№ 697/3203/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 697/3203/19

провадження № 61-18063св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Бондаренка С. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, часткове припинення права власності та визнання права власності на частку у майні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 25 квітня 1997 року украла шлюб з ОСОБА_5 , від якого у них народилася дочка ОСОБА_2 .

За час шлюбу 22 грудня 2000 року ОСОБА_5 отримав у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, яка розташована в с. Сушки Канівського району Черкаської області та в цьому ж році розпочалося будівництво на цій земельній ділянці житлового будинку, яке тривало до 2009 року і в грудні місяці було завершено.

Незважаючи на те, що побудований у 2009 році житловий будинок зареєстровано на ім`я її чоловіка ОСОБА_5 , він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Сімейні стосунки з ОСОБА_5 в позивача не склалися шлюб між ними розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року. Після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. ОСОБА_5 не зареєстрував право власності на житловий будинок з надвірними спорудами.

Після смерті її чоловіка документи на спірне майно зникли і до 05 грудня 2019 року їй не будо відомо про готовність будинку до експлуатації, в органах БТІ зазначено, що житловий будинок було побудовано самочинно. Лише після отримання її дочкою - ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, вона дізналася про те, що за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірне будинковолодіння по 1/3 частині за кожним.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1954 в частині Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 ;

визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1955 в частині Ѕ частки земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325;

припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину спадкового майна (житлового будинку та земельної ділянки);

припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину спадкового майна (житлового будинку та земельної ділянки);

визнати за позивачем право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року у складі судді: Льон О. М., позов ОСОБА_1 в частині припинення за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та на 1/6 частину земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, розташованої в с. Сушки, Канівського району, Черкаської області, залишено без розгляду.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2021 року в складі судді: Льон О. М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

спірний житловий будинок побудований ОСОБА_5 , будівництво якого завершено у 2009 році та здано в експлуатацію, на час відкриття спадщини не був самочинним будівництвом. А тому твердження, представника відповідача - адвоката Костецького О. С. щодо не набуття колишнім чоловіком позивача за його життя права власності на нього суд оцінив критично. Інших доводів щодо наявності підстав вважати спірне майно особистою приватною власністю колишнього чоловіка ОСОБА_1 , відповідачами суду не заявлено та доказів на їх підтвердження не надано;

житловий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, а тому позивачу належить Ѕ частина спірного житлового будинку;

оскільки суд першої інстанції зробив висновок про належність позивачу Ѕ частки спірного житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, тому земельна ділянка на якій він розташований також є власністю позивача, а саме Ѕ її частини;

оскільки спірний житловий будинок належав колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності, оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № №1954, 1955, видані ОСОБА_2 на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину земельної ділянки, порушують право ОСОБА_1 як співвласника будинку на володіння своєю часткою у спільному майні, тому наявні правові підстави (з урахуванням визначення частки позивача у спільному майні) для визнання частково недійсними спірних свідоцтв про право на спадщину за законом в частині Ѕ частки спадкового майна;

позивачем пред`явлено вимоги щодо визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом виданих лише на ім`я ОСОБА_2 . Аналогічних, відповідних позовних вимог щодо свідоцтв виданих на ім`я відповідача ОСОБА_3 позивачем не пред`явлено, а тому суд їх не розглядав, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог;

щодо позовних вимог про припинення право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину успадкованих житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину даного спадкового майна, суд першої інстанції вважав, що ці вимоги є похідними від вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частку у майні. Оскільки суд зробив висновок про порушене право ОСОБА_1 як співвласника майна подружжя, то ці позовні вимоги підлягають задоволенню;

щодо пропуску позовної давності судом першої інстанції зазначено, що позивачу будо достовірно відомо, що право власності на спільне майно подружжя було зареєстроване за її чоловіком ОСОБА_3 , саме тому 16 квітня 2015 року нею було ініційовано подачу до Канівського міськрайонного суду Черкаської області (за місцем знаходження решти нерухомого спадкового майна) іншого позову про поділ спільного майна подружжя (справа № 697/740/15-ц). З тексту позовної заяви вбачається, що представником позивача було заявлено вимоги про виділення ОСОБА_1 у власність Ѕ частини будинковолодіння з надвірними спорудами та Ѕ частини земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаній позовній заяві також зазначено, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом закінчується 26 вересня 2017 року. Ухвалою Канівського міськрайонного суду № 697/740/15-ц від 27 жовтня 2015 року позов ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя було залишено без розгляду;

положеннями частини першої статті 265 ЦК України встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Таким чином, суд зробив висновок, що початком перебігу позовної давності для звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання за нею права власності на частку у майні необхідно вважати час пред`явлення до Канівського міськрайонного суду Черкаської області позову про поділ спільного майна подружжя, яке є предметом розгляду у цій справі, оскільки на цю дату існували обставини, про які позивачу було достеменно відомо (заведення спадкової справи, прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_5 , реєстрація права власності на майно придбане у шлюбі за її колишнім чоловіком). Саме тому, оскільки з 16 квітня 2015 року до часу подання ОСОБА_1 цього позову сплинула позовна давність щодо вимоги про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, який представник відповідача просить застосувати, а тому суд зробив висновок, що ОСОБА_1 23 грудня 2019 року звернулася до суду з позовом зі спливом позовної давності.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1954 в частині Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1955 в частині Ѕ частки земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 750 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 441,45 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11 520,45 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

визначення частки ОСОБА_1 у спільному сумісному майні подружжя зумовлене саме відкриттям спадщини після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_5 , а тому визнання за позивачем права власності на Ѕ частину житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки є належним способом захисту. Враховуючи, що презумпція спільності майна подружжя під час розгляду справи не спростована, обґрунтованими є висновки суду про те, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина виключно щодо Ѕ частки у праві власності на спірний житловий будинок, побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у шлюбі. Тому обґрунтованими є позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ на спірного будинку та Ѕ земельної ділянки. Враховуючи, що ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог про виділ її частки із майна, що є у спільній сумісній власності, про поділ такого майна, то такі вимоги не можуть бути розглянуті та вирішені судом у справі, яка переглядається. Наслідком такого висновку є констатація того, що позивачу належить Ѕ частини спірного будинку, набутого колишнім подружжям під час шлюбу. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів та керуючись положеннями статті 120 ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , який розташований на спірній земельній ділянці, тому земельна ділянка на якій він розташований також є власністю позивача, а саме Ѕ її частини, з чим повністю погоджується колегія суддів;

відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановленихзаконом. У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо;

судом першої інстанції встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві є його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та мати: ОСОБА_4 , які у встановлений законом порядок прийняли спадщину. Усі спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, кожний на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований, розміром 0,25 га, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325. Спадкоємець ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді померла, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 6852 від 24 квітня 2020 року, та за свого життя 01 листопада 2019 року оформила договори дарування належних їй 1/3 часток житлового будинку та земельної ділянки на користь онука - відповідача ОСОБА_3 . Таким чином, частка ОСОБА_3 у спадковому майні збільшилася з 1/3 частки на 2/3 частки, саме тому представником позивача було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині припинення за відповідачем ОСОБА_3 права власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325, яку прийнято судом до розгляду;

враховуючи, що спірний будинок належав колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності, оспорювані свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_2 на 1/3 частину будинку та 1/3 частину земельної ділянки, порушує право ОСОБА_1 як співвласника будинку та земельної ділянки на володіння своєю часткою у спільному майні, колегія суддів встановила наявність правових підстав (з урахуванням визначення частки позивача у спільному майні) для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в Ѕ частині, оскільки визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом у цілому порушуватиме права спадкоємця на право спадкування належної спадкодавцю частки у спільному майні, яку вона успадкувала за заповітом після смерті батька;

звертаючись із даним позовом позивачем пред`явлено вимоги щодо визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом виданих лише на ім`я ОСОБА_2 . Аналогічних, відповідних позовних вимог щодо свідоцтв виданих на ім`я відповідача ОСОБА_3 позивачем до суду не пред`явлено, а тому суд їх не розглядає, оскільки відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог;

позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину спадкового майна є похідними вимогами від вимог про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, які їй видані, тому саме в цій частині позовні вимоги обґрунтовані;

оскільки вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачем не заявлені, а тому і вимоги про припинення права власності за ОСОБА_3 на 1/3 спадкового майна, також не підлягають до задоволення;

початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є об`єктивні обставини - сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення. Колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності у справі, яка переглядається, розпочався з 16 квітня 2015 року (тобто з часу подання позивачем до Канівського міськрайонного суду Черкаської області позовної заяви про поділ спільного майна подружжя, а саме спірного домоволодіння та земельної ділянки, яка в подальшому залишена без розгляду), оскільки у даному випадку не йдеться мова про наявність спору між подружжям щодо спільності майна, а натомість йдеться про видачу спадкоємцям свідоцтв про право власності в порядку спадкування на весь будинок та земельну ділянку, а не на належні спадкодавцю частки у ньому, що свідчить про порушення прав та інтересів співвласника, а тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину на весь будинок та земельну ділянку, а не належні спадкодавцю частки у ньому. Побідні висновки щодо початку перебігу позовної давності викладено у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 27 січня 2021 року у справі № 332/4629/15 (провадження № 61-15451св18).

Аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просить:

скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та залишити в силі Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2021 року;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 23 043,12 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частину другу статті 72 СК України та частину першу статті 261 ЦК України, щодо початку перебігу позовної давності, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 619/894/16-ц; від 06 листопаді 2019 року у справі № 203/304/17; від 19 лютого 2020 року у справі № 390/1740/18; від 28 грудня 2020 року у справі № 345/2962/14;

позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. За правилами, встановленими частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що початком перебігу позовної давності для звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання за нею права власності на частку у майні необхідно вважати час пред`явлення до Канівського міськрайонного суду Черкаської області позову про поділ спільного майна подружжя, яке є предметом розгляду у даній справі, оскільки на цю дату існували обставини, про які позивачу було достеменно відомо (заведення спадкової справи, прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_5 , реєстрація права власності на майно придбане у шлюбі за її колишнім чоловіком). Юридично значущим чинником є те, що про порушення свого права позивач дізналася 16 квітня 2015 року (день подачі позовної заяви про поділ майна подружжя). Відповідно і реалізувала своє право на захист шляхом подачі позовної заяви до суду. Таким чином, перебіг позовної давності почався у день подачі ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області позовної заяви до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя (16 квітня 2015) і закінчився відповідно 17 квітня 2018 року. Позовна заява ОСОБА_1 про визнання частково свідоцтва про право на спадщину недійсним, часткове припинення права власності та визнання права власності на частку в майні, подана до Канівського міськрайонного суду Черкаської області 23 грудня 2019 року після спливу позовної давності, що, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині задоволених позовних вимог та судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить: касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Відзив мотивований тим, що:

перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину на весь будинок та земельну ділянку, а не належні спадкодавцю частки у ньому, тобто починаючи з 05 грудня 2019 року, оскільки у даному випадку не йдеться мова про наявність спору між подружжям щодо спільності майна, а натомість йдеться мова про видачу спадкоємцям свідоцтв про право власності в порядку спадкування на весь будинок та земельну ділянку, а не на належні спадкодавцю частки у ньому, що свідчить про порушення прав та інтересів співвласника. Відповідні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у справі № 522/19610/15-ц від 29 травня 2019 року та постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 332/4629/15;

посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права є безпідставними, оскільки правовідносини у справах № 619/894/16-ц (постанова від 27 червня 2018 року), № 203/304/17 (постанова від 06 листопада 2019 року), № 390/1740/18 (постанова від 19 лютого 2019 року), № 345/2962/14 (постанова від 28 грудня 2020 року) є відмінними від правовідносин у справі, що переглядається та оскаржуваним судовим рішенням не суперечать;

у рішенні Печерського районного суду міста Києва по справі № 2757/30086/14-ц від 21 лютого 2018 року позивач у встановлений законом строк реалізувала своє право про поділ спільно набутого майна, зареєстрованого станом на момент звернення до суду, тобто станом на 20 жовтня 2014 року;

позивач зверталася із позовом про поділ спільного майна подружжя, а саме будинковолодіння та земельної ділянки, однак, позов було залишено без розгляду, в зв`язку з тим, що представник позивача заявив відповідне клопотання, виявивши відсутність свідоцтва про право на спадщину та відомостей в державному реєстрі речових прав на спірний будинок, про що зазначено в Ухвалі Канівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 697/740/15-д.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про попередній розрахунок суми судових витрат.

У заяві ОСОБА_1 зазначає, що нею попередньо понесено витрати на професійну правничу допомогу на підготовку відзиву на касаційну скаргу з додатками до суду у сумі 6 000 грн. На підтвердження цього ОСОБА_1 надала детальний опис робіт виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для від 04 грудня 2021 року, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору № б/н від 27 березня 2015 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 04 грудня 2021 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2021 року зазначено, що заявник посилається на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 25 квітня 1997 року зареєстрували шлюб.

У ОСОБА_5 та ОСОБА_1 була спільна донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 07-15-02-24 від 22 грудня 2000 року ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Прохорівської сільської ради № 64 від 15 грудня 2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована на території с. Сушки Прохорівської сільської ради, для обслуговування жилого будинку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва № 756/8366/14-ц від 26 вересня 2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва 25 квітня 1997 року, актовий запис № 452, розірвано.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та мати: ОСОБА_4 , які у встановлений законом порядок прийняли спадщину.

Усі спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, кожний на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований, розміром 0,25 га, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

Спадкоємець ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді померла, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 6852 від 24 квітня 2020 року, та за свого життя 01 листопада 2019 року оформила договори дарування належних їй 1/3 часток житлового будинку та земельної ділянки на користь онука - відповідача ОСОБА_3 .

Таким чином, частка ОСОБА_3 у спадковому майні збільшилася з 1/3 частки на 2/3 частки, саме тому представником позивача було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині припинення за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1954, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. та виданого ОСОБА_2 на 1/3 частку житлового будинку після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцями за законом є ОСОБА_4 , 1928 року народження, ОСОБА_3 , 1988 року народження та ОСОБА_2 , 1997 року народження. Спадщина складається з права власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325, право власності ОСОБА_5 зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 жовтня 2019 року за № 33769216.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1955, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. ОСОБА_2 видано свідоцтво на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, розташованої в с. Сушки Канівського району Черкаської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7122087000:03:001:0325, яка належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю ЧР № 07-15-02-24, виданого Прохорівською сільською радою Канівського району Черкаської області 22 грудня 2000 року.

Суди встановили, що у жовтні 2014 року позивачем було подано позов до Печерського районного суду м. Києва про поділ спільного майна подружжя та про визнання правочину недійсним, який позивачем в подальшому було уточнено.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/30086/14-ц від 21 лютого 2018 року вказаний позов було задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини автомобіля, причепа та моторного човна, в решті вимог відмовлено. З тексту судового рішення вбачається, що під час розгляду справи у суді відповідач ОСОБА_5 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після чого провадження у справі було зупинено 20 січня 2015 року та відновлено 17 листопада 2015 року.

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідача було досліджено матеріали цивільної справи № 697/740/15-ц, предметом розгляду якої був поділ майна подружжя, набутого за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією позовної заяви, яку долучено до матеріалів даної справи. Відповідно тексту позовної заяви представником позивача було заявлено вимоги про виділення ОСОБА_1 у власність Ѕ частини будинковолодіння з надвірними спорудами та Ѕ частини земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаній позовній заяві також зазначено, що позовна давність для звернення до суду з цим позовом закінчується 26 вересня 2017 року.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду № 697/740/15-ц від 27 жовтня 2015 року позов ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя було залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 просив застосувати позовну давність (Т. 1, а. с. 78-85).

Позиція Верховного Суду

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частини перша та друга статті 328 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом частина перша статті 1301 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 335/13418/18 (провадження № 61-15300св20) вказано, що:

«у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише про відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 522/13732/20 (провадження № 61-4633св21) вказано, що:

«суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 342/971/18 (провадження № 61-225св20) зазначено, що:

«водночас, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі його учасники, як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та мати: ОСОБА_4 , які у встановлений законом порядок прийняли спадщину. Усі спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, кожний на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований, розміром 0,25 га, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325;

спадкоємець ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді померла, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 6852 від 24 квітня 2020 року, та за свого життя 01 листопада 2019 року оформила договори дарування належних їй 1/3 часток житлового будинку та земельної ділянки на користь онука - відповідача ОСОБА_3 . Таким чином, частка ОСОБА_3 у спадковому майні збільшилася з 1/3 частки на 2/3 частки, саме тому представником позивача було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині припинення за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325;

ОСОБА_1 просила визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_2 , на частку у житловому будинку та земельній ділянці та припинити право власності ОСОБА_2 на частку у житловому будинку та земельній ділянці. Належним відповідачем за цими вимогами є ОСОБА_2 , яка про застосування позовної давності не заявляла;

ОСОБА_1 позовних вимог про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та визнання недійсними договорів дарування від 01 листопада 2019 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не заявляла;

ОСОБА_1 пред`явила до ОСОБА_3 позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/3 частину спадкового майна (житлового будинку та земельної ділянки), у задоволенні яких апеляційним судом відмовлено. Постанова апеляційного суду у частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/3 частину спадкового майна (житлового будинку та земельної ділянки), у касаційному порядку не оскаржується;

оскільки апеляційним судом визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_2 , на частку у житловому будинку та земельній ділянці, то за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/6 частку житлового будинку та на 1/6 частку земельної ділянки;

з урахуванням того, що ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та визнання недійсними договорів дарування від 01 листопада 2019 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про визнання за ОСОБА_1 права власності на інші 1/3 частку житлового будинку та на 1/3 частку земельної ділянки. І в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку із їх необґрунтованістю. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 205/84/18 (провадження № 61-7258св19);

тому постанову апеляційного суду у частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку житлового будинку та на Ѕ частку земельної ділянки належить змінити, визнавши за ОСОБА_1 право на 1/6 частку житлового будинку та на 1/6 частку земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, в частині задоволених апеляційним судом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:

визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1954 в частині Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 ;

визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1955 в частині Ѕ частки земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325;

припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;

припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325, з таких мотивів.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інший відповідач (ОСОБА_2 ) не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навів переконливих доводів, яким чином постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 та припинення права власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку та частину земельної ділянки, порушують його права та інтереси, за умови, що ОСОБА_2 не оскаржила постанову апеляційного суду в цій частині, тобто погодилися з цим судовим рішенням.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 335/13418/18 (провадження № 61-15300св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 522/13732/20 (провадження № 61-4633св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 342/971/18 (провадження № 61-225св20), колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині частково ухвалена із порушенням норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу належить задовольнити частково;

постанову апеляційного суду у частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку житлового будинку та на Ѕ частку земельної ділянки змінити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку та на 1/6 частку земельної ділянки;

постанову апеляційного суду у частині позовних вимог про: визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1954 в частині Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 1955 в частині Ѕ частки земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325; припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витратзалишити без змін.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з ОСОБА_3 не підлягають стягненню судові витрати за правову допомогу та судовий збір на користь ОСОБА_1 . Тому необхідно перерозподілити судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000 грн судових витрат.

ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 23 043,12 грн. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

З урахуванням часткового задоволення вимог касаційної скарги:

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути 15 360,60 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги;

з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 5 000 грн витрат на правову допомогу.

Тому Верховний Суд проводить зустрічне зарахування грошових сум і стягує різницю в розмірі 10 360,60 грн з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325, змінити, визнавши за ОСОБА_1 право на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/6 частку земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Сушки Канівського р-ну Черкаської області, кадастровий номер 7122087000:03:001:0325.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про:

припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;

та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат залишити без змін.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у частині розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції за результатами розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 360,60 грн судових витрат понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в зміненій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук