№ 705/4897/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 705/4897/22

провадження № 61-372св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року у складі судді Літвінової Г. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди, в якій просила в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 16 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

У результаті задоволення відводів та самовідводів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського районного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області цивільну справу № 705/4897/22 передано на розгляд до Жашківського районного суду Черкаської області у порядку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди.

У результаті задоволення відводів та самовідводів суддів Жашківського районного суду Черкаської області справу № 705/4897/22 передано до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду суддя зазначив подання позовної заяви без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, зокрема: позовна заява не містить зазначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, зважаючи на те, що позов підлягає грошовій оцінці; переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; відсутні додатки до позовної заяви, які зазначені у ній, та докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу та третій особі копій позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд».

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримала ухвалу суду від 06 жовтня 2023 року про залишення її позовної заяви без руху. Однак протягом визначеного в ухвалі від 06 жовтня 2023 року строку позивач зазначені недоліки не усунула, що відповідно до частини тринадцятої статті 187 ЦПК України є підставою для залишення її без розгляду.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вважав правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки позивач, отримавши ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, не виконала її вимоги й не усунула зазначені судом недоліки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про передачу справи на новий розгляд до Шполянського районного суду Черкаської області за територіальною підсудністю.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначила порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

21 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди визнано необґрунтованою.

Заяву про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Олійник А. С.,

Фаловської І. М. передано судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю. ухвалою від 25 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Фаловської І. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди відмовив.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року заяви ОСОБА_1 , які подані 26 та 28 липня 2024 року про відвід суддів Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди визнано необґрунтованими.

Заяву про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Олійник А. С.,

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. ухвалою від 31 липня 2024 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 від 26 липня та 28 липня 2024 року про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка І. М., Олійник А. С., Фаловської І. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди відмовив.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2024 року у задоволенні заяви судді Олійник А. С. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2024 року справу призначено до розгляду колегією в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддів від 02 серпня 2024 року, для розгляду справи визначено такий склад колегії суддів : Ігнатенко В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Фаловської І. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року заяву про самовідвід судді Олійник А. С. задоволено, відведено суддю Олійник А. С. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 705/4897/22, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Пророк В. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Філовської І. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди визнано необґрунтованою.

Заяву про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. передано судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ухвалою від 16 серпня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2024 року про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 705/4897/22 відмовив.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року заяви ОСОБА_1 від 08 серпня 2024 року про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В., Фаловської І. М. та від 09 серпня 2024 року про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 від 30 серпня 2024 року про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М., від участі у розгляді справи № 705/4897/22 залишено без розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати

ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про передачу справи на новий розгляд до Шполянського районного суду Черкаської області за територіальною підсудністю.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 12 грудня 2022 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом. Справа перебувала на розгляді таких судів Черкаської області: Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського районного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Ватутінського районного суду Черкаської області та Звенигородського районного суду Черкаської області. Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. При цьому в ухвалі суддя зазначив, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України, подана особою, яка має цивільну процесуальну правоздатність, та у строк, встановлений законом; підстав для залишення позовної заяви, її повернення або відмови у відкритті провадження суддя не встановив. Натомість ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області позовну заяву залишено без руху. Враховуючи викладене, позивач не мала жодних підстав виправляти недоліки, зазначені судом в ухвалі. Крім того, після 06 жовтня 2023 року позивачу не було відомо про те, що вказана справа перебуває у провадженні судді Літвінової Г. М., позивач не знала і не могла знати, у кого і на якій підставі перебуває в провадженні її справа. Станом на 17 жовтня 2023 року судді Літвіновій Г. М. було достовірно відомо, що Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області не є найбільш територіально наближеним судом до Звенигородського районного суду Черкаської області, однак зазначену обставину суддя проігнорувала з метою прийняття рішення на користь Черкаського апеляційного суду, що є грубим порушенням процесуального закону. До того ж учасником у цій справі є Черкаський апеляційний суд, який є третьою особою на стороні відповідача та апеляційною інстанцією щодо перегляду судових рішень всіх судів Черкаської області, в тому числі Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, суддею якого працює Літвінова Г. М. , при цьому остання не заявила самовідвід. Отже, ухвала Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року прийнята неповноважним складом суду, що суперечить як практиці Європейського суду з прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і національному законодавству. Черкаський апеляційний суд, який бере участь у справі як третя особа, без будь-якого належного обґрунтування проігнорував вимоги позивача щодо порушення судом першої інстанції територіальної підсудності справи та прийняття рішення неповноважним складом суду, будучи зацікавленим у розгляді цієї справи, проігнорував вимоги щодо заявлення самовідводу від розгляду цієї справи. Крім того, станом на 07 грудня 2023 року Черкаський апеляційний суд визнано боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто судді Черкаського апеляційного суду мали явний конфлікт інтересів під час розгляду цієї справи, що виключало розгляд справи ним як судом, встановленим законом. Вважає, що суд умисно та свідомо не допустив позивача до судового захисту, тим самим грубо порушив права останньої на судовий захист та у доступі до правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.

Позиція інших учасників справи

12 березня 2024 року представник Державної казначейської служби України Ярош С. В. через підсистему «Електронний суд» звернувся з відзивом на касаційну скаргу, в якому зазначив, що не погоджується з доводами, викладеними позивачем у касаційній скарзі. Вважає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними і обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, при всебічно з`ясованих обставинах справи, із врахуванням правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. Враховуючи викладене, просить залишити без змін указані судові рішення.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовуються українськими судами як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого Королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема позовна заява за формою і змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина четверта статті 175 ЦПК України).

У статті 177 ЦПК України закріплено перелік документів, які повинні бути додані до позовної заяви.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таке ж право надає суду і частина одинадцята статті 187 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Суддя суду першої інстанції, приймаючи до свого провадження справу, яку передано на розгляд до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, відповідно до пункту 2 частини першої, частини четвертої статті 31 ЦПК України встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у пунктах 3, 8 частини третьої статті 175 та частині першій статті 177 ЦПК України. Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав, викладених вище.

Електронна копія вказаної ухвали була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 09 жовтня 2023 року.

10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направила до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів справи.

Цього ж дня позивач направила заяву про виправлення описки в ухвалі суду першої інстанції від 06 жовтня 2023 року.

11 жовтня 2023 року суд першої інстанції направив на електронну пошту ОСОБА_1 відскановані матеріали цивільної справи № 705/4897/22.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Відповідно до частин першої, четвертої та восьмої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) зазначено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 взагалі не було відомо, у провадженні якого судді перебуває її справа, спростовуються вказаними вище обставинами.

Оскільки у встановлений строк позивач не виконала вимоги ухвали Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

При цьому, Верховий Суд звертає увагу на те, що ухвалення такого рішення судом першої та апеляційної інстанцій не свідчить про відмову у доступі до суду, оскільки невиконання вимог процесуального закону позивачем унеможливлює дотримання судом принципів змагальності та рівності сторін, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами територіальної юрисдикції необхідно зазначити таке.

Розпорядженням голови Звенигородського районного суду Черкаської області цивільну справу № 705/4897/22 передано Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області для вирішення питання про прийняття справи до провадження.

Передумовою видання такого розпорядження слугувало те, що після відводів (самовідводів) суддів неможливим було утворити новий склад суду для розгляду вказаної справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

У частині четвертій статті 31 ЦПК України визначено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Отже у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду з інших поважних підстав ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду і такі процесуальні повноваження покладені на голову суду.

У цьому випадку голова суду (в. о. голови суду) реалізував обов`язок, визначений процесуальним законом, з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття щодо них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Керуючись наведеними вище положеннями, Верховний Суд не вбачає порушення норм процесуального права під час передачі на розгляд справи № 705/4897/22 зі Звенигородського районного суду Черкаської області до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи неповноважним судом

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Із практики ЄСПЛ вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).

У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року ЄСПЛ, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».

Щодо суб`єктивного критерію в окремих випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість, тобто «має не лише здійснюватися правосуддя, але й ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).

Щодо об`єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвести до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чи їх більшості.

З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі №11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.

Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Черкаського апеляційного суду 30 жовтня 2023 року.

Відповідно до частин першої - третьої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Відповідно до частини 11 статті 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2023 року, визначено такий склад колегії для розгляду цієї справи: Василенко Л. І. (суддя-доповідач), Бородійчук В. Г., Карпенко О. В.

Коркіяйнен О. С., скориставшись своїм процесуальним правом, звернулась до Черкаського апеляційного суду із заявою про відвід суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. від розгляду справи № 705/4897/22.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. визнано необґрунтованою, матеріали справи передано до відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду для визначення єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, судді щодо розгляду заяви про відвід суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі судді Гончар Н. І. від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17 листопада 2023 року про відвід колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчук В. Г., Карпенко О. В.

В ухвалі суду викладено обґрунтовані мотиви, з яких суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки зазначені заявником обставини не підтверджені, а презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не доведено протилежне.

Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.

Відповідний правовий висновок висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19, від 11 жовтня 2023 року у справі № 306/844/20, від 06 березня 2024 року у справі № 686/9073/22.

У справі «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini v. San Marino) ЄСПЛ у рішенні від 18 лютого 1999 року зазначив, що словосполучення «встановлений законом» належить не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі. ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Тобто поняття «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова практика свідчить, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) або з порушенням порядку визначення складу суду.

Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

Визначення складу колегії судів Черкаського апеляційного суду для розгляду цієї справи здійснено автоматизованою системою документообігу суду автоматично за загальним правилом у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством та відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року за №30 (зі змінами та доповненнями).

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Проте у цій справі всі доводи заявника мають характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об`єктивного обґрунтування, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.

Наявність у Черкаського апеляційного суду статусу третьої особи в цій справі не може свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року.

Подібний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10 лютого 2021 року у справі №9901/327/20.

Відповідно до вимог частини першої статті 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

За змістом статей 53 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 572/3632/15-ц, третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною. Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Враховуючи наведене, участь у цій справі Черкаського апеляційного суду як третьої особи не є підставою і для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України.

Отже, Черкаський апеляційний суд розглянув справу повноважним складом суду.

Щодо доводів заявника про конфлікт інтересів

У всіх випадках судді зобов`язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для учасників судових проваджень, громадськості, тому несуть повну відповідальність за вирішення питань, пов`язаних з їх приватним інтересом, таким чином, щоб максимально запобігати конфлікту інтересів під час їх обрання/призначення на посаду судді та в процесі виконання ними функції зі здійснення правосуддя.

Особливостями конфлікту інтересів, який може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом, є тільки реальний конфлікт інтересів.

У рішенні Ради суддів України від 04 листопада 2016 року № 75 «Про роз`яснення щодо наявності конфлікту інтересів» роз`яснено, що при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.

У процесуальному законодавстві не передбачено, що суддя повинен розкривати обставини можливого приватного інтересу сторонам, навіть перш ніж буде вирішено, чи буде відвід, і навіть після прийняття рішення про те, що у відводі немає необхідності. Позиція Ради суддів України щодо застосування розкриття інформації про приватний інтерес судді як способу врегулювання конфлікту інтересів може бути пояснена такими чинниками: сторонам потрібно знати про приватні інтереси судді, щоб реалізовувати свої процесуальні права; розкриття інформації передбачає, що питання з`ясоване на якомога ранньому етапі усіма зацікавленими сторонами, на які вона впливає, а не наприкінці тривалого судового процесу, можливо змарнувавши всі зусилля у випадку, якщо далі суддю буде відведено у зв`язку із конфліктом інтересів; якщо судді призначено справу, то сторони суду мають право знати, чому справу передали іншому судді; це правило допомагає уникати довільної передачі справ. Окрім того, наявність конфлікту інтересів є підставою для подання апеляції.

З метою запобігання зловживанням правом на відводи та самовідводи суддям рекомендується, аналізуючи ступінь приватного інтересу, під час надходження справи до розгляду вирішувати питання про можливість розкриття інформації про конфлікт інтересів як альтернативний спосіб урегулювання конфлікту інтересів та чекати після такого розкриття реакції сторін процесу та інших зацікавлених осіб. Якщо після такого розкриття інформації жоден з учасників процесу не заявив відвід судді, то конфлікт інтересів вважається урегульованим. Це правило підтверджується практикою європейських країн.

Отже оцінка характеру приватного інтересу та рішення про обрання конкретного процесуального способу врегулювання конфлікту інтересів залишається на розсуд самого судді.

Відповідно до пункту 2 рішення Ради суддів України від 07 вересня 2017 року № 46, наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні закону.

Таким чином, ухвалення судом рішення суду за участю Черкаського апеляційного суду в іншій справі не породжує у діяльності суддів конфлікту інтересів у розумінні закону та не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у безсторонності судді.

Отже суд вважає, що доводи заявника в цій частині є лише припущенням щодо упередженості судді, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, оскільки вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач не виконала.

Водночас Верховний Суд зазначає, що залишення позову без розгляду не перешкоджає позивачу повторно звернутися з цим позовом до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду (частина друга статті 257 ЦПК України).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Інші доводи касаційної скарги містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Верховний Суд зазначає, що подання ОСОБА_1 як позивачем у цій справі, яка сама обрала предмет і підставу позову, спосіб захисту, значної кількості відводів як суддям першої інстанції, так і суддям апеляційної та касаційної інстанцій, є спробою затягнути розгляд справи по суті, створити перешкоди щодо своєчасного справедливого розгляду справи, що суперечить завданню та основним засадам цивільного судочинства, які закріплені у статті 2 ЦПК України та статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, що не може бути правовою підставою для їх скасування.

Правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Пророк

В. В. Сердюк