Постанова

Іменем України

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 705/1325/15

провадження № 61-560св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду ізпозовом до ОСОБА_3 про усунення обмежень права спільної часткової власності.

Позов обґрунтований тим, щобудинок на АДРЕСА_1 належить співвласникам. Земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності. Відповідач всупереч встановленому судом порядку порушила право позивача на користування спільною земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2015 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення обмежень права спільної часткової власності до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до директора ПП «Генплан» ОСОБА_4 про неправдивий експертний висновок, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся до суду з клопотанням про зупинення розгляду цієї справи до закінчення іншої справи № 705/7263/14-ц, результати якої пов`язані, отже, розгляд справи неможливий.

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2015 року, ОСОБА_1 вважає, що підстави для зупинення провадження у справі на сьогодні відсутні, отже, спірна ухвала підлягає скасуванню. Бідь-яких підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження цієї ухвали особою, що подала апеляційну скаргу наведено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року, просив її скасувати, справу передати для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, порушив норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що з 2017 року змінились обставини у справі, суд першої інстанції не задовольняє клопотання позивача про відновлення провадження у справі та перешкоджає внесенню доповнень і змін до позовних вимог чим позбавляє ОСОБА_1 права на судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції визнав обставини непереборної сили, на які посилався позивач для поновлення строку, неповажними, чим порушив норми процесуального права.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2015 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

Згідно з протоколом судового засідання ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні під час проголошення ухвали та наполягав на зупиненні провадження у справі (т.1, а. с. 59).

У резолютивній частині ухвали суду сторонам роз`яснено порядок оскарження такої ухвали суду до суду апеляційної інстанції.

04 квітня 2016 року ОСОБА_1 звертався до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з заявою про відновлення провадження у справі, яка задоволена не була (т.1, а. с. 63).

15 грудня 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про перенесення судового засідання саме в цій справі через стан свого здоров`я(т. 1, а. с. 65).

03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог у справі за його позовом до ОСОБА_5 про усунення обмежень права спільної часткової власності (т.1, а. с. 68).

02 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відновлення провадження у справі (т.1, а. с. 71).

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2015 року, тобто через три роки один місяць та 22 дні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року (тут і далі в редакції на час вчинення процесуальних дій) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з абзацами першим і другим частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що будь-яких причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції не наводить, запропоновано вказати обгрунтовані причини пропуску строку.

На виконання зазначених вимог ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про причини апеляційного оскарження, вказуючи на те, що підстави для зупинення цивільної справи перестали існувати, але суд, звернення позивача для відновлення провадження не бере до уваги, і єдиний шлях це скасувати ухвалу суду першої інстанці у зв`язку із порушенням судом процесульних норм при розгляді клопотань позивача.

Зазначені підстави позивач вважав поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, а вказані у ній підстави для поновлення строку не є поважними.

З огляду на це суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що ОСОБА_1 достовірно знав про існування оскаржуваної ухвали та мав об`єктивну можливість звернутися з апеляційної скаргою на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської областві від 17 вересня 2015 року у строк, встановлений ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Устименко проти України» (Caseof Ustimenkov. Ukraine) від 29 жовтня 2015 року № 32053/13).

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, ухвала у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Оцінюючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 з огляду на забезпечення йому права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття апеляційним судом рішення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд враховує обставини участі ОСОБА_1 у судовому засіданні в суді першої інстанції, зупинення провадження у справі за його ініціативою, зміст заяв, які він подавав до суду першої інстанції, відсутність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду, період, який минув з моменту пропуску строку, та правові наслідки його не поновлення та дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав неповажності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зводяться до питання поновлення провадження у справі судом першої іннстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано надав ОСОБА_1 право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків та правомірно запропонував вказати підстави для поновлення строку. Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко