Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 700/707/18

провадження № 61-11638св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року в складі судді Бесараб Н. В. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року в складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Пономаренко В. В., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державної форми власності, загальною площею 11,4 га, в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Позов мотивовано тим, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 27 березня 2018 року № 02-ДК/193/АП/09/01/-18 Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області встановлено самовільне зайняття ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Того ж дня державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель складено протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до матеріалів повторної перевірки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідач не виконав вимог земельного законодавства та не звільнив зайняту ним земельну ділянку, про що складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 16 липня 2018 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-5 КУпАП.

Посилаючись на те, що дана земельна ділянка засіяна соєю та урожай не зібраний, тобто ОСОБА_2 користується земельною ділянкою без належним чином оформлених документів і не виконав вимог щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки державної форми власності, з метою відновлення та захисту порушених інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державної форми власності, загальною площею 11,4 га, в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області і користується нею без будь-яких правовстановлюючих документів, а тому відповідно до вимог частини другої статті 152 ЗК України, статті 212 ЗК України зобов`язаний її звільнити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому апеляційний суд виходив з наявності підстав у прокурора для представництва інтересів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, оскільки дії вказаного органу державної влади, спрямовані на захист від самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявились неефективними. Встановивши, що прокурор відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду попередньо повідомив про це Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності у прокурора права на звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області має можливість та повноваження звертатись до суду самостійно, а тому позовна заява прокурора підлягала поверненню. Будь-яких доказів існування підстав, визначених законом для можливості подачі прокурором цього позову не надано, у зв`язку з чим були відсутні підстави для відкриття провадження у справі. Суди не взяли до уваги, що прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які передбачені законом, а розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 700/707/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що27 березня 2018 року у присутності ОСОБА_1 складено акт обстеження земельної ділянки № 102-ДК/193/АП/09/01/-18, відповідно до якого встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 11,4 га, в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району, за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, а саме: на земельній ділянці знаходилися рештки зібраного урожаю сільськогосподарської культури (соняшник).

27 березня 2018 року інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель склав протокол про адміністративне правопорушення № 102-ДК/0073П/07/01/-18 за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП.

27 березня 2018 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним та накладено штраф у сумі 170 грн.

27 березня 2018 року інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель видав припис, яким зобов`язав відповідача у тридцятиденний строк усунути порушення земельного законодавства та звільнити вищевказану земельну ділянку.

09 липня 2018 року складений повторний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 282-ДК/513/АП/09/01/-18, протокол про адміністративне правопорушення № 282-ДК/0308П/07/01/-18 від 09 липня 2018 року, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 282-ДК/0318По/08/01/-18 від 16 липня 2018 року та припис № 282-ДК/0322Пр/03/01/-18, згідно з якими встановлено, що відповідач не виконав умови припису посадової особи від 27 березня 2018 року щодо усунення порушення земельного законодавства, за що передбачена відповідальність за статтею 188-5 КУпАП.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 507-ДК/1041/АП/09/01/-18 від 31 жовтня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку не звільнив, вона знаходиться під посівами озимої пшениці.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування збитків.

Згідно з статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, встановили, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів, що не заперечується останнім, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

При цьому суди виходили з наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Вказаним положенням кореспондують відповідні норми ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

У справі, що переглядається, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, посилався на те, що користуючись земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів, ОСОБА_1 порушує інтереси держави та принцип раціонального використання земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, яке уповноважене державою здійснювати права власника по відношенню до спірної земельної ділянки, будучи обізнаним про неодноразові факти порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, дієвих мір, спрямованих на припинення здійснення відповідачем самовільного використання земельної ділянки, не вчинило.

Обмежившись складанням актів про використання та зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки без належних правових підстав, дії Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області щодо захисту інтересів держави від самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки виявились неефективними, оскільки фактично земельну ділянку відповідачем звільнено не було.

Отримавши відповідні відомості, орган прокуратури, листом від 07 вересня 2018 року попередньо повідомив Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області та звернувся до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене вище в сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про дотримання заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури вимог частини п`ятої статті 175 ЦПК України під час звернення до суду, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук