№ 703/3063/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 703/3063/18

провадження № 61-11260св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року в складі судді Кирилюк Н. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року в складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 07 червня 2012 року відповідно до якої отримала кредит у розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного погашення кредиту, унаслідок чого станом на 11 липня 2018 року виникла заборгованість щодо несвоєчасного і повного погашення кредиту в розмірі 27 550, 60 грн, із яких: 3 093,01 грн - заборгованість за кредитом; 4 511,93 грн - нараховані відсотки за користування кредитом; 18 157,54 грн - нарахована пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 288,12 грн - штраф (процентна складова).

На підставі наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 червня 2012 року в загальному розмірі 27 550,60 грн.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору пред`явив позов до АТ КБ «ПриватБанк» про захист справ споживачів і визнання договору споживчого кредиту неукладеним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка по справі ОСОБА_1 є його дружиною і письмового договору про надання споживчого кредиту із АТ КБ «ПриватБанк» вона не укладала. В 2012 році дружина звернулася до відповідача із заявою про отримання банківських послуг, що пов`язані з наданням фінансових послуг з переказу коштів з використанням електронного платіжного засобу. Між сторонами виник договір банківського рахунку. Поскільки кредитний договір між його дружиною ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладався, то просив суд визнати неукладеним договір споживчого кредиту.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору і позовну заяву прийнято до розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і в задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання неукладеним договору споживчого кредиту відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем, як доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 , анкета-заява відповідача про бажання отримати послугу, яка визначена позивачем як отримання платіжної картки «Універсальна» та довідку про умови кредитування, не є належним та достатнім доказом на підтвердження існування договірних кредитних відносин між сторонами по справі, оскільки вони не містять відомостей про укладення саме кредитного договору. Позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що відповідач виявив бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що йому була надана відповідна кредитна картка, які, крім того, мають бути скріплені підписом позичальника. Позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу як кредитні кошти та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кошти.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору споживчого кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Оскільки судом не встановлено факт передання грошових коштів ОСОБА_1 , то позовні вимоги про визнання його неукладним не підлягають задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачеві, повідомлення їй пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.

Оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 07 червня 2012 року, яка підписана ОСОБА_1 позивачем до суду надано не було. У зазначеній копії анкети-заяви відсутні дані про те, яка банківська картка була видана ОСОБА_1 , строк її дії, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено кредитний ліміт та строк дії картки. Із даної заяви вбачається, що пам`ятка клієнта, яка є невід`ємною частиною договору відповідачеві не видавалася.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 червня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справ.

Касаційна скарга мотивована незгодою заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позову. Вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов`язань. Відповідачка власноручним підписом засвідчила, що вона ознайомлена із договором про надання банківських послуг, згідна з його умовами та зобов`язувалась виконувати Умова та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами.

Відсутність підпису позичальнику на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки свій підпис відповідач поставила саме в заяві позичальника, яким засвідчила те, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.

Судами не перевірено розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів.

Відповідачем не доведено відсутність заборгованості, та відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги банку підлягають задоволенні у повному обсязі.

Доводи інших учасників справи

24 липня 2019 року ОСОБА_2 надіслав електронною поштою до Верховного суду клопотання щодо надання касаційному провадженню в контексті законності його відкриття та вирішити питання про не6обхідність передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного суду, або Об`єднаної палати Верховного суду в зв`язку з відсутністю доказів фізичного існування оригіналів документів «Умов та правил надання банківських послуг, а також оригіналів документів про надання коштів кредиту та впровадження Верховним судом нового висновку про можливість задоволення скарги позивача за відсутності жодних доказів, що підтверджують його вимоги до відповідача.

24 липня 2019 року ОСОБА_2 надіслав електронною поштою до Верховного суду заяву про роз`яснення ухвали Верховного суду від 24 червня 2019 року про відкриття касаційного провадження у даній справі.

26 липня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав до Верховного суду заяву про закриття касаційного провадження, у зв`язку з помилковістю його відкриття, внаслідок того, що дана справа є малозначною та не підлягає перегляду у касаційному порядку.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що гідно з пунктом 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Як встановлено з оглянутої судом анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у банку від 07 червня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами АТ КБ «Приватбанк» виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна».

З вказаної заяви встановлено, що ОСОБА_1 у графі бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна»/GOLD власноручно проставлено прочерк (а.с. 184).

З наданих двох розрахунків заборгованості, якими позивач обґрунтовував свої вимоги вбачається, що станом на 31 жовтня 2015 року ОСОБА_1 мала заборгованість у розмірі 5 972,84 грн за кредитом, 206,71 грн - заборгованості за процентами, 206,66 грн - неслачені проценти на поточну заборгованість, 0,05 грн - несплачені проценти на прострочену заборгованість, всього 7 967,67 грн. Станом на 11 липня 2018 року - за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 27 550,60 грн, в тому числі тіло кредиту - 3093,01 грн, нараховані відсотки - 4511,93 грн, нарахована пеня - 18157,54 грн, заборгованість по судовим штрафам - 1788,12 грн, які підписані представником Приватбанку без вказання будь-яких даних, що його ідентифікують (а.с.5-9).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Відповідно до статтей 12 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди установили, що 07 червня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач оформила платіжну картку кредитку «Універсальна», зарплатний пакет. У графі - бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/GOLD стоїть прочерк.

Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 6000 грн, а також на умовах, обумовлених у позові.

Крім того позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна».

АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

Доводи касаційної скарги, що судами не взято до уваги постанови Верховного суду від 06 березня 2018 року у справі « 2120/12694/12, від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17, від 28 березня 2018 року у справі № 332/3802/14-ц є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, зробили правильний та обґрунтований висновок про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо заявлених клопотань:

24 липня 2019 року ОСОБА_2 надіслав електронною поштою до Верховного суду клопотання щодо надання касаційному провадженню в контексті законності його відкриття та вирішення питання про не6обхідність передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного суду, або Об`єднаної Палати Верховного суду.

Колегія суддів вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, або Об`єднаної Палати Верховного суду на підставі статті 403 ЦПК України, так як обґрунтованих правових підстав щодо розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики не наведено та судом не встановлено.

Дана заява задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до положень статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз?яснення ухвали Верховного Суду від 24 червня 2019 року слід відмовити, у зв`язку з тим, що дане ухвала не підлягає роз`ясненню відповідно до статті 271 ЦПК України.

Заявлене клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Подаючи касаційну скаргу, заявник посилався, зокрема на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Окрім того, посилався на те, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі позивача, та має для нього виняткове значення. Крім того позивач в касаційній скарзі посилався на те, що судами попередніх інстанцій проігноровані висновки Верховного суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд, дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та витребовування справи з суду першої інстанції для перевірки та єдності судової практики.

Виходячи з вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження, у зв`язку з помилковістю його відкриття, внаслідок того, що дана справа є малозначною не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко