№ 706/1878/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 706/1878/18

провадження № 61-11601св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Центральної районної у м. Дніпрі ради, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року у складі судді Олійника М. Ф. та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування Центральної районної у м. Дніпрі ради, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 24 листопада 2012 року до 30 січня 2018 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Христівського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.

З серпня 2017 року син проживає разом з матір`ю в орендованій квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проживає в однокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_2 , в якій створено всі необхідні та належні умови для перебування сина.

До травня 2018 року ОСОБА_1 спілкувався і брав участь у вихованні сина у присутності ОСОБА_3 , разом вони відвідували громадські місця розваг для дитини. Однак з травня 2018 року ОСОБА_3 почала перешкоджати йому особисто спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні. Вона не відповідає на усні звернення і телефонні дзвінки з питання зустрічей і спілкування з сином, ігнорує обговорення питань його виховання, оздоровлення та відпочинку. При спробах зустрічі з сином двері квартири ОСОБА_3 не відчиняє, хоча перебуває в квартирі, оскільки за дверима чути кроки і голос сина.

З кінця травня і протягом червня 2018 року ОСОБА_4 знаходився у діда, батька ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , на АДРЕСА_3 . Поряд, на АДРЕСА_4 , мешкають інші баба та дід ОСОБА_4 , батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , яким ОСОБА_3 також не дозволяє спілкуватися з онуком і брати участь у його вихованні.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним посадовими особами Верхняцької селищної ради, в будинку ОСОБА_2 є всі необхідні умови для проживання, виховання, розвитку та навчання онука, є книжки, іграшки, ігри, стосунки в сім`ї добропорядні та доброзичливі, члени сім`ї підтримують і допомагають один одному.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що бажають спілкуватися з дитиною і просили ОСОБА_3 про це, однак остання з різних причин чинить перешкоди, порушує не тільки їх права, але і права дитини на спілкування і виховання з боку батька і баби. Добровільно домовитися з ОСОБА_3 щодо встановлення графіка спілкування з дитиною не вдається. ОСОБА_4 більше 4-х років, у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склалися з дитиною теплі стосунки, він здорова і розвинена дитина, не потребує постійної турботи зі сторони матері, не має протипоказань за станом здоров`я перебувати за місцем проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виїжджати з ними на відпочинок. У даному випадку насамперед слід захистити інтереси дитини, яка має право рости під опікою і відповідальністю обох батьків і родини. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 здатні забезпечити належний догляд, гідні умови виховання та дотримання режиму під час перебування у них ОСОБА_4 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіка зустрічей з сином таким чином:

- систематичні побачення один раз на тиждень у неділю, з 10:00 год. до 20:00 год., за місцем фактичного проживання батька або в громадських місцях для навчання або відпочинку без обмежень їх місця перебування, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням сина до місця проживання;

- кожен день народження сина, а саме 13 серпня кожного року, з 10:00 год. до 14:00 год., без присутності матері ОСОБА_3 , без обмеження їх місця перебування, з поверненням сина до місця проживання;

- один раз у два роки з 16:00 год. 31 грудня до 16:00 год. 01 січня для святкування новорічного свята разом з батьком без обмеження місця прогулянок і святкування, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням сина до місця проживання;

- щорічно протягом двох тижнів під час відпустки батька для спільного відпочинку на території України, без присутності матері ОСОБА_3 з поверненням сина до місця проживання, а також усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіка зустрічей баби з онуком таким чином:

- кожного року в період з 01 до 18 червня за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без обмеження місця прогулянок, з можливістю спільного відпочинку на території України, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням онука до місця проживання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунуто перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіка зустрічей батька з сином таким чином:

- систематичні побачення один раз на тиждень у неділю, з 10:00 год. до 18:00 год., за місцем фактичного проживання батька або в громадських місцях для навчання або відпочинку без обмежень їх місця перебування, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням сина до місця проживання, перші дві зустрічі - у присутності матері ОСОБА_3 ;

- один раз на два роки з 16:00 год. 31 грудня до 16:00 год. 01 січня для святкування новорічного свята разом з батьком, без обмеження місця прогулянок і святкування, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням сина до місця проживання;

- щорічно протягом двох тижнів під час відпустки батька для спільного відпочинку на території України, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням сина до місця проживання.

Усунуто перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіка зустрічей баби з онуком таким чином:

- кожного року в період з 01 до 18 червня протягом одного тижня за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без обмеження місця прогулянок, з можливістю спільного відпочинку на території України, без присутності матері ОСОБА_3 , з поверненням онука до місця проживання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій, визначаючи саме такий спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, виходили з того, що це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, її віковим потребам, та за сумлінного ставлення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення його участі у процесі виховання сина. На переконання судів, саме встановлений спосіб спілкування забезпечить розумний баланс участі обох батьків у вихованні дитини.

Суди відхилили доводи відповідача про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в житті дитини, а напруженими конфліктними стосунками між батьками.

Усуваючи перешкоди у спілкуванні баби з онуком, суди виходили з того, що існування перешкод з боку відповідача щодо участі баби у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідач не заперечувала, відповідно до наявного у матеріалах справи акта обстеження умов проживання позивача ОСОБА_2 в сім`ї створено всі умови для виховання та розвитку дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарг та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції малолітній ОСОБА_4 пояснив, що батька не любить, бачитися з ним не бажає, коли бачить його, починає нервувати, вважає батьком іншого чоловіка, а діда з бабою взагалі не пам`ятає.

Також ОСОБА_3 зазначає, що зустрічі з біологічним батьком погіршують психологічний та фізіологічний стан дитини.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушено вимоги статей 150 155 171 Сімейного кодексу України (далі - СК України) і Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція ООН про права дитини), оскільки не врахували інтереси дитини та того, що зустрічі позивачів з дитиною без присутності матері можуть негативно вплинути на психологічний стан дитини.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У серпні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року і витребувано із Христинівського районного суду Черкаської області цивільну справу № 706/1878/18.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 24 листопада 2012 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року в справі № 706/1482/17 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб, укладений у виконавчому комітету Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області 24 листопада 2012 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис № 9, розірвано.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Судовим наказом Христинівського районного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року у справі № 706/990/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 липня 2018 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до характеристик з місця роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековізіон» та магазину «Хоттабич», а також за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.

ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі АДРЕСА_5 , що підтверджується договором оренди приміщення від 13 квітня 2016 року.

Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного 05 березня 2019 року управлінням - службою у справах дітей Центральної районної у м. Дніпрі ради, у квартирі АДРЕСА_5 створено належні умови для тимчасового перебування малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2014 року народження.

Відповідно до акта обстеження управління - служби у справах дітей Амур-Нижьодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 26 червня 2019 року № 03/2818, за місцем проживання матері малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 створені усі належні умови для проживання її разом з сином.

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 16 липня 2019 року № 5/5-227, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, орган опіки та піклування вважає за можливе встановити батьку ОСОБА_1 порядок побачень з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожні першу та третю суботу, неділю місяця у період часу з 10:00 год. до 18:00 год., без присутності матері. Перші дві зустрічі - у присутності матері.

Відповідно до правової позиції органу опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, наданої Христинівському районному суду Черкаської області у цій справі, від 16 липня 2019 року № 5/5-226, орган опіки та піклування вважає, що у разі встановлення судом фактів безпідставного чинення перешкод матір`ю ОСОБА_3 у спілкуванні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з бабою, що не сприяє фізичному, розумовому розвитку дитини та її вихованню, порушує права та інтереси дитини, такі перешкоди мають бути усунені у спосіб, визначений судом, з урахуванням інтересів дитини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо позовної вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітнім сином

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» («Хант проти України») від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» («Йогансен проти Норвегії») від 07 серпня 1996 року, § 78).

Таким чином, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 піклується про малолітнього сина ОСОБА_4 та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судами не встановлено.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Амур-Нижьодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 16 липня 2019 року № 5/5-227, з урахуванням акта обстеження управління - служби у справах дітей Амур-Нижьодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 26 червня 2019 року № 03/2818, за місцем проживання матері малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , акта обстеження управління-служби у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради від 05 березня 2019 року, за місцем проживання батька малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Амур-Нижьодніпровського району міста Дніпра, визначено порядок побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, кожні першу та третю суботу, неділю місяця у період часу з 10:00 год. до 18:00 год., без присутності матері. Перші дві зустрічі - у присутності матері.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням статей 263-265 374 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, дійшли обґрунтованих висновків про те, що у зв`язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , а також наявністю перешкод, які відповідач чинила батьку у спілкуванні з дитиною, буде доцільним проводити побачення сина з батьком у порядку, запропонованому органом опіки та піклування.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували думку дитини про небажання спілкуватися з батьком, висловлену в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Європейською конвенцією про здійснення прав дітей, прийнятою Радою Європи у 1996 році та ратифікованою Україною відповідно до Закону України від 03 серпня 2006 року № 69-V, визначено у статті 6 «Порядок прийняття рішення», що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Ці норми міжнародних договорів України імплементовано у внутрішнє законодавство, зокрема положення статті 45 (ч.1) ЦПК України і статті 171 СК України.

Малолітній ОСОБА_4 був допитаний в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, в присутності психолога, і він пояснив суду, що проживає разом із мамою, навчається в першому класі школи № 134 м. Дніпра, зустрічатися з батьком, дідом та бабою не хоче, батька пам`ятає але боїться його, а діда з бабою не пам`ятає і може поїхати до них тільки з мамою.

Присутня в судовому засіданні в суді першої інстанції під час допиту малолітнього ОСОБА_4 психолог зазначила, що дитина була підготовлена до надання тієї чи іншої відповіді на запитання суду.

Суд першої інстанції, керуючись частиною третьою статті 171 СК України, обґрунтував необхідність постановлення рішення всупереч думці дитини тим, що цього вимагають інтереси дитини, а також встановленими судом обставинами, а саме малолітня дитина постійно проживає з мамою, неактивна участь батька в житті сина на даний час спричинена тривалим конфліктом між батьками, особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.

Щодо позовної вимоги про усунення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з малолітнім онуком

Згідно із статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, § 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

У справі, що переглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовується матеріалами справи, що відповідач, з якою проживає малолітня дитина, чинить його бабі ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з онуком та у його вихованні. Зазначене не заперечується і самою ОСОБА_3 . Відповідно до акта обстеження умов проживання ОСОБА_2 , складеного Верхняцькою селищною радою, у сім`ї створено всі умови для виховання та розвитку дитини.

Оцінивши докази та обставини справи в сукупності, врахувавши інтереси та вік малолітнього ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19), колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги, оскільки у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк