Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 711/10526/16-ц
провадження № 61-39840св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Придніпровського районного суду
м. Черкаси, у складі судді Казидуб О. Г., від 01 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., Василенко Л. І., від 05 червня 2018 року.
Короткий зміст подання
У січні 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. С. звернувся до суду з поданнями про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Подання обґрунтовано тим, що постановою приватного виконавця
Плесюка О. С. від 01 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження
ВП № 55293195 щодо виконання виконавчоголиста Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року № 711/10526/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 15 лютого 2014 року у сумі 685 483,80 грн. В ході вчинення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_1 з 30 грудня 1993 року перебуває у шлюбі. ОСОБА_3 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2008 року № 7504, посвідченого приватним нотаріусом Кравченок С. В., що підтверджується інформаційною довідкою № 105985034 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Також ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль
OPEL INSIGNIA TOURER, 2014 року випуску. Приватний виконавець вказував, що зазначені будинок татранспортний засіб були придбані дружиною боржника в період шлюбу з ним, отже є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на зазначені обставини, приватний виконавець просив суд накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 та автомобіль OPEL INSIGNIA TOURER, 2014 року випуску; визначити частку ОСОБА_1 у праві спільної власності на будинок та автомобіль у розмірі 1/2 частини.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого
2018 року подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. задоволено частково. Визначено частку ОСОБА_1 у розмірі 1/2 у праві спільної власності на автомобіль OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, 2014 року випуску, дата державної реєстрації 26 грудня
2017 грудня, об`єм двигуна 1956.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого
2018 року подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. задоволено частково. Визначено частку ОСОБА_1
у розмірі 1/2 у праві спільної власності на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 868740. В іншій частині подання відмовлено.
Ухвали суду першої інстанції мотивовані тим, що спірні транспортний засіб та житловий будинок є об`єктами спільної сумісної власності, оскільки шлюбним договором не можуть регулюватися питання передання у власність одного з подружжя майна, право на яке підлягає державній реєстрації. Крім того, шлюбний договір складено після оформлення правовстановлюючого документа, а умови шлюбного договору не містять положень про перехід права власності на транспортний засіб від чоловіка до дружини. Шлюбний договір укладено та нотаріально посвідчено 17 грудня 2017 року, в той час як нерухоме майно було придбано 14 листопада 2008 року. Умови шлюбного договору не містять положень, які передбачають поширення його на правовідносини, які виникли, та об`єкти права власності, які були придбано до його укладення. Боржник ОСОБА_1 та його дружина не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майно належить одному з них на праві особистої власності, тобто презумпція про рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя у встановленому чинним законодавством порядку не спростована.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановами Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвали суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про те, що шлюбним договором не можуть регулюватися питання зміни права власності на нерухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Крім того, шлюбний договір було укладено подружжям після оформлення правовстановлюючих документів на будинок та транспортний засіб, отже зазначене майно є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подань приватного виконавця, посилаючись на неправильне застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржених судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права щодо тлумачення шлюбного договору та співвідношення його положень з нормами СК України. Суди не звернули увагу на те, що укладенням шлюбного договору сторони погодили правовий режим майна, яке було та буде придбано у шлюбі. Заявник вказував, що приватний виконавець не надав належних та допустимих доказів на підтвердження придбання спірного майна за спільні кошти подружжя, оскільки належність майна до спільної власності визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу. Приватним виконавцем не було вжито всіх заходів, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а судом першої інстанції не було досліджено матеріали виконавчого провадження.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
07 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. знаходиться виконавче провадження № 55293195 щодо примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року № 711/10526/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики
від 15 лютого 2014 року у сумі 685 483,80 грн (т.2, а.с. 18-19).
В ході проведення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_1 з 30 грудня 1993 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 , актовий запис про шлюб
№ 2731 від 30 грудня 1993 року.
ОСОБА_3 на праві власності володіє транспортним засобом
OPEL INSIGNIA TOURER, 2014 року випуску, дата державної реєстрації
26 грудня 2017 року, об`єм двигуна 1956, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України.
ОСОБА_3 на праві власності володіє будинком АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 868740, на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2008 року № 7504, посвідченого приватним нотаріусом Кравченок С. В.
20 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено шлюбний договір, відповідно до умов якого належне подружжю майно сторони поділили на особисту приватну власність чоловіка та дружини і спільну сумісну власність подружжя. Договір посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В.
(т.2, а.с. 78-80).
Відповідно до підпункту в) пункту ІІ.2 шлюбного договору особистою приватною власністю подружжя є нерухоме майно, автотранспортні засоби, інше майно, право власності на яке підлягає обов`язковій державній реєстрації, що придбане у шлюбі на ім`я ОСОБА_3 будь-яким способом, відмінним від дарування чи спадкування.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
За змістом статей 60 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 370 Цивільного кодексу Українитакож встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Встановивши, що будинок АДРЕСА_1 та автомобіль OPEL INSIGNIA TOURER, 2014 року випуску, придбані під час шлюбу, а отже за загальним правилом є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , врахувавши, що за встановленим статтею 70 СК України і статтею 370 ЦК України загальним правилом частки дружини та чоловіка у спільному майні є рівними, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення подання приватного виконавця шляхом визначення 1/2 частки у набутому подружжям майні, належної боржнику ОСОБА_1 .
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення СК України та не звернули увагу на те, що між сторонами укладено шлюбний договір, яким визначено правовий статус спірного майна.
Статтею 69 СК Українипередбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Положення статей 92 93 СК України надають подружжю право укладати шлюбний договір, яким будуть регулюватися майнові відносини між ними, а також визначатися їхні майнові права та обов`язки.
Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них (частини перша та друга статті 97 СК України).
Сторони можуть домовитися про можливий (такий, що може відбутися) порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу (частина третя статті 97 СК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 93 СК України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
Встановивши, що шлюбний договір від 20 грудня 2017 року було укладено подружжям після ухвалення 02 серпня 2017 року Придніпровським районним судом м. Черкаси рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 15 лютого 2014 року у розмірі 685 483,80 грн, яке набрало законної сили, виконується у примусовому порядку та про яке було відомо боржнику, а подружжям з порушенням принципу добросовісності вчинено дії, спрямовані на поділ майна, яке було набуто під час шлюбу, у тому числі до укладення шлюбного договору, та встановлено правовий статус раніше придбаного у шлюбі майна, право на яке підлягає державній реєстрації, врахувавши обов`язковість судового рішення, яке не виконано боржником, взявши до уваги дії боржника та його дружини, направлені на зміну правового статусу спірного майна зі спільної сумісної власності на особисту власність дружини, які вчинені з метою ускладнення виконання судового рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подань приватного виконавця та виділення частки ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя, оскільки дії подружжя не можуть вважатись добросовісними, а презумпція спільності права власності на майно подружжя не була спростована.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого
2018 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович