ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 705/928/23
провадження № 61-5615св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка Сергія Анатолійовича, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2023 року у складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2024 рокуу складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається із земельних ділянок площею 2,1203 га, 2,1205 га, 0,3002 га та житлового будинку, що знаходяться в с. Громи, Уманського району, Черкаської області.
Після смерті ОСОБА_3 та для реалізації прав на успадкування вищевказаного майна, він звернувся до Уманської районної державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини.
Крім нього до Уманської районної державної контори з заявою про відкриття спадщини звернувся ОСОБА_2 .
Реалізувати свої спадкові права на вищевказане спадкове майно він позбавлений можливості у зв`язку з неможливістю підтвердити родинні стосунки між ним та спадкодавцем ( ОСОБА_3 ).
Зазначав, що у ОСОБА_4 було два сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується архівними довідками від 10 листопада 2021 року. У ОСОБА_6 був син - ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. У ОСОБА_7 була дочка - ОСОБА_8 . У ОСОБА_8 був син - ОСОБА_3 (спадкодавець). Відповідно до тлумачного словника ОСОБА_9 і ОСОБА_10 одне ім`я.
У ОСОБА_5 був син - ОСОБА_11 .
Відповідно до повідомлення Державного архіву Черкаської області від 05 січня
2021 року №Т-35/05-08 запис акту про народження ОСОБА_11 у с. Громи Уманського району Черкаської області за 1893-1896 роки не виявлено.
У ОСОБА_11 була дочка - ОСОБА_12 , яка уклала шлюб зі ОСОБА_13 та змінила прізвище на ОСОБА_14 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00028980792.
У ОСОБА_15 є син - він, ОСОБА_1 .
Оскільки відомості про родинні стосунки між ОСОБА_16 та його сином - ОСОБА_11 не збереглися, то у нього виникли труднощі в упорядкуванні документів, які підтверджують родинні стосунки між ним та померлим ОСОБА_3 . Відповідно, він позбавлений можливості реалізувати свої права на спадщину.
На підставі викладеного просив суд встановити факт родинних стосунків, а саме що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був чотириюрідним братом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка С. А., залишено без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня
2023 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно повідомлення з Державного архіву Черкаської області, перевірка відомостей по встановленню дати народження та батьків ОСОБА_11 бралися лише за 1893-1896 роки, що не може бути належним доказом відсутності будь-яких відомостей щодо дати та місця його народження, оскільки його рік народження не є відомим або ж достеменно встановленим.
Крім того, ОСОБА_17 народилась у 1921 році, а згідно книги реєстрації народження, станом на день народження доньки, ОСОБА_11 виповнився 51 рік, що вказує на рік народження останнього - 1870, що
є неможливим, оскільки його батько, а саме ОСОБА_5 народився
у 1874 році, а не у 1893-1896 роках, як зазначав позивач.
Крім того, згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00028980792 від 19 грудня 2020 року, ОСОБА_12
16 квітня 1945 року зареєструвала шлюб зі ОСОБА_13 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (№ НОМЕР_1 від 09 квітня 1953 року), батьком останнього записаний ОСОБА_18 , а матір`ю - ОСОБА_19 .
Вищевказані розбіжності та відсутність належних та допустимих доказів, на переконання судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що позивач та ОСОБА_3 мають родинні зв`язки.
При цьому суд першої інстанції у змісті оскаржуваного судового рішення зазначив, що свідки, допитані в судовому засіданні, не змогли відтворити родинне дерево ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 були чотириюрідними братами по лінії матерів, оскільки жодних даних з приводу народження ОСОБА_11 та його спорідненості з ОСОБА_5 позивачем суду не надано.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що посилання суду першої інстанції на розбіжності в імені та по батькові батька позивача в реєстраційних документах
(у свідоцтві про шлюб та в свідоцтві про народження) значення для вирішення даної справи не мають, оскільки походження та родинні зв`язки підлягали доведенню саме по лінії матері позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гребенюк С. А., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду
від 12 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка С. А., на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області
від 19 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи № 705/928/23 з Уманського міськрайонного суду Черкаської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка С. А., мотивована тим, що судами помилково не враховано при вирішенні спору показання свідків.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій неналежним чином не дослідили наявні
у матеріалах справи докази, зокрема, вказує, що на підставі свідчень допитаних
у судовому засіданні свідків, Черкаський апеляційний суд встановив, що останні підтвердили наявність родинних зв`язків між позивачем та спадкодавцем.
Відтак, на переконання заявника саме показання свідків підтверджують наявність підстав для задоволення позову. Зазначені висновки судів попередніх інстанцій, на переконання заявника, суперечать висновкам, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження
№ 61-15921св19).
Доводи інших учасників справи
У травні 2024 року ОСОБА_2 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка С. А., в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення останніми норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка С. А., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій
у змісті оскаржуваних рішень, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Садковому реєстрі № 61536742
від 04 вересня 2020 року, нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори 04 вересня 2020 року заведено спадкову справу № НОМЕР_5, спадкодавець - ОСОБА_3 (а.с. 9).
Згідно з архівною довідкою № Т-40/05-08 від 10 листопада 2021 року, виданої Державним архівом Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації, у метричній книзі про народження Димитріївської церкви села Громи Уманського повіту Київської губернії (нині Уманського району Черкаської області)
є такі відомості: «Ім`я народженого: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звання, прізвище, ім`я, по батькові батьків та їх віросповідання: с. Громи селянин «ОСОБА_44 и жена его ОСОБА_45 оба православние» (а.с. 11).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00031619771 від 13 липня 2021 року, батьками ОСОБА_7 , 1912 року народження вказані: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_21 (а.с. 13).
Зазначені відомості підтверджують спорідненість ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зокрема факт того, що ОСОБА_7 є сином ОСОБА_6 .
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00028980631 від 19 грудня 2020 року, батьками ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вказані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_23 (а.с. 14).
Зазначені відомості підтверджують спорідненість ОСОБА_22 та ОСОБА_7 , а саме той факт, що ОСОБА_22 є дочкою ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (серії НОМЕР_3 від 21 липня 1973 року), батьком записаний - ОСОБА_24 , а матір`ю - ОСОБА_25
(а.с. 15).
Зазначені відомості спорідненість ОСОБА_3 та ОСОБА_24 , а саме той факт, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_25 .
Згідно з архівною довідкою № Т-38/05-08 від 10 листопада 2021 року виданої Державним архівом Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації, вказано що, у метричній книзі про народження Димитріївської церкви села Громи Уманського повіту Київської губернії (нині Уманського району Черкаської області) є такі відомості: «Ім`я народженого: ОСОБА_26 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 . Звання, прізвище, ім`я, по батькові батьків та їх віросповідання: с. Громи селянин «ОСОБА_44 и жена его ОСОБА_45 оба православние» (а.с. 10).
Позивачем у змісті позовної заяви, вказано, що у ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 , був син - ОСОБА_11 .
Однак, згідно з повідомленням № Т-35/05-08 від 05 січня 2021, виданим Державним архівом Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації, запис акту про народження ОСОБА_11 у с. Громи Уманського району Черкаської області за 1893-1896 роки не виявлено. Перевірка проведена за
4 (чотири) роки. Книги реєстрації актів про народження за 1893-1896 роки по зазначеному населеному пункту на зберігання до держархіву області не надходили (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (серії НОМЕР_4 від 10 листопада 1921 року), батьком записаний - ОСОБА_11 , а матір`ю - ОСОБА_27 (а.с. 16).
Вказане підтверджує спорідненість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Матеріали цивільної справи містять виписку із книги «Для регистраціи рождения села Громов Уманской волости и уезда Киевской губернии», отримана відповідачем на його запит, відповідно до якої вказано, що ОСОБА_28 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , її батьками вказані - ОСОБА_11 , якому на день народження дочки ОСОБА_29 виповнилося 51 рік, мати - ОСОБА_30
(а.с. 34-36).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд може розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з яким виникають юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо.
Із системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факти родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
Зокрема, справи про спадкування повинні розглядатися судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти.
Встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спадкодавцем ОСОБА_3 , а саме, що вони
є чотириюрідними братами є належним способом захисту спадкових прав позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження родинних відносин останніх.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, у ОСОБА_4 було два сини: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
У ОСОБА_6 був син - ОСОБА_7 1912 року народження, у якого у свою чергу була дочка - ОСОБА_22 (1936 року народження), а у останньої був син (спадкодавець) - ОСОБА_3 , 1973 року народження.
Щодо іншого сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , відомостей про народження його сина - ОСОБА_11 матеріали цивільної справи не містять.
Водночас, матеріали справи містять докази на підтвердження того, що у ОСОБА_11 була дочка - ОСОБА_12 , 1921 року народження, у якої, в свою чергу, є син - ОСОБА_1 , 1953 року народження (позивач).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послався на те, що ОСОБА_17 народилась
у 1921 році, а згідно книги реєстрації народження, станом на день народження доньки, ОСОБА_11 виповнився 51 рік, що вказує на рік його народження (1870), що є неможливим, оскільки його батько, а саме ОСОБА_5 народився у 1874 році.
Зокрема із вказаних мотивів суди дійшли висновку про недоведеність родинних зв`язків.
Водночас, згідно із наявною у матеріалах справи книгою реєстрації народження, станом на день народження ОСОБА_31 , ОСОБА_11 виповнився 51 рік, а дружині ОСОБА_32 45 років (а.с. 35-36).
З Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_33 , батьком якої є ОСОБА_34 ,
а мати ОСОБА_35 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 46).
З огляду на зазначені дані про народження, ОСОБА_36 народила доньку ОСОБА_37 у 1921 році у віці 39 років, а не 45, як зазначено у виписці із книги « Для регистраціи рождения села Громов Уманской волости и уезда Киевской губернии » (а.с. 34-36).
Вказані обставини, на переконання судів попередніх інстанцій, ставлять під сумнів правильність зазначення віку обох батьків при реєстрації народження ОСОБА_12 1921 року (матері позивача).
У суді першої інстанції, у якості свідків були допитані: ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 .
Свідки ОСОБА_41 та ОСОБА_42 підтвердили родинні зв`язки між позивачем та померлим ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_43 , в свою чергу, заперечила факт наявності родинних зв`язків, та зазначила, що позивач відноситься до іншої родини ОСОБА_14 , водночас надавав допомогу ОСОБА_3 виключно за матеріальну винагороду.
У той же час на спростування наявності іншої родини ОСОБА_14 у даному селі, позивачем до апеляційної скарги додано довідку видану Громівським старостинським округом Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 08 січня 2024 року, в якій зазначено, що з часу реєстрації шлюбу даної родини в 1945 році, на території с. Громи інші жителі з прізвищем « ОСОБА_14 » не проживали (а.с. 79).
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були чотириюрідними братами по лінії матерів, оскільки жодних даних з приводу народження ОСОБА_11 та його спорідненості з ОСОБА_5 матеріали справи не містять.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19), на яку посилається заявник у змісті касаційної скарги, зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
При цьому, враховуючи, що необхідні для підтвердження відповідних відомостей свідоцтва про народження, актові записи про народження втрачені, тому належним і допустимим доказом у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути саме показання свідка.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року
у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19), оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження родинних відносин із ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка Сергія Анатолійовича, залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня
2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць