Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 697/2177/19
провадження № 61-2208св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - територіальна громада міста Канева в особі Канівської міської ради Черкаської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу,- ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренко Ю. В., Гончар Н. І., від 23 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до територіальної громади міста Канева в особі Канівської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивачів ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є позивачі та їх батько
ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на те, що вони, як спадкоємці за законом першої черги, прийняли спадщину після смерті матері, але в оформленні спадкового майна в Канівській державній нотаріальній контори їм було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на належну спадкодавцю частку квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ними в порядку спадкування за законом право власності в рівних частках на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Льон О. М., від 17 жовтня 2019 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, в рівних частках право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , після смерті - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала за адресою:
АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , але не можуть нотаріально оформити спадкові права, у зв`язку з тим, що у спадкодавця були відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно. При цьому, судом враховано, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка не брала участі у розгляді справи, у листопаді 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просила рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 мотивувала тим, що визнаючи за позивачами право власності на спадкове майно, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є лише позивачі, не врахувавши, що фактично спадщину після смерті останньої прийняли: чоловік спадкодавця ОСОБА_5 та діти спадкодавця: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже позивачі мають право на спадкування лише по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1 кожний.
При цьому, ОСОБА_3 посилалась на те, що із 22 січня 2019 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 та проживала із ним на час смерті, а отже прийняла спадщину.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення по справі про відмову в задоволенні позову
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Приймаючи постанову від 23 грудня 2019 року, апеляційний суд виходив із того, що справу вирішено за неналежного суб`єктного складу. Територіальна громада міста Канева в особі Канівської міської ради Черкаської області не є належним відповідачем у справі, з огляду на те, що позовні вимоги стосуються спадкового майна, про права на які заявила ОСОБА_3 , яка не брала у часті у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 січня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу у цивільній справі № 697/2177/19 на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду.
Заявниці, наголошують на тому, що під час розгляду справи судом першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 .
Жодних заяв про порушення своїх прав, або належним чином оформлених відповідно до вимог статей 52 53 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заяв чи клопотань про вступ у справу ОСОБА_3 до суду першої інстанції не подавала, а отже відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційний суд повинен був закрити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3
ОСОБА_3 не подавала відповідної заяви до нотаріуса на отримання частки спадщини, яка складається з 1/2 частини спірної квартири, яка належала їх матері ОСОБА_4 .
Стверджують, що ОСОБА_5 не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини після смерті останньої. ОСОБА_3 не надано доказів прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_4 . Крім того ОСОБА_5 знав про смерть своєї дружини, ОСОБА_4 , але своїм правом на прийняття спадщини у встановленому законодавством порядку та встановлені строки не скористався.
Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не перевірив законності отримання нею рішення суду першої інстанції у цій справі.
Доводи інших учасників справи
У встановлений касаційним судом строк відповідачем - територіальною громадою міста Канева в особі Канівської міської ради Черкаської області відзив на касаційну скаргу не подано.
Пояснення ОСОБА_3 на касаційну скаргу, які надійшли до Верховного Суду у березні 2020 року, колегія суддів не бере до уваги, як такі, що подані із порушенням вимог статті 395 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Апеляційним судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_5 продовжував проживати у спірній квартирі, а отже вступив в управління спадковим майном та є таким, що прийняв спадщину.
22 січня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07 серпня 2019 року Канівською державної нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 294-2019 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08 серпня 2019 року звернулись із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири.
08 серпня 2019 року постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л. А. відмовлено у видачі ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Правовідносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до правовідносин в частині визнання права власності на спадкове майно після її смерті, повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За змістом статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 продовжував проживати у спірній квартирі, фактично вступив у володіння спадковим майном та прийняв спадщину, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що позивачі не є єдиними спадкоємцями за законом після смерті
ОСОБА_4 , які прийняли спадщину.
Статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
ОСОБА_3 стверджувала, що як дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину після його смерті.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що територіальна громада міста Канева в особі Канівської міської ради Черкаської області не є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 у розглядуваній справі.
Натомість клопотань про заміну відповідача чи залучення ОСОБА_3 як співвідповідача позивачі не заявляли.
При цьому, ОСОБА_3 ще 23 вересня 2019 року письмовою заявою повідомила Канівський міськрайонний суд Черкаської області про свої права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення справи, а зводяться до помилкового тлумачення заявниками норм матеріального права, та необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Встановивши, що судом першої інстанції прийнято рішення про права та інтереси ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року.
При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені права, для вирішенням спору щодо прав на спадкове майно, звернутись до суду із позовом до належного відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та без додержанням норм процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта