ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 707/2709/16-к

провадження № 51-1716км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_9,

суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_12,

прокурора ОСОБА_13,

захисника ОСОБА_14,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250270001000, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хутір-Хмільна Канівського району Черкаської області,жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 5 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_1 8 серпня 2015 року приблизно о 18:00, перебуваючи в човні біля берега острова, розташованого на території мисливських угідь смт Ірдинь Черкаського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклого конфлікту через постріл, який здійснив ОСОБА_2 в його підсадну качку, умисно здійснив два постріли з мисливської рушниці в бік човна, в якому перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , спричинивши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, у тому числі й тяжкі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_14 та прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.

Верховний Суд постановою від 11 лютого 2020 року скасував вищевказане рішення апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2021 року залишив без задоволення апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_14 та прокурора, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд справи проведено з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до необґрунтованого засудження ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілим тяжких тілесних ушкоджень. Вказує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися показання ОСОБА_1 про те, що останній здійснив постріл з мисливської рушниці, коли послизнувся у човні на мулі та почав падати, у зв`язку з чим відбувся казус. Стверджує, що апеляційний суд у порушення ст. 439 КПК не виконав вказівок касаційного суду, наведених в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року, а саме: не встановив скільки ж пострілів зробив ОСОБА_1 у бік потерпілих. Зазначає, що ухвала ґрунтується на припущеннях та суперечливих показаннях потерпілих і свідків щодо кількості пострілів у їх бік, без урахування висновків експертиз, які вказують на неможливість встановлення кількості пострілів. Вважає, що судове рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.

У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка,з огляду на положення статей 433 438 КПК не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

У справі, що розглядається встановлено, що ОСОБА_1 у зазначені в вироку день та час, перебуваючи на території мисливських угідь, через те, що ОСОБА_6 здійснив постріл у його плаваючу на воді дику підсадну качку, здійснив два постріли з мисливської рушниці в бік човна в якому знаходились ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , внаслідок чого потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, у тому числі й тяжкі.

Судові інстанції дійшли висновку, що ОСОБА_1 під час здійснення пострілів у бік потерпілих, діяв з умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 121 КК.

Колегія суддів погоджується саме з таким правозастосуванням, та водночас вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не мав наміру спричинити тілесні ушкодження потерпілим, а в ситуації, що склалася, виник казус.

За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

При цьому питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Водночас випадок (казус) це заподіяння шкоди без вини, а саме, коли суспільно небезпечні наслідки, що настали, перебувають у причинному зв`язку з діянням особи, яка не передбачала і за обставинами справи не повинна була та/або не могла передбачати їх настання.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд обґрунтовано поклав в основу свого рішення показання потерпілого ОСОБА_3 , які є аналогічними наданим ним у суді першої інстанції, про те, що він перебував на полюванні в мисливських угіддях з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Коли пливли в човні, то по дорозі висадили ОСОБА_7 на одному з островів. Повертаючись назад, ОСОБА_8 бив по бортам, ОСОБА_5 керував човном, а він, перебуваючи у сидячому положенні, побачивши плаваючу качку, яка знаходилась на відкритій місцевості, вистрелив по ній. Після чого зразу ж почув постріл, та відчув пошкодження справа: на коліні, боці живота та руці, а приблизно через дві секунди відбувся другий постріл, від якого йому дріб попала в очі, плече та груди (в праву частину тулубу) і він відразу перестав бачити.Також частина дробу попала і в ОСОБА_4 , який сидів у човні від нього зліва. Постріли здійснювалися з берегової лінії попереду човна, з відстані близько 7 м.

Свідок ОСОБА_5 , який дав аналогічні показання, але при цьому додав, що коли почув постріли, які прийшлися на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , він швидко зреагував, і вистрибнув з човна та побрів у напрямку, звідки пролунали ці постріли. Десь приблизно через 7-8 м в очереті він виявив чоловіка похилого віку, який у руках тримав рушницю, і яку він силою вирвав у нього. При цьому свідок спитав чоловіка: «Що ти наробив?», а обвинувачений відповів: «А хто бачив?». Після чого він вихватив у нього телефон для встановлення його особи, який потім передав працівникам поліції.

ОСОБА_1 при цьому не заперечував, що чув звуки мотора човна, який рухався, отже достеменно знав, що у човні перебувають люди.

Згідно даних протоколів слідчих експериментів за участі потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_5 , останні на місці продемонстрували та розповіли, за яких обставин потерпілі отримали тілесні ушкодження.

Доводи захисника стосовно суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 , щодо кількості пострілів зроблених ОСОБА_1 у їх бік, які були надані ними в ході слідчих експериментів і в судах попередніх інстанцій, то вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який ретельно їх перевірив та дав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свою відповідь. Так вказані особи зазначали, що слідчий в ході слідчих експериментів помилково написав, що пролунав лише один постріл.

Крім того, з даних, які містяться у висновках експертів № 1750 від 18 вересня 2015 року та № 1792 від 24 вересня 2015 року вбачається, що потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у різних частинах тіла пострілом (пострілами) зі зброї спорядженої шротом.

Даними, які містяться у висновку експерта № 66 МК від 20 липня 2016 року встановлено, що по розташуванню пошкоджень, які були виявлені на речах потерпілого, мають ознаки вхідного вогнепального пошкодження і спричинені одиночними снарядами. Напрямок руху вогнепальних снарядів відбувався ззовні до середини, зліва направо та дещо згори до низу.

Згідно даних висновку додаткової комплексної судово-медичної та судово-балістичної експертизи № 04-01/12/СЕ-19/124-21/3399-БЛ від 14 червня 2021 року між іншим встановлено, що загальна дистанція стрільби, з якої висота (діаметр) осипу шроту при здійсненні одного пострілу складає близько 100 см, утвореного шротом № 5 при здійсненні пострілу з рушниці МЦ 21-12, промисловий № НОМЕР_1 , наданими на експертизу патронами 12 калібру, спорядженими шротом № 5 (3 мм) без контейнеру, із масою шротового снаряду 36 г, моделі «Буран» при розміщенні мішені під кутом 90° (по нормалі), 30°, 40°, 45 становить 31,3 м до 36,2 м.

Апеляційним судом надана оцінка вказаним висновкам експертиз і правильно зазначено, що оскільки потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження в різні частини тулуба та голови, то розмір осипу шроту при здійсненні одного пострілу повинна складати близько 100 - 120 см, а розмір максимального осипу в ході експериментальної стрільби на відстані 8 м не перевищувати 45,4х16,2 см, що свідчить про те, що ОСОБА_1 здійснив два постріли в напрямку човна, на якому знаходились потерпілі.

Зазначені у вироку докази є логічним, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи сторони захисту про протилежне Верховний Суд вважає безпідставними.

Також судами попередніх інстанцій надана оцінка показанням ОСОБА_1 , який пояснював, що перебуваючи на полюванні, почувши постріли в сторону його дикої підсадної качки, здійснив постріл. Однак при цьому зазначив, що на спусковий гачок він натиснув випадково, коли послизнувся та почав падати, у зв`язку з чим відбувся казус.

Таким чином, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 і особи, які перебували у човні, не бачили один одного, проте ОСОБА_1 почувши постріли по його підсадній качці, вистрелив двічі з вогнепальної зброї (рушниці) у бік, звідки пролунав постріл, тим самим усвідомлював, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків, і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Тяжкість у його свідомості не була конкретизована, отже ОСОБА_1 діяв з непрямим умислом. Відповідно у такому випадку кримінальна відповідальність настає за наслідками таких дій, що фактично настали.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що з урахуванням установлених фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.

Доводи захисника щодо порушення вимог ст. 439 КПК в зв`язку з невиконанням вказівок суду касаційної інстанції колегія суддів вважає безпідставними.

Так, Верховний Суд постановою від 11 лютого 2020 року скасував попереднє рішення апеляційного суду від 21 лютого 2019 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 419 КПК), при цьому зазначив, що апеляційний суд не перевірив доводи сторони захисту щодо не доведення належними та допустимими доказами встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Апеляційний суд, дослідивши частково докази (допитав обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_3 , провів додаткову комплексну експертизу, дослідив письмові докази), ретельно перевірив та проаналізував наведені в апеляційних скаргах, зокрема, сторони захисту доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарг без задоволення. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а рішення ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11