Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 696/362/17

провадження № 61-2479св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року у складі суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

учасники справи:

позивач - дочірнє сільськогосподарське підприємство «Агрокомплекс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року дочірнє сільськогосподарське підприємство «Агрокомплекс» (далі - ДСП «Агрокомплекс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Позивач в обґрунтування вимог вказувала, що 16 вересня 2010 року між сторонами було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДСП «Агрокомплекс» земельну ділянку площею 2,46 га, яка знаходиться на території Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. 02 березня 2015 року між сторонами ОСОБА_1 та ДСП «Агрокомплекс» було укладено додаткову угоду, за умовами якого термін дії договору було продовжено до 20 листопада 2018 року. У квітні-травні 2016 року ОСОБА_1 переорала вказану земельну ділянку, незважаючи на те, що ДСП «Агрокомплекс» провів на ній агротехнічні роботи, чим завдала позивачу збитки. У зв`язку з цим ДСП «Агрокомплекс» просив суд стягнути з ОСОБА_1 3 688 грн 82 коп. прямих збитків та 79 131 грн 60 коп. упущеної вигоди.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди землі, в якому вказала, що вона спірного договору № 221 від 16 вересня 2010 року не підписувала, а тому просила його визнати недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року у задоволенні позову ДСП «Агрокомплекс» відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № 221 від 16 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ДСП «Агрокомплекс». Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з висновку комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи № 8/17-23, № 695/17-23 від 12 липня 2017 року випливає, що підписи від імені ОСОБА_1 в основному договорі виконанні не ОСОБА_1 . Таким чином, ДСП «Агрокомплекс» обґрунтовували свої вимоги наявністю договору оренди землі № 221 від 16 вересня 2010 року, хоча підписи у ньому не належали ОСОБА_1 і вказана обставина знайшла своє підтвердження згідно висновку експерта.За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення у ОСОБА_1 на укладення договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2010 року. Доводи позивача за первісним позовом про те, що судовими рішення підтверджується факт укладання такого договору, суд не приймає, так як ці судові рішення стосувались іншого способу захисту права - визнання договору оренди землі припиненим, а не визнання його недійсним, і обґрунтовувались іншими доказами. ДСП «Агрокомплекс», звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалося на положення статей 22 1166 ЦК України, а, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків, зауважило, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивач не отримав доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Розрахунок неодержаного доходу (упущеної вигоди) додано позивачем до позовної заяви.Водночас, надані стороною позивача за первісним позовом розрахунки не містять у собі даних, що вони стосуються саме цієї земельної ділянки, а тим паче, що вони розраховані через протиправні дії. Такі розрахунки суд вважає абстрактними, так як вони не містять відповідних конкретних даних, і відповідно сторона не надала суду жодного доказу на підтвердження їх обґрунтованості. Водночас, сторона відповідача за первісним позовом надала суду доказ про те, що договір на якому обґрунтовані ці розрахунки не підписувався особою, до якої пред`явлена вимога про відшкодування збитків. У зв`язку з вище наведеним, суд вбачає, що існують підстави для задоволення вимог зустрічного позову, так як в судовому порядку встановлена недійсність договору щодо спірної земельної ділянки, а тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ПостановоюАпеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ДСП «Агрокомплекс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДСП «Агрокомплекс» збитки у розмірі 3 688 грн 82 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ДСП «Агрокомплекс» про визнання договору оренди землі недійсним. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять та позивачем не надано належних доказів розміру (розрахунку) завданих позивачу збитків, щодо упущеної вигоди, складеного відповідним органом з дотриманням правил, встановлених Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року. Розрахунок упущеної вигоди не є належним та не відповідає вище зазначеному чинному законодавству, вимогам, встановленим законом, а тому за відсутності належних та допустимих доказів у апеляційного суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо упущеної вимоги у визначеному позивачем розмірі 79131 грн 60 коп. У матеріалах справи є розрахунок витрат з обробки земельної ділянки у сумі 3 688 грн 72 коп. Даний розрахунок приймається судом як належний та допустимий доказ, тому є підстави для часткового задоволення вимог позивача та стягнення із ОСОБА_1 на користь ДСП «Агрокомплекс» 3 688 грн 72 коп. витрат, які були понесені позивачем під час обробітку земельної ділянки. Відповідачем вказаний розрахунок не оспорювався під час розгляду справи та не спростований іншим розрахунком, оскільки будь-які інші розрахунки відсутні у матеріалах справи. Суд не погоджується також із висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ДСП «Агрокомплекс» про визнання договору оренди землі недійсним. Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов, посилається на висновок експертизи № 8/17-23, № 695/17-23 від 12 липня 2017 року. Проте такий висновок експертизи, міститься у іншій справі, а у даній справі експертиза судом не призначалась, тому цей висновок не є належним та допустимим доказом, який би дав суду підстави для задоволення зустрічного позову. Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року застосовано наслідки нікчемності правочину до додаткової угоди від 02 березня 2015 року та скасовано державну реєстрацію змін до договору оренди землі № 221. Цим рішенням було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в основному договорі виконані не ОСОБА_1 . Такий висновок зроблений на основі вищевказаної проведеної почеркознавчої експертизи. Проте, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року скасовано, а провадження усправі закрито. А тому, з огляду на вище викладене, суд першої інстанції у порушення вимог закону прийняв за доказ експертизу, яка була проведена в іншій справі, та провадження у якій закрито, рішення скасовано, тобто відсутні підстави для посилання на частину четверту статті 82 ЦПК України як на підставу звільнення від доказування. На клопотання представника позивача за первісним позовом ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11липня 2018 року у даній справі була призначена судово-почеркознавча експертиза. Проте експертиза не була проведена, оскільки відповідач ОСОБА_1 відмовилася прибути до суду для відібрання зразків її підпису, коли суд неодноразово відкладав розгляд справи та визнавав явку відповідача у суд обов`язковою. А тому суд вважає, що у даному випадку відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які б давали всі підстави вважати, що підпис від імені ОСОБА_1 у спірному договорі було дійсно виконано іншою особою, оскільки таких доказів позивач за зустрічним позовом не надала, та відмовилась надати зразки підпису для проведення експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу, неоплачену судовим збором; суд не роз`яснив їй наслідки ухилення від участі в експертизі; апеляційний суд досліджував докази, які не подавалися до суду першої інстанції; зміст апеляційної скарги різниться із вимогами позовної заяви, що свідчить про зміну підстав позову на стадії апеляційного розгляду справи; суд не дослідив доказів, якими підтверджено обставини завдання збитків товариству саме нею; ДСП «Агрокомплекс» зареєструвало право оренди, а не договір у встановленому законом порядку, а тому оспорюваний правочин не набув чинності; висновок експертизи незалежно від того, в якій справі її проведено, підтверджує обставини про те, що договір оренди вона не підписувала.

(2) Позиція ДСП «Агрокомплекс»

У відзиві на касаційну скаргу ДСП «Агрокомплекс» зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово оспорювала договір оренди в судовому порядку та судовими рішеннями відмовлено у задоволенні її позовів. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 отримувала орендну плату; експертиза в іншій справі стосувалася іншого способу захисту права; речове право товариства на землю зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому між сторонами виникли відносини оренди землі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Кам`янського районного суду Черкаської області цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 вереся 2010 року між ДСП «Агрокомплекс» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,46 га строком на п`ять років.

02 березня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за якою термін дії основного договору встановлено до 20 листопада 2018 року.

У квітні-травні 2016 році ОСОБА_1 всупереч умовам договору оренди земельної ділянки здійснила самовільне захоплення та обробіток земельної ділянки, а саме: переорала земельну ділянку, на якій позивачем восени 2015 року та навесні 2016 року проведені польові роботи, у зв`язку з чим позивачу завдано збитки.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції, що була чинна на час укладення оспорюваного правочину) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

ОСОБА_1 обґрунтовувала підстави недійсності договору оренди відсутністю її волевиявлення на укладення оспорюваного правочину та несправжністю її підпису у договорі.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на висновок експертизи № 8/17-23, № 695/17-23 від 12 липня 2017 року, проведеної в межах іншої цивільної справи.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року застосовано наслідки нікчемності правочину до додаткової угоди від 02 березня 2015 року та скасовано державну реєстрацію змін до договору оренди землі № 221. Цим рішенням було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в основному договорі виконані не ОСОБА_1 . Такий висновок зроблений на основі вищевказаної проведеної почеркознавчої експертизи. Проте, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року скасовано, а провадження усправі закрито.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Оцінивши висновок експертизи № 8/17-23, № 695/17-23 від 12 липня 2017 року як доказ у справі, апеляційний суд дійшов висновку про його неналежність, оскільки експертиза призначалася в іншій справі та стосувалася іншого способу захисту права: встановлення факту нікчемності додаткової угоди до договору оренди.

За клопотанням представника позивача за первісним позовом ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11липня 2018 року у даній справі була призначена судово-почеркознавча експертиза. Проте експертиза не була проведена, оскільки відповідач ОСОБА_1 відмовилася прибути до суду для відібрання зразків її підпису, при цьому суд неодноразово відкладав розгляд справи та визнавав явку відповідача у суд обов`язковою.

Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може встановити факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції вживав заходів для отримання та відібрання у відповідача ОСОБА_1 зразків підпису, які необхідні експерту для надання висновку щодо підпису на договорі оренди та додатковій угоді до договору оренди, які ОСОБА_1 просить визнати недійсними згідно вимог зустрічного позову, суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв`язку із неявкою відповідача, встановлював строки для прибуття до апеляційного суду у зручний день та час для ОСОБА_1 , враховуючи її вік, стан здоров`я, віддаленість місця проживання від місцезнаходження суду, однак відповідач ухилялась від прибуття до суду для надання зразків підпису, тому відповідно експертиза за відсутності вільних зразків підпису відповідача не могла бути проведена, що призвело лише до затягування розгляду справи та неможливості отримати висновок експерта для вирішення вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі, порушень процесуального закону апеляційним судом щодо призначення почеркознавчої експертизи не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела своїх вимог про визнання договору оренди недійсним належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Посилання в касаційній скарзі на те, що договір оренди землі не зареєстрований у встановленому законом порядку, не є підставою зустрічного позову, а тому розгляд такої підстави позову за доводами касаційної скарги є порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд встановив, що незаконними діями ОСОБА_1 ДСП «Агрокомплекс» завдано шкоду у розмірі 3 688 грн 72 коп., витрачених позивачем під час обробітку земельної ділянки. Відповідачем вказаний розрахунок не оспорювався під час розгляду справи та не спростований іншим розрахунком, оскільки будь-які інші розрахунки відсутні у матеріалах справи.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга не оплачена судовим збором, спростовуються платіжним дорученням (а. с. 142) про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про те, що в апеляційній скарзі первісний позивач змінив підстави позову, оскільки підстави оскарження рішення суду першої інстанції не є заявою про зміну підстав позову та суд апеляційної інстанції не розглядав апеляційну скаргу як позовну заяву.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик