ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 квітня 2021 року

справа №695/3536/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління пенсійного фонду України Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (склад колегії Горяйнов А. М., Желтобрюх І. Л., Файдюк В. В.)

у справі №695/3536/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Золотоніського об`єднаного управління пенсійного фонду України Черкаської області

про скасування рішень, -

УСТАНОВИВ:

25 листопада 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Золотоніського об`єднаного управління пенсійного фонду України Черкаської області (далі - відповідач у справі, управління) про скасування вимоги управління про сплату боргу від 30 травня 2016 року № Ф-01 і рішення про застосування фінансових санкцій та пені від 3 серпня 2016 року № 3 з підстав протиправності їх прийняття.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, скасовано вимогу про сплату боргу від 30 травня 2016 року № Ф-01 і рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 3 серпня 2016 року № 3, прийняті управлінням.

9 листопада 2017 року, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Золотоніське об`єднане управління пенсійного фонду України Черкаської області (відповідач у справі) звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року (том 2, аркуш справи 164-172).

23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу №695/3536/16-а із Черкаського окружного адміністративного суду (том 3, аркуш справи 78).

30 січня 2018 року справа №695/3536/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду.

7 лютого 2018 року справу №695/3536/16-а передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду касаційної скарги Золотоніського об`єднаного управління пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Коваленко Н. В., суддів Берназюка Я. О., Гриціва М. І.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року №458/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2021 року для розгляду вищевказаних касаційних скарг сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Коваленко Н. В., суддів Бевзенка В. М., Берназюка Я. О.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року №483/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із перебування судді Бевзенка В. М. на лікарняному, що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2021 року для розгляду вищевказаних касаційних скарг сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Коваленко Н. В., суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

До початку розгляду справи по суті суддею-доповідачем Коваленко Н. В., суддями Берназюком Я. О., Чиркіним С. М. заявлено самовідводи, що обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - без урахування спеціалізації.

При надходженні справи до Верховного Суду і її автоматизованого розподілу між суддями, останній була присвоєна категорія, визначена у пункті 112010200 Класифікатора «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо загальнообов`язкового державного пенсійного страхування».

Враховуючи предмет цього спору, обставини справи і суб`єктний склад її учасників, зважаючи на вказані позивачем підстави цього позову й характер спірних правовідносин, таку слід віднести до категорії «Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема, щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших зборів» (п.111060000 Класифікатора), що є спеціалізацією судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішеннями Зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді встановлено, що судді Коваленко Н. В., Берназюк Я. О., Чиркін С. М. входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, внаслідок чого ці судді не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати, зокрема, спори щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших зборів.

Керуючись приписами частини першої статті 31, пункту 5 частини першої статті 36 КАС України, ухвалою суду від 26 березня 2021 року задоволені заяви суддів Коваленко Н. В., Берназюка Я. О., Чиркіна С. М. про самовідвід та справу №695/3536/16-а передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

31 березня 2021 року Протоколом повторного автоматизованого розподілу між суддями справу №695/3536/16-а передано на розгляд колегії Ханова Р. Ф., Васильєва І. А., Пасічник С. С.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганськ та у зв`язку зі зміною місця проживання був прийнятий на облік у Золотоніське об`єднане управління пенсійного фонду України Черкаської області.

Передача платника страхованих внесків здійснена за актом прийому-передачі від 22 квітня 2016 року. Згідно вказаного акта у позивача був наявний борг по сплаті страхових внесків у розмірі 17361 грн 49 коп., який виник у період з 2009 року по 20 січня 2011 року, який складався із заборгованості по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 16084 грн 33, фінансової санкції у розмірі 170 грн 00 коп. та пені у розмірі 1107 грн 16 коп.

Золотоніське об`єднане управління пенсійного фонду України Черкаської області (відповідач у справі) склало та направило позивачу вимогу № Ф-01 від 30 травня 2016 року про сплату боргу у розмірі 17361 грн 49 коп. У встановлений строк позивач не оскаржив зазначену вимогу та не сплатив указану в ній суму заборгованості. У зв`язку з цим вказана вимога була направлена до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання. Борг був сплачений позивачем 29 липня 2016 року.

З огляду на те, що заборгованість по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 17361 грн 49 коп. була сплачена із порушенням строку, встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішенням № 3 від 3 серпня 2016 року до позивача був застосований штраф у розмірі 1719 грн 15 коп. та нарахована пеня у розмірі 41714 грн 21 коп.

Не погоджуючись із вказаними вимогою та рішенням Управління позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність заборгованості по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також позивач посилався на те, що відповідач при прийнятті рішення керувався нормою права, яка втратила чинність. Крім того, позивач вважав, що борг у розмірі 17361 грн 49 коп. підлягав списанню, а вимога про його сплату направлена після закінчення строку позовної давності.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при направленні вимоги № Ф-01 від 30 травня 2016 року та прийнятті рішення № 3 від 3 серпня 2016 року відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Здійснюючи апеляційний перегляд суд апеляційної інстанції висновувався з того, що наявність у позивача найманих працівників та боргу по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підтверджується листом Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 16 травня 2017 року № 1754/04, даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та детальним розрахунком особової картки платника страхових внесків.

Суди попередніх інстанцій, покликаючись на положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначили про те, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів, у тому числі щодо направлення вимоги про сплату боргу, не застосовується.

Вимога про сплату боргу від 30 травня 2016 року № Ф-01 сформована управлінням на підставі облікових даних з карток особових рахунків позивача, що відповідає п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно з абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відтак, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 2009 року по 21 січня 2011 року правомірно відбувалося із використанням тих повноважень, якими органи Пенсійного фонду України були наділені на час набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у тому числі із нарахуванням штрафу та пені відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 жовтня 2013 року у справі № 21-323а13.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував, що з 1 липня 2013 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії», яким частиною п`ятнадцятою статті 106 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено новими абзацами такого змісту: «Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню».

Судом апеляційної інстанції встановлено, відповідно до листа Головного управління ДФС у Черкаській області від 9 червня 2017 року № 13577/23-00-13-0116 позивач з 1 серпня 2015 року по даний час (момент апеляційного перегляду) перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, заборгованість позивача по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 17361 грн 49 коп. підлягала списанню у зв`язку із обранням позивачем особливого способу оподаткування відповідно до частини п`ятнадцятої статті 106 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час розгляду та вирішення даної справи суд першої інстанції виходив з того, що за змістом вказаної норми права заборгованість зі сплати страхових внесків підлягає списанню виключно у разі, якщо фізична особа-підприємець є платником страхованих внесків відносно себе. Оскільки позивач використовував найману працю, а відповідна заборгованість виникла по сплаті внесків за найманих працівників, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для списання боргу позивача.

Дослідивши абзаци 2, 3 частини п`ятнадцятої статті 106 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що єдиною умовою для списання заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фізичної особи-підприємця є обрання ним особливого способу оподаткування. Посилання на те, що застосування вказаної норми права залежить від використання фізичною особою-підприємцем найманої праці у вказаній нормі права відсутні.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-208а14 щодо скасування рішення управління пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про нарахування штрафу і пені за порушення сплати внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на заробітку плату найманих працівників, дійшов до висновку про те, що з огляду на перебування позивача (фізичної особи-підприємця) на час прийняття оскаржуваного рішення на спрощеній системі оподаткування, при вирішенні справи необхідно враховувати положення частини п`ятнадцятої статті 106 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до частини першої статті 242 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, врахований судом апеляційної інстанції.

Відтак, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість позивача у розмірі 17361 грн 49 коп. підлягала списанню відповідно до абзаців 2, 3 частини п`ятнадцятої статті 106 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з цим підстави для направлення управлінням позивачу вимоги про сплату боргу від 30 травня 2016 року № Ф-01 та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій і пені від 03 серпня 2016 року № 3 не було.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга управління залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

С. С. Пасічник