Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 707/2000/19

провадження № 61-16991 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Державна казначейська служба України;

третя особа - прокуратура Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року у складі судді Морозова В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.; представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Черкаської області, про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 2013 року наказом ГУ МВС України в Черкаській області № 39/о/с його призначено на посаду начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області.

07 березня 2013 року старший слідчий СВ Уманського МВ УМВС України, майор міліції Ващенко М. О., прийняв заяву про вчинення кримінального правопорушення від громадянина ОСОБА_3 щодо отримання останнім тілесних ушкоджень від працівників міліції Уманського РВ УМВС України в Черкаській області.

08 березня 2013 року вищевказані відомості прокуратурою м. Умані Черкаської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42013250100000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.

25 березня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані ОСОБА_4 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України в рамках кримінального провадження № 42013250100000015 від 08 березня 2013 року.

04 квітня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О. О. до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 127 КК України, № 42013250100000018. Відповідно до фабули - начальник СКР Уманського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 07 березня 2013 року в період часу з 14 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв. застосував катування до громадянина ОСОБА_5 з метою отримання від нього визнання у вчиненні злочину, якого той не вчиняв.

Вказував, що 04 квітня 2013 року вищевказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження під № 42013250100000015 та його повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 127, частиною другою статті 365 КК України в рамках даного кримінального провадження.

09 квітня 2013 року щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в Черкаському слідчому ізоляторі, тобто з 09 квітня 2013 року по 07 червня 2013 року.

04 червня 2013 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси задоволено клопотання захисника Біловчука І. С. про зміну міри запобіжного заходу та застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді застави в сумі 91 760 грн.

Вказував, що 06 червня 2013 року його було звільнено з Черкаського слідчого ізолятора, а 07 червня 2013 року - госпіталізовано до Уманської міської лікарні з діагнозом гіпертонічний криз, який встановлено під час лікування в умовах перебування його під вартою. Зазначав, що необхідність термінового лікування була викликана істотним погіршенням стану здоров`я у зв`язку зі стресом, отриманим від незаконних дій прокуратури Черкаської області. В подальшому він систематично лікувався в закладах охорони здоров`я з тим же діагнозом.

Вказував, що 12 червня 2013 рокуухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси його відсторонено від посади начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області строком на два місяці.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні і виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведенням його винуватості у інкримінованому правопорушенні.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Вказував, що у зв`язку із незаконним кримінальним переслідуванням він зазнав моральних страждань, які полягали у тому, що після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знайомі та друзі припинили будь-яке спілкування з ним, відносини із колегами на роботі, в сім`ї різко погіршилися. Сильне душевне страждання він переніс після масової публікації в мережі Інтернет відомостей щодо кримінального провадження, яке розслідувалося відносно нього. Він був відсторонений від роботи, що призвело до порушення конституційного права на працю та позбавлення можливості заробляти кошти для утримання родини, був змушений захищати себе в судах, щоб довести свою невинуватість в інкримінованих органом досудового розслідування злочинах. Кримінальне переслідування призвело до зміни звичайного (сталого) способу життя та понесення фінансових затрат із сімейного бюджету у вигляді внесення застави. Погіршився також і стан його здоров`я, з`явилися захворювання серцево-судинної та нервової системи.

З огляду на те, що він незаконно перебував під слідством та судом у період з 08 березня 2013 року по 17 грудня 2015 року (день набрання законної сили виправдувального вироку), тобто 32 місяці 24 дні, зокрема під вартою з 09 квітня 2013 року по 06 червня 2013 року - 1 місяць 28 днів, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку з Державної казначейської служби України на його користь 1 502 280 грн на відшкодування моральної шкоди та 26 721,61 грн на відшкодування матеріальної шкоди (інфляційні втрати за період з 05 червня 2013 року по 13 лютого 2015 року від суми застави 91 760 грн).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунків Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 702 000 грн, а також витрати, понесені на проведення судової психологічної експертизи, у розмірі 6 537,60 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , відносно якого постановлено виправдувальний вирок, має право на відшкодування шкоди відповідно до приписів Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також положень статей 23 1176 ЦК України. Справедливим та достатнім суд вважав розмір відшкодування моральної шкоди - три мінімальні заробітні плати за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, що становить 702 000 грн (18 000 грн*39=702 000 грн), який визначено з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом, тяжкості вимушених змін у його життєвих відносинах, часу та зусиль для відновлення попереднього стану.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення 26 721,61 грн інфляційних втрат, понесених внаслідок внесення застави, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем не виникало договірних зобов`язань, а Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми КПК України не передбачають повернення інфляційних втрат за внесення застави.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року у справі змінено, зменшено визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з рахунків Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , з 702 000 грн до 393 600 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з наведенням відповідних доказів і мотивів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, завданої позивачу, однак апеляційний суд не погодився з періодом перебування позивача під слідством та судом, а саме 39 місяців, та застосуванням трикратного розміру мінімальної заробітної плати на відшкодування моральної шкоди за кожен місяцьперебування ОСОБА_1 під слідством та судом.

Змінюючи рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, визначений статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди (не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом) є мінімальним, що гарантований державою, однак, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Урахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (32 місяці 24 дні (з 25 березня 2013 року (повідомлення про підозру) до 17 грудня 2015 року (набрання законної сили виправдувальним вироком)),

застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, відсторонення позивача від займаної посади строком на 2 місяці, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом, апеляційний суд вважав, що застосування двократного розміру мінімальної заробітної плати при визначенні розміру моральної шкоди (12 000*32 міс. 24 дні=393 600 грн) відповідатиме вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», засадам розумності, виваженості і справедливості.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що Державна казначейська служба України не може бути єдиним відповідачем у даній справі, суд виходив із того, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, при цьому саме Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Тому, залучення Черкаської обласної прокуратури третьою особою, а не відповідачем у справі не є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 212/4359/18, від 30 червня 2020 року у справі № 272/749/17, від 26 березня 2020 року у справі № 208/4055/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 211/143/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У жовтні 2021 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18 тощо, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження судами належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 707/2000/19 із Черкаського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у вказаній справі.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, не врахував висновок експерта від 19 березня 2021 року № 5580/5581/20-27 за результатами проведення судової психологічної експертизи, відповідно до якого ситуація, яка пов`язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям і триманням під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, для ОСОБА_1 дійсно була психотравмуючою. Рекомендована сума грошової компенсації завданої позивачу моральної шкоди може дорівнювати грошовому еквіваленту 540 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, що складає 3 240 000 грн. Апеляційний суд не зазначив мотивів відхилення цього висновку, не врахував рівень моральних страждань позивача, а також шкоди, завданої діловій репутації позивача внаслідок незаконного кримінального переслідування, порушення укладу життя, належним чином не обґрунтував зменшення розміру моральної шкоди до 383 600 грн, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права в частині визначення розміру суми морального відшкодування.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам справи і обставинам спричинення моральної шкоди та визначив розмір моральної шкоди у розмірі 702 000 грн, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Державна казначейська служба України жодних прав та законних інтересів позивача не порушувала, за своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних взаємовідносин, а тому не може бути єдиним відповідачем у даній справі. При цьому зазначала, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними, винними діями відповідача. Окрім того, розмір стягнутої моральної шкоди є необґрунтовано завищеним.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Черкаської обласної прокуратури на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

У відзиві, поданому представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , останній просив задовольнити касаційну скаргу Державної казначейської служби України в частині скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а в іншій частині у задоволенні касаційної скарги відмови.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно витягу з наказу Управління МВС України у Черкаській області від 12 лютого 2013 року № 39 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС з 12 лютого 2013 року, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого СКР цього ж відділу (а. с. 58, т. 1).

07 березня 2013 року старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області був складений протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від громадянина ОСОБА_5 (а. с. 59, т. 1).

Відомості про кримінальне правопорушення занесено до ЄРДР 08 березня 2013 року (а. с. 61, т. 1).

Згідно повідомлення від 11 березня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умань 08 березня 2013 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013250100000015 згідно зави ОСОБА_5 (а. с. 60, т. 1).

25 березня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О. О. прийнято постанову про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 оголошено про підозру у перевищенні службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України (а. с. 91, т. 1).

04 квітня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О. О. прийнято постанову про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 оголошено про підозру у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, а саме злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, а також у катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання, тобто злочину передбаченого частиною першою статті 127 КК України (а. с. 103-106, т. 1).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 квітня 2013 року, щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в СІЗО № 30 м. Черкаси. Строк тримання під вартою обчислюється з 09 квітня 2013 року по 07 червня 2013 року (а. с. 115-119, 148-149, т. 1).

11 квітня 2013 року на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2013 року був проведений обшук за місцем роботи ОСОБА_1 (а. с.120-128, т. 1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2013 року змінено міру запобіжного заходу та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 91 760 грн (а. с. 168-170, т. 1).

Згідно квитанції від 05 червня 2013 року розмір застави в сумі 91 760 грн був перерахований до ТУ ДСАУ в Черкаській області (а. с. 35, т. 1).

06 червня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений із СІЗО на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2013 року, що підтверджується довідкою про звільнення (а. с. 171, 234, т. 1).

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2013 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області строком на 2 місяці (а. с. 176-178, т. 1).

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною першою статті 127 КК України і виправдано за частиною другою статті 365, частиною першою статті 127 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даних кримінальних правопорушень (а. с. 18-28, т. 2).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу Уманського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року про визнання доказів недопустимими залишено без змін (а. с. 37-44, т. 2).

Згідно з довідкою АТ Ощадбанк від 11 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_6 24 листопада 2014 року було відкрито картковий рахунок, на який 13 лютого 2015 року зараховано кошти у сумі 91 760 грн з призначенням платежу «зарахування на картрахунок судові повернення» (а. с. 36, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін (а. с. 45-51, т. 2).

У службовій характеристиці, наданій Уманським РВ УМВС України у Черкаській області, зазначено, що ОСОБА_1 за період роботи отримав 8 заохочень, дисциплінарних стягнень не має, зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно відноситься до виконання своїх функціональний обов`язків, працелюбивий та дисциплінований. Під час виконання службових обов`язків добре володіє та керується чинними нормативно-правовими актами, які регламентують оперативно-розшукову діяльність. Постійно працює над підвищенням своєї професійної майстерності, недоліки в роботі намагається усувати та в подальшому їх не допускати. В зверненнях із громадянами ввічливий і тактовний. По характеру врівноважений та наполегливий. На критику реагує належним чином, в побуті веде скромний спосіб життя. Фізично розвинений, табельною вогнепальною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі в службі (а. с. 195, т. 1).

Згідно з довідкою-характеристикою від 08 квітня 2013 року № 281, яку видано виконавчим комітетом Громівської сільської ради Уманського району Черкаської області, за час проживання у с. Громи ОСОБА_1 характеризується позитивно, у громадських місцях веде себе добре, шкідливих звичок не має, є людиною законослухняною і добропорядною. Завжди бере активну участь у громадському житті села. Проживає разом із сином та дружиною, яка перебуває у декретній відпустці. Скарг від односельців на ОСОБА_1 у сільську раду не надходило (а. с. 194, т. 1).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 19 березня 2021 року № 5580/5581/20-27, ситуація, яка пов`язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям і триманням під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, для ОСОБА_1 дійсно була психотравмуючою. З психологічної точки зору ОСОБА_1 було нанесено моральну шкоду (а. с. 51-54, т. 3).

Відповідно до листа завідувача сектору медичного забезпечення УМВС України в Черкаській області від 08 червня 2013 року, ОСОБА_1 у зв`язку з проходженням щорічного медичного огляду особового складу Уманського РВ УМВС від 20 травня 2012 року визнаний здоровим. Також, 27 листопада 2012 року позивач проходив медичний огляд, де було поставлено діагноз: простий міопічний остегматизм лівого ока. Придатний до військової служби (а. с. 166, т. 1).

Відповідно до листа начальника СІЗО від 03 червня 2013 року, ОСОБА_1 знаходився на диспансерному обліку в медичній частині Черкаського СІЗО з приводу гіпертонічної хвороби 1 ст., НЦД по змішаному типу, хронічного холециститу СКХ. 03 червня 2013 року був оглянутий терапевтом медичної частини, призначено лікування (а. с. 165, т. 1).

Відповідно до листа головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_7 від 30 травня 2013 року, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в КП «Уманська міська лікарня» з 10 по 24 квітня 2013 року з діагнозом: гіпертонічна хвороба 1 ст., неускладнений церебральний криз від 10 квітня 2013 року, пролапс мітрального клапану 1 ст., СН 1 ст. НСД по змішаному типу (а. с. 235, т. 1).

В матеріалах справи містяться сигнальні листи швидкої допомоги для дільничного лікаря № 9005, 10229, 14109, 14120 про виклики лікаря для ОСОБА_1 10 квітня 2013 року, 23 квітня 2013 року та два виклики 07 червня 2013 року (а. с. 236-239, т. 1).

Згідно з довідкою КП Уманської міської лікарні від 14 червня 2013 року, з 07 червня 2013 року по 13 червня 2013 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 240-241, т. 1).

Відповідно до наданої медичної документації ОСОБА_1 перебував на лікуванні у наступні періоди: з 10 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року, діагноз: гіпертонічна хвороба 1 ст., неускладнений церебральний криз від 10 квітня 2013 року, пролапс мітрального клапану 1 ст., СН 1 ст., НЦД по змішаному типу, хронічний холецистит з гіпомоторним синдромом, сечокам`яна хвороба (а. с. 7 зворот, т. 2); з 07 червня 2013 року по 13 червня 2013 року у кардіологічному відділенні з діагнозом: гіпертонічна хвороба 1 ст. (довідка КП Уманська міська лікарня від 14 червня 2013 року № 816 ) (а. с. 9, 54, т. 2); з 14 листопрада 2017 року по 24 листопада 2017 року у неврологічному відділенні, діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений екструзією міжхребцевих дисків л4-л5 (МРТ від 25 вересня 2017 року ), стійкий виражений лівобічний Л5 корінцевий больовий комплексний синдром (довідка КНП Уманська міська лікарня від 14 червня 2019 року № 355); з 07 квітня 2015 року по 17 квітня 2015 року у кардіологічному відділенні з діагнозом: гіпертонічна хвороба 2 ст., 3 ступ. кризовий перебіг, неускладнений церебральний криз (07 травня 2015 року), гіпертензивне серце, СН 1. (довідка КНП Уманська міська лікарня від 14 червня 2019 року № 355); з 10 грудня 2018 року по 19 грудня 2018 року лікування у денному стаціонарі з приводу гіпертонічної хвороби 2 ст., 3 ступ. кризовий перебіг, неускладнений церебральний криз (довідка КНП Уманська міська лікарня від 14 червня 2019 року № 355) (а. с. 54, т. 2).

Відповідно до листа завідувача амбулаторії загальної практики та сімейної медицини с. Дмитрушки від 31 травня 2019 року ОСОБА_1 звертався до даного медичного закладу за медичною допомогою 24 лютого 2014 року, 30 квітня 2014 року та 05 лютого 2015 року (а. с. 60, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає; касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає не в повній мірі.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що внаслідок повідомлення про підозру, затримання, проведення обшуку, застосування запобіжного заходу, порушення звичайних життєвих зв`язків позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі постановленого щодо нього виправдувального вироку суду.

Апеляційний суд правильно виходив із того, що період перебування позивача під слідством і судом слід визначати з урахуванням положень статті 532 КПК України. 25 березня 2013 року ОСОБА_1 було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року, яким виправдано позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною першою статті 127 КК України, вирок суду про визнання невинуватим позивача у вчиненні злочину набрав законної сили 17 грудня 2015 року.

Таким чином період перебування позивача під слідством та судом складає 32 місяці 24 дні, а саме з 25 березня 2013 року по 17 грудня 2015 року, як правильно визначив апеляційний суд.З моменту набрання вироком суду законної сили будь-які обмеження прав позивача були припинені, і позивач отримав можливість для відновлення попереднього стану.

З метою визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди має застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції - 6 000 грн.

Отже мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди дорівнює 196 800 грн.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував свого висновку щодо стягнутої на користь позивача моральної шкоди у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав, беручи до уваги тривалість вимушених змін у житті позивача, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 220 000 грн, з урахуванням періоду тримання позивача під вартою строком на 60 днів та відсторонення позивача від займаної посади строком на 2 місяці, що в повній мірі є пропорційним та достатнім для компенсації позивачу спричинених негативних наслідків морального характеру.

Колегія суддів зауважує, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Посилання у касаційний скарзі на не врахування висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 19 березня 2021 року № 5580/5581/20-27 зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас, колегія суддів враховує, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Позов у справі, яка переглядається, заявлено до Державної казначейської служби України, з урахуванням того, що саме до повноважень зазначеного органу входить безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

Колегія суддів бере до уваги, що прокуратура Черкаської області, залучена до участі у справі в якості третьої особи, в повній мірі користувалася усіма процесуальними правами, зокрема подавала відзив на позовну заяву, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, відзив на касаційну скаргу, її представники брали участь у судових засіданнях, а тому не залучення прокуратури Черкаської області для участі у справі саме в якості відповідача у цій справі не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Посилання Державної казначейської служби України у касаційній скарзі на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, постанову апеляційного суду в частині визначення розміру моральної шкоди необхідно змінити.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року змінити, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , з 393 600 грн до 220 000 грн (двісті двадцять тисяч гривень).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович