ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 711/3308/17

провадження № 61-31513 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - комунальне підприємство «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаська міська рада,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Івашкової Надії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року в складі судді Степаненко О. М. та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2017 року в складі колегії суддів Новікова О. М., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаської міської ради та з уточненням позовних вимог просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 967,73 грн нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки розрахунку та 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що працювала двірником в КП «СУБ «Митниця» та 10 листопада 2016 року була звільнена за власним бажанням. Копія наказу про звільнення та трудова книжка видані вчасно, однак, на день звільнення їй нараховано, але не виплачено 967,73 грн заробітної плати.

Оскільки КП не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, джерел для виплати заборгованості по зарплаті не має, позивач уважала, що відповідальність за невиконання зобов`язань з виплати заробітної плати має бути покладена на Черкаську міську раду.

Крім того, внаслідок дій відповідачів ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка виражається в моральних страждання, оскільки вона весь час переживала з приводу існування її сім`ї, її родина вимушена відмовлятися від задоволення життєво важливих потреб, а тому просить стягнути з відповідачів 1000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з КП «СУБ «Митниця» на користь ОСОБА_1 967,73 грн нарахованої та невиплаченої заробітної плати 30 283,14 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку та 500 грн рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення 65,54 грн грошових коштів за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції залишено без розгляду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати в розмірі виплати за один місяць допущене до негайного виконання.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в частині стягнення виплат з відповідача КП «СУБ «Митниця» є обґрунтованими та законними. При цьому, оскільки Черкаської міська рада не несе відповідальність за зобов`язаннями створених нею юридичних осіб, правові підстави для солідарного стягнення відповідних виплат відсутня.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення відповідних грошових сум солідарно з обох відповідачів, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2017 року Івашкова Н. Є. подала до Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на зазначені судові рішення та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року клопотання Івашкової Н. Є. задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача зазначає, що суди безпідставно стягнули відповідні кошти лише з комунального підприємства, а тому просить прийняти рішення, яким стягнути суми, визначені судом першої інстанції, солідарно з обох відповідачів.

Зміст касаційної скарги та додаткових пояснень до касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визначеного судами розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки в видачі трудової книжки, грошових коштів за час невиплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, а тому в цій частині Верховним Судом не переглядаються.

У жовтні 2018 року адвокат Івашкова Н. Є. подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що порядок обчислення судами першої та апеляційної інстанцій сум, які підлягають стягненню в даній справі, позивач не оскаржує, однак просить стягнути такі суми солідарно з обох відповідачів.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і до Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу КП «СУБ «Митниця» від 10 листопада 2016 року № 314К ОСОБА_1 звільнена з посади двірника цього комунального підприємства з 10 листопада 2016 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою КП «СУБ «Митниця» від 15 грудня 2016 року № 107 нарахована, але не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за листопад 2016 року складає 967,73 грн.

З інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України вбачається, що КП «СУБ «Митниця» на даний час не ліквідоване.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Пунктом 1.2 Статуту КП «СУБ «Митниця» передбачено, що власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Відповідно до способу утворення вказане підприємство є унітарним, комерційним та діє з метою отримання прибутку (пункти 1.4, 1.5 цього статут).

Згідно з пунктом 1.8 статуту підприємство має статус юридичної особи з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, а відповідно до пункту 1.6 цього статуту підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників.

Згідно зі статтею 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом, особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Частиною першою статті 176 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У вказаній справі унітарне підприємство, до якого було подано позов колишнім працівником, перебувало у процедурі банкрутства й було оголошено банкрутом ще до того, як позивач пред`явила до виконання виконавчий документ. Крім того, було встановлено публічний характер діяльності підприємства.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року в справі № 711/3288/17 (провадження № 25288сво18) зроблений висновок, що «субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування. Така відповідальність не може бути покладена на орган місцевого самоврядування у трудових правовідносинах без встановлення того, що сама юридична особа не може виконати свої зобов`язання в межах трудових правовідносин у процедурі виконання судових рішень або банкрутства».

Ураховуючи викладене, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідні суми грошових коштів підлягають стягненню лише з комунального підприємства як роботодавця, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог до Черкаської міської ради відсутні.

Посилання адвоката Івашкової Н. Є. на те, що на даний час підприємство існує формально, оскільки не має сфери діяльності, керівництва, трудового колективу, місцезнаходження та основних фондів, а тому необхідно стягнути відповідні суми з Черкаської міської ради, не заслуговують на увагу та обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки самі по собі дані факти не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Івашкової Надії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук