Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 705/5283/16-ц

провадження № 61-39741св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради,

треті особи: ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Уманської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року у складі судді Мазуренко Ю. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Нерущак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої

ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Уманської міської ради, про визнання недійсним і скасування рішення органу приватизації, свідоцтва про право власності, та визнання майна спільною сумісною власністю.

На обгрунтування позовних вимог зазначали, що 14 квітня 1985 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований Аполянською сільською радою Уманського району Черкаської області. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони проживали та були прописані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 працював на посаді начальника спеціального міжрайонного відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю з дислокацією у

м. Умань. З моменту призначення на посаду відповідно до службових обов`язків ОСОБА_7 був зобов`язаний фактично проживати та бути зареєстрованим у

м. Умань. Оскільки власного житла у них не було, вони були вимушені проживати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки їх сім`я відносилась до категорії осіб, що потребували поліпшення житлових умов, рішенням виконкому Уманської міської ради Черкаської області від 14 жовтня 2004 року № 550 ОСОБА_8 на сім`ю у складі (він, дружина та їх діти) була надана трикімнатна квартира, житловою площею 38,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 . 15 жовтня

2004 року ОСОБА_8 видано ордер серії А № 02244 на право зайняття жилого приміщення з сім`єю з чотирьох чоловік. 28 жовтня 2004 року їх сім`я переїхала на постійне проживання у цю квартиру та проживає у ній по теперішній час.

11 листопада 2004 року на підставі звернення ОСОБА_9 органом приватизації видано розпорядження № 12335, яким зазначену квартиру передано у приватну власність ОСОБА_6 18 листопада 2004 року відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області на підставі зазначеного розпорядження видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 листопада 2004 року серія НОМЕР_3, власником якого зазначено лише ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, у зв`язку з чим, вони звернулися до нотаріуса з метою оформлення спадкової справи, де дізналися, що квартира, в якій вони проживали разом із спадкодавцем приватизована ним одноособово, а не знаходиться в їх спільній сумісній власності.

На їх думку, спірна квартира за адресою: АДРЕСА_3 підпадає під визначені законом критерії до об`єктів приватизації, оскільки відповідно до рішення виконкому була надана на сім`ю у складі чотирьох наймачів, що проживали разом, проте в матеріалах приватизаційної справи в довідці про склад сім`ї, яка була подана ОСОБА_6 до органу приватизації, зазначений лише він один.

Посилаючись на те, що розпорядження органу приватизації від 11 листопада

2004 року № 12335 суперечить вимогам статей 1-2 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2483-ХІІ (у редакції від 11 червня 2003 року, що діяла на момент приватизації квартири), оскільки спірна квартира передана у приватну власність, а не у спільну сумісну чи спільну часткову, без письмової згоди повнолітніх членів сім`ї наймача, і є таким, що порушує їх законні права та інтереси, позбавляє права на житло, позивачі просили визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації від 11 листопада 2004 року

№ 12335 про передачу у приватну власність ОСОБА_6 квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 листопада 2004 року серії НОМЕР_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , видане на ім`я ОСОБА_6 ; визнати спільною сумісною власністю квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня

2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в момент приватизації вони були зареєстровані та постійно проживали у спірній квартирі, були членами сім`ї наймача, а тому суд вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . З огляду на те, що інші позовні вимоги є похідними від зазначених вимог, суд також відмовив у їх задоволенні.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_2 , у якій він просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували положення статей 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2483-ХІІ (у редакції, що діяла на момент приватизації квартири), якими передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Суди залишили поза увагою те, що спірна кв. АДРЕСА_4 є об`єктом приватизації, оскільки відповідно до рішення Уманської міської ради Черкаської області від 14 жовтня 2004 року № 550 була надана на підставі найму їх сім`ї у складі чотирьох наймачів, які проживали разом, однак у довідці про склад сім`ї, яка знаходиться в матеріалах приватизаційної справи, зазначений лише

ОСОБА_6 , а тому розпорядження про приватизацію видане у порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки зазначена квартира не могла бути приватизована одноособово.

Висновки судів щодо недоведеності ними факту проживання однією сім`єю із власником квартири ОСОБА_6 є безпідставними та такими, що не потребують підтвердження в силу вимог статті 3 Сімейного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У порушення вимог частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спірна квартира була передана у приватну власність, а не у спільну сумісну чи часткову, також для приватизації спірної квартири необхідна була письмова згода повнолітніх членів сім`ї наймача, тобто, дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , проте така згода відсутня. Реєстрація місця проживання особи в об`єкті приватизації є необов`язковою, оскільки Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» не містить про це прямих вказівок.

Крім того, суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання позивачів про виклик та допит свідків, які достовірно могли б засвідчити факт спільного їх проживання із ОСОБА_6

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня

2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 14 квітня 1985 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований Аполянською сільською радою Уманського району Черкаської області.

Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 14 жовтня 2004 року № 550 ОСОБА_6 . , начальнику спеціального міжрайонного відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю з дислокацією у м. Умань, надано трикімнатну квартиру, житловою площею 38,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , на склад сім`ї: він, дружина -

ОСОБА_1 , сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

15 жовтня 2004 року ОСОБА_6 виданий ордер серії А № 02244 на право зайняття жилого приміщення житловою площею 38,7 кв. м, яка складається з трьох кімнат за адресою: АДРЕСА_3 , на склад сім`ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5

28 жовтня 2004 року ОСОБА_6 подав заяву про передачу йому у приватну власність квартири, до якої було додано довідку про склад сім`ї наймача квартири та займані ними приміщення № 134 за підписом керівника підприємства з обслуговування житла, в якій був зазначений лише ОСОБА_6 .

Розпорядженням органу приватизації від 11 листопада 2004 року № 12335 передано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , в особисту приватну власність ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про право власності від 18 листопада 2004 року серії НОМЕР_3, виданого відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області на підставі розпорядження органу приватизації від 11 листопада 2004 року, власником кв. АДРЕСА_4 , є ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 25 січня 2017 року серії

НОМЕР_2 батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Відповідно паспортних даних позивачів, ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі з 01 грудня 2015 року (після видання розпорядження органу приватизації); ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі з 13 липня

2009 року по 08 червня 2013 року, тобто також після видання розпорядження органу приватизації, а ОСОБА_5 взагалі не є зареєстрованим у зазначеній квартирі.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (стаття 345 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 48 ЖК України громадяни, які одержали житло у державному фонді, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, що діяла на момент приватизації квартири) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, що діяла на момент приватизації квартири) передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, що діяла на момент приватизації квартири) передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Пунктом 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, що діяла на момент приватизації квартири) передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Зі змісту пунктів 18, 19, 20, 21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян від 15 вересня 1992 року № 56, затвердженого Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, убачається, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При наявності у наймача або членів його сім`ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

ОСОБА_6 , звертаючись із заявою про передачу йому у приватну власність спірної квартири, надав довідку про склад сім`ї, у якій був зазначений лише він.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 10 60 ЦПК України 2004 року, яким кореспондують положення статей 12, 81 чинного ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент видання органом приватизації оскаржуваного ними розпорядження, вони були зареєстровані та проживали у спірній квартирі, і мали право на приватизацію кв. АДРЕСА_4 , а тому органом приватизації були порушені їх права, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що спірна квартира є об`єктом приватизації для всіх членів сім`ї ОСОБА_6 , а тому вони мали право на її приватизацію, є необгрунтованими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи документальними доказами, яким судами була надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, які достовірно могли б засвідчити факт спільного проживання позивачів із ОСОБА_6 не є підставою для скасування законних та обгрунтованих судових рішень з формальних підстав, які грунтуються на допустимих, достовірних та достатніх доказах, що у сукупності давали підстави для висновку про відсутність порушеного права позивачів.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня

2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 червня

2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак