№ 701/257/22 - Судова практика України - Законодавство України

111

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 701/257/22

провадження № 61- 9615св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Черкаська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 травня 2015 року слідчим відділом Черкаської обласної прокуратури було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

25 травня 2015 року позивача було затримано в порядку статті 208 КПК України та цього ж дня йому було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365 та частиною другою статті 307 КК України, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

27 травня 2015 року слідчий слідчого відділу прокуратури Черкаської області звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке Придніпровським районним судом м. Черкаси було задоволено частково та обрано позивачу запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Наказом начальника Управління МВС України в Черкаській області від 05 червня 2015 року № 1082 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни і законності, невиконання вимог Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, наказів МВС України, щодо дотримання дисципліни і законності у службовій діяльності, дії, пов`язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи не прямій формі до вчинення правопорушень, нехтування принципом законності в діяльності працівників міліції щодо чіткого та неухильного дотримання посадовими особами законодавства, які відповідно до свого становища повинні забезпечувати виконання законів та Присяги працівника міліції, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі начальника сектора карного розшуку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року позивача було поновлено на посаді начальника сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС.

На виконання постанови суду позивача наказом № 335/ос від 14 липня 2017 року Управління МВС в Черкаській області було поновлено на посаді начальника сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС і цим же наказом звільнено з посади через скорочення штатів.

Позивач вказував, що вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року його було визнано невинним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365, частиною другою статті 307 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу зазначених кримінальних правопорушень.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року вирок Городищенського районного суду Черкаської області було залишено без змін.

У зв`язку з незаконними діями органів досудового слідства та суду позивач вважає, що він безпідставно перебував під слідством та судом за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 365, частиною другою статті 307 КК України, з 12 травня 2015 року до 06 грудня 2021 року, тобто 6 років 6 місяців і 24 дні, що в перерахунку на місяці та дні становить 78 місяців 24 дні.

Зазначає, що за час перебування під слідством і судом ним понесені моральні страждання та втрати у зв`язку з характером пред`явленого обвинувачення, тривалістю ним перебування під дією запобіжних заходів, були порушені його законні права на вільне пересування, зміни режиму життя.

Оскільки позивач перебував під слідством і судом 78 місяців 24 дні, то йому за цей період заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив в розмірі 1 536 552,00 грн за час перебування в статусі особи, що притягується до кримінальної відповідальності, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 1 528 150,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року ОСОБА_2 було визнано невинним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365 та частиною другою статті 307 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях позивача складу зазначених кримінальних правопорушень, а позивач відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Черкаська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, оскаржили його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задоволено.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року змінено, викладено абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства, грошові кошти в сумі 509 383,33 грн».

В іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з держави на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 14 494,74 грн.

Стягнуто з держави на користь Державної казначейської служби України судовий збір у розмірі 8 326,85 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не враховано принцип співмірності заподіяної шкоди розміру відшкодування.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28 вересня 2022 року Черкаська обласна прокуратура через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції змінити в частині розподілу судових витрат, компенсувавши Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 22 922,26 грн.

03 жовтня 2022 року Державна казначейська служба України через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд:

- змінити абзац третій резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, виклавши його в наступній редакції: «Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої органами дізнання та досудового слідства грошові кошти в сумі 509 383,33 грн»;

- змінити абзац шостий резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, виклавши його в наступній редакції: «Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 12 405,62 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції постанова в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури та витребувано матеріали цивільної справи.

25 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 12 травня 2015 року СВ Черкаської обласної прокуратури було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365 та частиною другою статті 307 КК України.

25 травня 2015 року, фактично о 14 год. 30 хв. позивача було затримано в порядку статті 208 КПК України та оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365 та частиною другою статті 307 КК України, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

27 травня 2015 року слідчий СВ прокуратури Черкаської області звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке Придніпровським районним судом м. Черкаси було задоволено частково та обрано позивачу запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Наказом начальника Управління МВС України в Черкаській області від 05 червня 2015 року № 1082 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни і законності, не виконання Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, наказів МВС України, щодо дотримання дисципліни і законності у службовій діяльності, дії, пов`язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи не прямій формі до вчинення правопорушень, нехтування принципом законності в діяльності працівників міліції щодо чіткого та неухильного дотримання посадовими особами законодавства, які відповідно до свого становища повинні забезпечувати виконання законів та Присяги працівника міліції, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі начальника сектора карного розшуку.

На виконання вищевказаної постанови суду позивача, наказом № 335/ос від 14 липня 2017 року Управління МВС в Черкаській області було поновлено на посаді начальника сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС і цим же наказом звільнено з посади через скорочення штатів.

Вироком Городищенського районного суду від 12 квітня 2021 року позивача було визнано невинним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365 та частиною другою статті 307 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу зазначених кримінальних правопорушень.

Позивач перебував під слідством та судом з 25 травня 2015 року до 06 грудня 2021 року, що становить 78 місяці та 11 днів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Черкаської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України не містять доводів та заперечень стосовно висновків суду апеляційної інстанції про необхідність стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства, в розмірі 509 383,33 грн, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, постанова Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у вказаній частині не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з касаційними скаргами, відповідачі не погодилися зі здійсненим судом апеляційної інстанції розподілом судових витрат, які понесли учасники справи.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481, 00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом заявленого позову є вимога майнового характеру, а саме - відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства, у розмірі 1 536 552,00 грн.

Сума судового збору, яка підлягала б сплаті ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру (ураховуючи встановлене підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» граничне обмеження розміру) складала 12 405,00 грн (2 481, 00 * 5).

Разом з тим, підпунктом 13 пункту 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, ОСОБА_2 був звільненний від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору становила 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті відповідачами при подачі апеляційних скарг на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року, становив 18 607,50 грн (12 405,00 грн х 150 %).

Відповідно до платіжного доручення від 05 серпня 2022 року № 788 Державної казначейської служби Українипри звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року сплатила сума судового збору в розмірі 18 607,50 грн

Відповідно до платіжного доручення від 25 липня 2022 року № 1100 Черкаська обласна прокуратура при звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року сплатила сума судового збору в розмірі 22 922,26 грн.

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь 1 536 552,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства.

Сума стягнутих апеляційним судом з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства, грошових коштів склала 509 383,33 грн.

Таким чином, розмір задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні склав 33,15 % від ціни позову (509 383,33 : 1 536 552,00) х 100).

33,15 % від 12 405,00 грн (сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з позовною заявою) дорівнює 4 112,26 грн.

Оскільки позивача в силу положень підпункту 13 пункту 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) у розмірі 4 112,26 грн - по 2 056,13 грн з кожного (4 112,26 : 2).

Разом із тим, відповідачам підлягає компенсації за рахунок держави 66,85 % (100 % - 33,15 %) від суми сплаченого ними судового збору за подання апеляційних скарг - по 12 439,11 грн кожному (18 607,50 грн х 66,85 %), тобто пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи викладене, з огляду на положення частини десятої статті 141 ЦПК України, на користь відповідачів підлягає стягненню за рахунок держави сума у розмірі 10 382,98 грн кожному (12 439,11 - 2 056,13).

Із змісту оскарженої постанови Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року вбачається, що з держави на користь Черкаської обласної прокуратури стягнуто судовий збір у розмірі 14 494,74 грн, а на користь Державної казначейської служби України - 8 326,85 грн.

Оскільки у касаційних скаргах відсутні вимоги про зменшення розміру стягнутого апеляційним судом з держави на користь Черкаської обласної прокуратури стягнутого судового збору, а в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України касаційний суд переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, постанова Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року в частині стягнення з держави на користь Черкаської обласної прокуратури судового збору у розмірі 14 494,74 грн підлягає залишенню без змін.

Разом із тим, розмір стягнутої з держави на користь Державної казначейської служби України суми підлягає збільшенню з 8 326,85 грн до 10 382,98 грн.

Встановлено, що Черкаською обласною прокуратуроюпри зверненні до суду з апеляційною скаргою було сплачено судовий збір у розмірі 22 922,26 грн, тобто убільшому розмірі, ніж встановлено законом.

При таких обставинах Черкаська обласна прокуратура не позбавлена права звернутися до суду апеляційної інстанції зклопотанням про повернення судового збору у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо доводівДержавної казначейської служби України про зміну абзацу третього резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

Підстави для скасування або зміни постанови Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року в цій частині відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат на користь Черкаської обласної прокуратури - без змін, оскільки підстави для її скасування в цій частині відсутні.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши розмір стягнутої з держави на користь Державної казначейської служби України суми з 8 326,85 грн до 10 382,98 грн.

Керуючись статтями 400 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з держави на користь Державної казначейської служби України суми з 8 326,85 грн до 10 382,98 грн.

В іншій оскаржуваній частині постанову Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов