ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 703/3400/19
провадження № 61-11537св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Кирилюк Н. А., та постанову Черкаського апеляційного суду від 1 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Нерущак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно.
В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сміла Черкаської області померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Вказував, що він та ОСОБА_2 звернулись нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
Позивач зазначав, що постійно проживав з ОСОБА_3 з 1997 року до дня її смерті у житловому будинку на АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання вели спільне господарство, позивач доглядав за ОСОБА_3 , а після смерті останньої поховав її за власні кошти.
Позивач вважає себе спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не менше як п`ять років. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину не може у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про його постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
За таких обставин просив встановити факт його постійного проживання з
ОСОБА_3 однією сім`єю в житловому будинку на
АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на спадкове майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачем належних і допустимих доказів того, що між ним та померлою ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім`ї. Суд зазначив про недоведення позивачем того, що у вказаний період сторони підтримували сімейні стосунки, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та мали взаємні права і обов`язки.
Дійшовши висновку про недоведення позову в частині встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині визнання права власності, вважаючи таку вимогу похідною.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 1 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2020 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновками про відмову у задоволенні позову з підстав недоведення позивачем факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 1 липня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована безпідставним відхиленням судами попередніх інстанцій клопотання позивача про допит свідків ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , показання яких, на думку заявника, мають значення для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. В цей же час, суд першої інстанції допитав усіх свідків відповідача, які є її родичами і мають пряму зацікавленість у вирішення справи в інтересах відповідача.
Заявник вказує про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки довідці про неодноразові виклики позивачем бригади швидкої допомоги до ОСОБА_3 та не навели мотивів неврахування таких доказів.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково залучив до справи на стадії її апеляційного перегляду та врахував нові докази (заява спадкодавця про надання соціального захисту та договори страхування), які надано до апеляційного суду представниками відповідача, чим порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про забезпечення доказів; встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сміла Черкаської області.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 липня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 .
З копій свідоцтв про народження НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та одруження
НОМЕР_3 , НОМЕР_4 суди встановили, що ОСОБА_3 є тіткою ОСОБА_2 .
З повідомлення державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори від 24 жовтня 2019 року суди встановили, що із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_2 . На підставі поданої заяви нотаріусом заведена спадкова справа № 153/2019.
Судами встановлено, що протягом 2011-2018 років ОСОБА_3 та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області укладали договори про соціальне обслуговування, за умовами яких ОСОБА_3 надавалися безкоштовні соціальні послуги у зв`язку з індивідуальними потребами останньої.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (частина перша статті 90 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
У серпні 2019 року та жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяви (клопотання) про виклик свідків, в яких просив викликати і допитати у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_8 ,
Матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції вказане клопотання задовольнив і викликав у судове засідання усіх свідків відповідно до заяви ОСОБА_1 , про що свідчать судові повістки (а.с. 43-54) та повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 62-68, 70, 72-73).
Отже доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про виклик окремих свідків спростовуються матеріалами справи.
Крім того, протоколом судового засідання суду першої інстанції
від 6 березня 2020 року підтверджено, що в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , які з`явились в судове засідання за викликом суду.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач або його представник заперечували проти продовження розгляду справи у зв`язку із неявкою в судове засідання частини свідків, яких просив допитати позивач. В апеляційній скарзі позивач не зазначав про те, що суд першої інстанції не допитав усіх свідків відповідно до його заяви та не заявляв про їх виклик і допит в суді апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки довідці про виклики позивачем бригади швидкої медичної допомоги
для ОСОБА_3 відхиляються касаційним судом, оскільки суди надали належну оцінку вказаному доказу та дійшли обґрунтованого висновку, що ця довідка не підтверджує факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 протягом п`яти років до дня відкриття спадщини.
Також підлягають відхиленню посилання заявника про порушення апеляційним судом вимог частини третьої статті 367 ЦПК України щодо прийняття на стадії апеляційного перегляду нових доказів, оскільки апеляційний суд переглянув справу за наявними в ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції не містить посилання на додані до відзиву на апеляційну скаргу нові докази, що спростовує посилання заявника про врахування цих доказів апеляційним судом.
Доводи касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанції обставин на підставі недопустимих доказів зводяться до необхідності переоцінки доказів, які оцінено судами попередніх інстанцій із додержанням норм процесуального права, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено
статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Тому доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержанням норм процесуального права.
Касаційний суд, з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України, переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі, - порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про забезпечення доказів; встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання
ОСОБА_1 , поданого до касаційного суду у вересні 2020 року, про залучення нових доказів (довідки квартального комітету № 10 Смілянської міської ради від 17 червня 2020 року № 123235), оскільки такі докази не були подані судам попередніх інстанцій і ними не досліджувались. Прийняття та оцінка нових доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції
Разом з тим, касаційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про накладення заборони на продаж спірного житлового будинку, оскільки відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про забезпечення позову на стадії перегляду касаційним судом ухвалених за наслідками розгляду позову судових рішень.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про забезпечення позову та долучення доказів.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 6 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 1 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук