Постанова
Іменем України
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 711/2094/22
провадження № 61-12949св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Добровеличківська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василенко Сергій Іванович, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Кондрацької Н. М. від 01 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Новікова О. М., від 20 липня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа - Добровеличківська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області.
2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з грудня 2016 року вона проживала однією сім`єю зі своєю хрещеною матір`ю ОСОБА_2 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 .
3. Посилалася на те, що для неї ОСОБА_2 була другою матір`ю та ставилася до неї, як до рідної доньки. У померлої ОСОБА_2 не було близьких та рідних, окрім неї та її матері (куми ОСОБА_2 )
4. В грудні 2016 року ОСОБА_2 зробили операцію та вона понад три тижні знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР та потребувала догляду. Позивачка зазначала, що увесь цей час вона перебувала біля своєї хрещеної, за власні кошти купувала ліки та медичні препарати для операції. З огляду на те, що її матір проживала за кордоном та не мала можливості доглядати свою подругу, вона попросила її, як свою доньку, піклуватись про ОСОБА_2 .
5. Стверджувала, що для здійснення догляду за ОСОБА_2 вона переїхала проживати до неї після закінчення указаного вище стаціонарного лікування.
6. Посилалася на те, що протягом спільного проживання ОСОБА_2 постійно хворіла, перебувала на післяопераційному лікуванні майже 2 місяці, в 2020 році отримала перелом хребця поперекового відділу хребта. Увесь необхідний догляд ОСОБА_2 надавала вона. Такий догляд стосувався приготування їжі, годування, прання речей, здійснення прибирання квартири, купівлі продуктів харчування, одягу, речей повсякденного вжитку та ліків, а також постійного відвідування лікарів.
7. За час спільного проживання ОСОБА_2 склала на неї два заповіти, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та на будинок і земельну ділянку
АДРЕСА_2 , які були скасовані ОСОБА_2 в лютому 2022 року.
8. У 2018 році між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, за яким у її власність перейшла квартира АДРЕСА_1 .
9. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті вона здійснила поховання останньої.
10. Зазначала, що після смерті ОСОБА_2 вона звернулась до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: будинку та земельної ділянки, які на день смерті належали спадкодавцю на праві приватної власності. Заяву нотаріус прийняла, але повідомила, що по закінченню шестимісячного терміну з дати смерті спадкодавця їй буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на власність на спадщину, оскільки вона не є спадкоємцем за законом, а заповіт спадкодавець скасувала. Факт проживання однією сім`єю повинен встановити суд. Про існування інших спадкоємців їй не відомо.
11. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2016 року по день її смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня
2023 року у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю заявлених вимог, оскільки надані заявницею докази щодо здійснення догляду за ОСОБА_2 не підтверджують факту їх спільного проживання однією сім`єю, а свідчать про надання заявницею допомоги людині похилого віку, у тому числі на виконання умов договору довічного утримання від 10 квітня
2018 року, укладеного між ними. Заявницею не доведено реальності сімейних відносин, наявності спільного бюджету з померлою, їх спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги, домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2023 року залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю. Надані заявницею докази визнані такими, що свідчать про виконання заявницею умов договору довічного утримання. Водночас факт скасування спадкодавицею двох заповітів, складених на ім`я заявниці, ставить під сумнів доброчесні зв`язки та безпосередньо сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василенко С. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 01 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду
від 20 липня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишити без розгляду.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 639/489/18, від 15 квітня 2020 року
у справі № 302/991/19, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17,
від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 09 червня 2021 року у справі № 367/6780/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не встановили чи є інші, крім заявниці, заінтересовані особи у вирішенні цієї справи, не перевірили чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов'язки таких осіб. ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василенко С. І., вважає, що з апеляційної та касаційної скарг вбачається наявність спору про право, крім того наявний спір щодо встановлення факту родинних стосунків між ОСОБА_2 та її сестрою. Також суди не надали оцінки порушення прав органу місцевого самоврядування, який може звернутися із відповідним позовом про визнання спадщини відумерлою.
19. З огляду на наявність інформації від нотаріуса щодо подання заяв про вступ у спадщину ще від двох осіб, які є родичами ОСОБА_2 , вважає, що суд повинен був залишити її заяву без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 711/2094/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 13 вересня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. 10 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_1 (набувач) зобов`язалась забезпечувати ОСОБА_2 утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених договором, а ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 .
23. Згідно з пунктом 6 зазначеного договору, набувач відносно відчужувача повинен здійснювати догляд та надавати необхідні медикаменти та лікарські засоби, забезпечувати медичною допомогою, надавати побутові послуги, забезпечувати всіма предметами домашнього вжитку, речами, виконувати додаткові доручення, забезпечувати належним доглядом, поховати відчужувача.
24. За життя ОСОБА_2 складала на ім'я ОСОБА_1 два заповіти, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та на будинок і земельну ділянку АДРЕСА_2 , які були скасовані заповідачем в лютому 2022 року.
25. Відповідно до свідоцтва просмерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , 1947 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витрати на поховання ОСОБА_2 понесла ОСОБА_1 .
26. Свідок ОСОБА_3 у судовому засідання повідомила суду, що знає ОСОБА_1 з 1995 року. Їй відомо зі слів заявниці, що остання доглядала за своєю хрещеною матір`ю та проживала з нею.
27. Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що знайомий з ОСОБА_1 з
1991 року. Йому заявник розповідала, що доглядає за хрещеною матір`ю, відлучалась з роботи, щоб доглядати за нею, ночувати залишалась удома. Один раз бачив ОСОБА_2 удома у заявниці по АДРЕСА_3 , там, де проживають чоловік та дитина заявниці.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
29. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
32. Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
33. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
34. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
35. Звертаючись до суду із заявою у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Метою встановлення такого факту стало необхідність оформлення спадкових прав, як спадкоємиці четвертої черги.
36. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
37. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
38. Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
39. Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
40. Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
41. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
42. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
43. Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.
44. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім'єю не менш як п'ять рокі до часу відкриття спадщини.
45. Надавши належну правову оцінку поданим ОСОБА_1 доказам здійснення догляду за померлою ОСОБА_2 , урахувавши зобов`язання заявниці, які випливають із укладеного між зазначеними особами договору довічного утримання від 10 квітня 2018 року, а також відсутність доказів наявності у заявниці спільного бюджету з померлою, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах, надання взаємної допомоги, домовленостей про порядок організації побуту і користування житловим приміщенням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність факту проживання однією сім`єю заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з грудня 2016 року по 13 квітня 2022 року, а також наявності між ними відносин, притаманних сім`ї.
46. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує зазначених висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення її заяви, а посилається виключно на порушення норм процесуального права та розгляд її заяви в порядку окремого провадження за наявності спору про право. Вважає, що подана нею заява про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягала залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
47. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
48. Згідно з положеннями частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
49. Зазначені положення кореспондуються також із положеннями частини четвертої статті 315 ЦПК України, згідно яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
50. В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено правовий висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
51. Наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір.
52. З огляду на те, що звертаючись із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазначала про відсутність інших спадкоємців, відповідний орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майназалучений до участі у справі в якості заінтересованої особи та не заперечував проти задоволення вимог заявниці (а. с. 46), доказів наявності інших спадкоємців щодо майна померлої ОСОБА_2 не було надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду, безпідставними є доводи заявниці про наявність підстав для залишення її заяви без розгляду.
53. Колегія суддів зауважує, що необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору (постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 180/2132/21, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22).
54. Водночас, прийняття та оцінка нових доказів (до касаційної скарги додано лист Першої черкаської державної нотаріальної контори від 20 липня 2023 року № 1192/01-16) виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
55. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
56. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
57. Ураховуючи наведене, а також з огляду на недоведеність заявлених ОСОБА_1 вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 , безпідставними є доводи касаційної скарги щодо порушення оскарженими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій прав та обов`язків інших осіб.
58. У цьому контексті колегія суддів зауважує про суперечливу поведінку заявниці, яка при зверненні до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем зазначала, що інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає. Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог та ухвалити нове судове рішення про встановлення зазначеного юридичного факту. У той же час, в суді касаційної інстанції, посилаючись на наявність інших спадкоємців та спору про право, зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та просить скасувати оскаржені судові рішення і залишити її заяву без розгляду.
59. За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
60. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
61. У справі, яка розглядається, заявниці надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, які вона ініціювала, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
62. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
63. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
64. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
65. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василенко Сергій Іванович, залишити без задоволення.
2. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович