№ 702/131/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа №702/131/18

провадження № 61- 4207св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є.В., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - редактор газети «Алекс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року у складі судді: Діденко Т. І. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до редактора газети «Алекс» про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що, на платне замовлення сільського голови Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області ОСОБА_7 - редактор газети «Алекс» ОСОБА_4 (журналістський псевдонім ОСОБА_4 ), у газеті «Алекс» від ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 надрукувала статтю, в якій, в тому числі, є інформація про позивача, яка не відповідає дійсності.

Вважає, що друкуючи статтю ОСОБА_4 не була ознайомлена із суттю і змістом його звернень до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради і його посадових (службових) осіб, не була ознайомлена із Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

ОСОБА_4 , не перевіривши інформацію, звинуватила його у тому, що він вимагав від сільської ради, аби йому надали статус жителя с. Лукашівка, в той час, як його звернення було іншого змісту і не містило жодних категоричностей. Позивач вважає, що автор статті виклала в тексті статті інформацію, яку їй прийдеться спростувати.

Редактор газети ОСОБА_4 , не перевіривши інформацію під час інтерв`ю з секретарем сільської ради ОСОБА_6 , звинуватила його в тому, що через його позови до сільської ради відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби у Черкаській області, за невиконання рішення суду, яке вступило в законну силу, стягнув на підставі виконавчих листів, які видані Монастирищенським районним судом, вищезазначені кошти за примусове виконання рішень суду.

Позивач вважає, що насправді винуватцем цих подій, є виконавчий комітет Лукашівської сільської ради та його голова ОСОБА_7 , які свідомо і умисно відмовилися виконувати рішення суду.

Позивач вважає, що він мав Конституційне право на звернення до органу місцевого самоврядування без обмеження у їх кількості, і його дії не можна було вважати протиправними, як про це висвітлено в НОМЕР_1 газети «Алекс» від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок непрофесійних дій Редактор газети «Алекс» ОСОБА_4 , йому і його родині була завдана моральна (немайнова) шкода, яку він оцінює у сто тисяч гривень. Ця прикра подія завдала йому відчутної моральної шкоди, він пережив стрес, біль та страждання, переживання за сім`ю, яка через публікацію статті стала об`єктом насмішок і обговорень, а ще й через байдужість автора - відповідача, якого він звинувачує в тому, що вона прискорила смерть його сина ОСОБА_8 , який вболівав за честь і гідність сім`ї і надто близько сприйняв цю публікацію. Його (позивача) страждання тривають і досі.

На підставі викладеного позивач просив суд зобов`язати редактора газети «Алекс» ОСОБА_4 (журналістський псевдонім ОСОБА_4 ) спростувати відомості, які розміщених у НОМЕР_1 газети «Алекс» від ІНФОРМАЦІЯ_1, що не відповідають дійсності та порочать його честь та гідність, ділову репутацію, у такий же самий спосіб, у який вона була поширена та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року ту задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, виходив із того, що на день ухвалення рішення суду, відповідач в добровільному порядку спростував інформацію щодо позивача, в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка надрукована в НОМЕР_1 газети «Алекс» від ІНФОРМАЦІЯ_1, а наявність моральної шкоди позивачем не доведена.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року змінено: виключено з мотивувальної частини абзац «Крім того, позивач у зверненні до редакції, в тексті позовної заяви зневажливо та образливо висловлювався на адресу автора статті ОСОБА_4 , в судовому засіданні неодноразово образливо висловлювався на адресу представника відповідача та голови села - свідка ОСОБА_7 , на зауваження головуючого у справі не реагував». В решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 17 жовтня 2018 року, на день ухвалення рішення суду, частина позовних вимог була задоволена в добровільному порядку, а тому позов у вказаній частині до задоволення не підлягає.

Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовний вимог щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю позивачем завдання такої шкоди.

Виключаючи абзац з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що звернення до редакції та позовна заява містить зневажливі та образливі висловлювання на адресу автора статті ОСОБА_4 та образливі висловлювання в судовому засідання позивача на адресу представника відповідача та голови села - свідка ОСОБА_7 є обставинами, які тягнуть за собою інші юридичні наслідки і не стосуються предмету спору в даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року, які просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Монастирищенського районного суду Черкаської області №702/131/18.

У березні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не встановили всі фактичні обставини справи, недосліджені доводи позивача на які він посилається, як обґрунтування своїх позовних вимог. Зазначає, що «спростування» інформації щодо нього у статті не містить причин, підстав і мотивів, що спонукали відповідача до спростовування частини статті, не містить посилання на джерело отримання недостовірної і негативної інформації, не містить пояснення про те, що закони не обмежують право особи щодо кількості звернень до органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб та вибачень автора.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

20 березня 2019 року надійшов відзив редактор газети «Апекс» ОСОБА_4, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того зазначає, що поширена відносно позивача інформація була спростована у той самий спосіб, що і поширена.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у газеті «Алекс» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 розміщено статтю ОСОБА_4 із заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2»», яка містить, зокрема, наступну інформацію:

«Адже односельчани знають справжню причину, яка, за словами працівників сільської ради та самих жителів, блокує всю роботу сільради. Річ у тім, що вже рік, як виходець із села ОСОБА_1 просто «закидає» листами, запитами та заявами сільську раду. Вони носять різний характер: неправильно прийняте рішення, неправильно видана довідка, невчасно надана відповідь на лист ОСОБА_1 . Посилаючись на закон про доступ до публічної інформації, чоловік постійно просить про надання того чи іншого рішення сільської ради. Тільки за рік до папки скарг, листів та пропозицій від ОСОБА_1 надійшло 104 заяви, запити, скарги тощо різного характеру. Інколи в день надходить по 2-5 заяв. Тому у секретаря сільської ради основною є робота із надання відповідей на запити ОСОБА_1 (причому, вона має вкладатися у строки. Інакше матиме нову скаргу. Більше того, за рік відбулося до 50-ти судових засідань, де позивачем до сільської ради чи ОСОБА_16 є знову ж таки ОСОБА_1 . Скільки сил, часу, коштів витрачено надаремно, адже така робота відволікає від основних справ, які мали б принести користь громаді. Траплялося, коли в один день призначалося по 3 засідання суду. Звісно, це виснажує, забирає сили і не залишає часу на ГОЛОВНЕ,ВАЖЛИВЕ». «Односельці обурені, адже доки вони вишуковують кошти на завершення облаштування обрядової зали, виконавча служба зобов`язана стягнути за двома судовими позовами 25808,84 гривень»(а.с.31).

Як встановлено та досліджено апеляційним судом, позивач просив зобов`язати саме редактора газети «Алекс» ОСОБА_4 (журналістський псевдонім ОСОБА_4 ) спростувати поширену щодо нього негативну, недостовірну інформацію в той самий спосіб у який вона була поширена.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 3, частиною 4 статті 32 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпеки визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до Конституції України право на повагу до гідності та честі є одним із особистих немайнових прав фізичної особи, а особливості його здійснення і захисту встановлені Цивільним кодексом України.

Згідно з статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Крім того, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Праву особи на повагу до її гідності, честі та на недоторканість ділової репутації кореспондує обов`язок інших осіб, які поширюють інформацію, переконатися в її достовірності ( частина 2 статті 302 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частинами 4, 6, 7 цієї статті встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 37 Закону України від 16 листопада 1992 року №2782-XII «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Обсяг спростування не може більш ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови

від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як встановлено судом відповідач спростувавши поширену недостовірну інформацію, повністю виконав вимоги Закону України від 16 листопада 1992 року №2782-XII «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», а тому апеляційний суд встановивши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали справи, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у випуску газети «Алекс» НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці 4 відповідач надрукував спростування, згідно якого через брак доказів, що опубліковані відомості відповідають дійсності, редакція спростовує частину статті автора ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_2» в НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині, яка стосується позивача, тобто особисте немайнове право позивача вже захищене в спосіб, про який він просив у даній справі (а.с. 91).

Доводи касаційної скарги про неповне зазначення інформації не відповідає дійсності та спростовано апеляційним судом.

Як встановлено судами, виходячи з тексту інформації, дій відповідача щодо її спростування, обґрунтування позивачем завданої моральної шкоди, суди дійшли до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем завдання такої шкоди.

Разом з тим, є обґрунтований висновок апеляційного суду про те, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, ті обставини, що звернення до редакції та позовна заява містить зневажливі та образливі висловлювання на адресу автора статті ОСОБА_4 та образливі висловлювання в судовому засідання позивача на адресу представника відповідача та голови села - свідка ОСОБА_7 є обставинами які тягнуть за собою інші юридичні наслідки і не стосуються предмету спору в даній справі, в зв`язку з чим, апеляційний суд прийшов до висновку про виключенню їх з мотивувальної частини рішення суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 17 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров