ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня2024 року
м. Київ
справа № 707/2035/23
провадження № 61-14499св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович,
третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року у складі судді Тептюк Є. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (далі - ТОВ ФК «Ел.Ен.Груп», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення незаконно отриманих коштів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Роз`яснено позивачу ОСОБА_1 право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Судові рішення мотивовано тим, що спір між сторонами виник щодо вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. виконавчого напису про стягнення з фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 38 033,69 грн, за кредитним договором від 26 лютого 2019 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та Акціонерним товариством (далі - АТ) «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ ФК «Ел.Ен.Груп», що відноситься до господарської юрисдикції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року, постанову Черкаського апеляційного суд від 31 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи. Зазначає, що районний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позов має розглядатися в порядку цивільного судочинства, так як вона звернулася до суду як фізична особа, а не ФОП.
Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19), який, на її думку, не був врахований судами.
Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
26 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Встановивши, що спірні правовідносини виникли при виконанні кредитного договору від 26 лютого 2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль», за умовами якого кредит був виданий позичальнику на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності, тобто між ФОП та юридичною особою, для здійсненням господарської діяльності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у цивільній справі, оскільки спірні правовідносини відносяться до юрисдикції господарського суду.
Доводи касаційної скарги про віднесення спору до розгляду в порядку цивільного судочинства, враховуючи, подання позову фізичною особою, а виконавчий напис було видано на фізичну особу, є помилковими, оскільки судами було чітко встановлено, що спірний виконавчий напис видано для стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ФОП та юридичною особою, а кошти бралися у кредит для господарських потреб, тому даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
Посилання заявника на неврахування судами правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19), є безпідставними, оскільки справи є нерелевантними, так як на момент звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 (з 03 січня 2018 року) зареєстрована як ФОП з правом здійснення господарської діяльності за КВЕД 46.47 оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у той час, як у наведеній заявником справі судами було встановлено, що позивачі не були зареєстровані, як ФОП, а сторонами договірних зобов`язань були фізичні особи (позивачі) та юридична особа (відповідач).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник