпідставному висновку місцевого суду про те, що належним способом захисту прав є вимога про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки.

Вказує, що її право на спадкування не може бути захищене у вказаний судом спосіб, а саме шляхом визнання за нею права на завершення приватизації земельної ділянки, оскільки в даному випадку мала місце не приватизація, а виділення власнику земельної частки (паю) ОСОБА_2 в натурі (на місцевості) земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,3160 га, якій наразі присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть та свідоцтва про народження.

У встановленому законом порядку позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , внаслідок чого була заведена спадкова справа № 144/2017, що підтверджується інформаційної довідкою зі Спадкового реєстру та копією спадкової справи.

Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області № 60 від 11 березня 2015 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» на підставі заяв жителів с. Свічківка, Драбівського району, власників земельних часток (паїв), про виділення земельних часток (паїв) в натурі ( на місцевості), виділено громадянам (згідно додатку) в натурі (на місцевості) земельні частки (паї), загальною площею 117,688 га, відповідно до проекту спільної часткової власності (багаторічні насадження (сад), які знаходяться в адміністративних межах Свічківської сільської ради Драбівського району Черкаської області; надано громадянам дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно зі списком громадян, доданим до вказаного розпорядження, під № 230 значиться ОСОБА_2 , номер земельної ділянки № НОМЕР_1 , площа 0,3160 га.

Згідно із листом відділу у Драбівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 27-23-0.240-62/102-21 від 17 травня 2021 року земельній ділянці ОСОБА_2 № 240, площею 0,3160 га, присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620.

Постановою приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О. В. від 23 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,3160 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область Драбівський район Свічківська сільська рада, за межами населеного пункту, оскільки не подані відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, а саме через те, що право власності у спадкодавця на земельну ділянку за життя не виникало, тому видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку неможливо.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61?1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61?42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61 37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61?553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61?5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом із тим, питання приватизації земель урегульовано, зокрема статтями 25 116 118 119 121 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Разом із тим, відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за життя був членом КСП «Мирний» та включений до списку членів цього КСП, які мають право на земельну частку (пай) та який є додатком до державного акта на право на землю, виданого КСП «Мирний» від 20 березня 1999 року (т. 1, а. с. 32-38).

Зокрема, це підтверджується листом відділу у Драбіському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08 вересня 2020 року № 27-23-0.240-125/102-20, з якого вбачається, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються громадянам з колективної та інших форм власності, видано сертифікат на ім`я ОСОБА_2 сертифікат ЧР № 0318099.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , не оформивши за життя документи про право власності на спірну земельну ділянку.

У встановленому законом порядку позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та, не встановивши справжньої правової природи правовідносин сторін, не застосувавши до спірних правовідносин правові норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не з`ясувавши питання наявності/відсутності у спадкодавця ОСОБА_2 за життя права на спірну земельну частку (пай), дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим суди попередніх інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, а саме не врахували, що паювання земель та приватизація земель є різними видами правовідносин та мають різне нормативно-правове регулювання.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за позивачем права на отримання у порядку спадкування земельної частки (пай), площею 0,3160 га, яка розташована на території Свічківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, що значиться за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню частково, оскільки відповідне право на отримання за результатом розпаювання земель колишнього КСП «Мирний» його учасниками земельної ділянки у власність увійшло до складу спадщини такого члена КСП «Мирний».

Крім того, Верховний Суд вважає, що посилання ОСОБА_1 у справі на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначену земельну ділянку № НОМЕР_1 , якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620(багаторічні насадження (сад) площею 0,3160 га, яка розташована на території Свічківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, що значиться за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є передчасними, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно, досліджено усі наявні у справі докази, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та часткове задоволення позовних вимогвідповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 підлягає частковому стягненню фактично сплачений останньою судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у сумі 3 036 грн ((908 грн + 1 362 грн + 1 816 грн + 1 986 грн)/2).

Керуючись статтями 141, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

ПозовОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), площею 0,3160 га, яка розташована на території Свічківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, посвідчене сертифікатом серія ЧР № 0318099, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скаргу сумі 3 036 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович