ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 705/3478/21
провадження № 51-2327 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2022 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_8, котра діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , та зобов`язано прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021255360000684 від 5 серпня 2021 року, вчинити дії, визначені п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) - винести постанову про закриття відповідного кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2022 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що оскільки слідчий суддя постановив рішення, яке не передбачено КПК, то відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК за його апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді суперечить загальним засадам кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
У письмових запереченнях адвокат ОСОБА_8, котра діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , вказала на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора, просила залишити її без задоволення, а ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2022 року - без зміни.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у межах касаційної скарги.
За ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувана прокурором ОСОБА_7 ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2022 року зазначеним вимогам закону не відповідає.
Як установлено п. 8 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Його забезпечення є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Проте «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Отже Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК.
Згідно з вимогами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК.
За ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1, 2 ст. 309 КПК. При цьому ч. 3 ст. 309 КПК передбачено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
За матеріалами кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 4 липня 2022 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_8 та зобов`язано прокурора винести постанову про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.
Не погодившись з вказаним рішенням, прокурор звернувся зі скаргою до апеляційного суду та просив скасувати ухвалу слідчого судді.
Черкаський апеляційний суд відмовив прокурору у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2022 року саме на підставі ч. 4 ст. 399 КПК. При цьому формально зазначив, що кримінальним процесуальним законом не передбачено оскарження ухвали слідчого судді, якою задоволено скаргу, подану в порядку ст. 303 КПК, та вказав, що така ухвала не входить до переліку рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Однак судом апеляційної інстанції не було надано оцінки наявності у слідчого судді згідно з приписами КПК повноважень постановляти за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора ухвалу про зобов`язання останнього винести певне рішення.
Так, слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК, мав право зобов`язати прокурора вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі повноважень прокурора у кримінальному провадженні.
Натомість, усупереч наведеним нормам КПК, слідчий суддя, приймаючи рішення за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_8, зобов`язав прокурора винести конкретне рішення - постанову про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, цим самим втрутився в процесуальні повноваження останнього.
Разом з цим, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року (справа № 646/3986/19), серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, слід виокремлювати дві групи рішень: ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена КПК); ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо апеляційного оскарження рішень слідчого судді, ухвалених у межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, необхідно виходити насамперед із сутнісного критерію, закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.
Так, з аналізу ст. 309 КПК, в якій визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, вбачається, що за приписами кримінального процесуального закону перевірці в суді апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов`язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.
Враховуючи, що в даному кримінальному провадженні слідчим суддею постановлено ухвалу в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, якою прокурора зобов`язано винести постанову про закриття відповідного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, що перешкоджає здійсненню (руху) кримінального провадження в цілому, то таке судове рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
З огляду на викладене, апеляційний суд, розглянувши скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2022 року, дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Допущене апеляційним судом порушення вимог процесуального закону з огляду на положення ст. 412 КПК є істотним, оскільки перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою- скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2022 року скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4