Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 711/3530/17

провадження № 61-29177св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальне підприємство «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Івашковою Надією Євгенівною, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2017 року в складі судді Шиповича В. В. та рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради (далі - КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради), Черкаської міської ради, у якому просила стягнути солідарно з Черкаської міської ради та КП «СУБ «Митниця» з Черкаської міської ради на свою користь суму нарахованого та невиплаченого доходу за листопад 2016 року у розмірі 1 378 грн 67 коп., середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 34 856 грн 55 коп., компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) у розмірі 93 грн 37 коп. та 1 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, щовона працювала двірником у КП «СУБ «Митниця». Наказом директора КП «СУБ «Митниця» № 328-к від 10 листопада 2016 року звільнена з роботи з 10 листопада 2016 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. В той же день позивач отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку.

На момент звільнення їй було нараховано, але не виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 1 378 грн 67 коп. Відмова у виплаті обґрунтована відсутністю коштів.

Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1412 «Про внесення змін до рішення виконкому Черкаської міської ради від 21 жовтня 2007 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» КП «СУБ «Митниця» більше не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, джерел для виплати заборгованості по зарплаті не має.

Крім того, внаслідок дій відповідачів ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків і необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, Черкаська міська рада є одноосібним власником КП «СУБ «Митниця» та одноосібним власником майна, що належало КП «СУБ «Митниця», і рішенням саме міської ради була припинена господарська діяльність комунального підприємства, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 378 грн 67 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 42 789 грн 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 93 грн 37 коп., на відшкодування моральної шкоди 500 грн, а всього - 44 761 грн 46 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення виплат з відповідача КП «СУБ «Митниця» є обґрунтованими та законними. При цьому посилаючись на частину першу статті 176 ЦК України, яка виключає відповідальність територіальних громад за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог до Черкаської міської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2017 року змінено, збільшивши розмір стягнутого середнього заробітку з 42 789 грн 42 коп. до 53 126 грн 19 коп., а загальний розмір стягнутих з відповідача на користь позивача грошових коштів складає 55 098 грн 23 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив з того, що обчислений судом розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанцій про те, що Черкаська міська рада не є роботодавцем, з яким позивачка перебувала у трудових відносинах, оскільки міською радою, в межах повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконувались владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг вказаному підприємству та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин. Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Івашковою Н. Є., у якій представник позивача, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути солідарно з КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради та Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 378 грн 67 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 53 126 грн 19 коп., інфляційні втрати в розмірі 93 грн 37 коп., на відшкодування моральної шкоди 500 грн, а всього - 55 098 грн 23 коп.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що вимоги до Черкаської міської ради обґрунтовані саме тим, що міська рада є власником КП «СУБ «Митниця» і вона прийняла рішення про передачу всіх основних та оборотних засобів цього підприємства на баланс іншого підприємства, звільнила всіх працівників. Тому міська рада, як власник комунального підприємства, має нести солідарну відповідальність за невиплату заробітної плати при звільненні позивачки, оскільки вчинила дії, які унеможливили КП «СУБ «Митниця» виплатити їй заробітну плату й вести господарську діяльність для отримання прибутку. Суди попередніх інстанційне врахували висновок Конституційного Суду України, висловлений у Рішенні від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007, у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності), згідно з яким якщо головною метою суб`єкта господарювання в комунальному секторі економіки є виробництво продуктів чи послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство. Статтею 24 ГК України цю категорію підприємств віднесено до кола суб`єктів господарювання, щодо яких здійснюється управління територіальних громад та органів місцевого самоврядування через систему організаційно-господарських повноважень. Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», наголосив, що комунальні унітарні підприємства є суб`єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади. Таким чином, формальні положення про начебто самостійність здійснення господарської діяльності підприємством не відповідають тим фактичним правовідносинам, що склалися між КП «СУБ «Митниця» і його власником, Черкаською міською радою.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 711/3530/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаської міської ради про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження в справі № 711/3530/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 711/3288/17-ц.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 711/3530/17.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 01 листопада 2009 року по 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 працювала двірником в КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради.

Наказом директора КП «СУБ «Митниця» від 10 листопада 2016 року № 328-к від ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП.

Згідно з довідкою від 15 грудня 2016 року № 106, виданою бухгалтером КП «СУБ «Митниця», нарахована, але не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата становить 1 378 грн 67 коп.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 , розрахований за вересень та жовтень 2016 року складає 240 грн 39 коп.

КП «СУБ «Митниця» на момент розгляду справи не ліквідовано, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань МЮУ.

Пунктом 1.2 Статуту КП «СУБ Митниця» передбачено, що власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Згідно з пунктом 1.8 статуту підприємство має статус юридичної особи з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, а відповідно до пункту 1.6 статуту підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 94 КЗпП України - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із КП «СУБ «Митниця», працюючи двірником. Наказом директора КП «СУБ «Митниця» від 10 листопада 2016 року № 328-к звільнена з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

ОСОБА_1 нарахована та не виплачена заробітна плата в розмірі 1 378 грн 67 коп. У позивача був шестиденний робочий тиждень, а середньоденний заробіток, визначений на підставі постанови КМУ № 1200, становить 240 грн 39 коп.

Відповідно до Статуту КП «СУБ «Митниця», затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 16 грудня 2010 року № 2-31, підприємство є правонаступником частини «Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 1» і є самостійним суб`єктом господарювання.

Пунктами 1.5, 1.6 Статуту передбачено, що підприємство є комерційним, діє з метою отримання прибутку, здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм з правом найму працівників.

Згідно з пунктом 3.5 Статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України і не несе відповідальність за зобов`язаннями держави, власника та органу управління.

Фонд оплати праці створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством України. Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати (пункт 6.4).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вважали, що саме КП «СУБ «Митниця» несе відповідальність за невиплату колишньому працівникові ОСОБА_1 заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного розрахунку, компенсації від втрати частини доходів та моральної шкоди, враховуючи норми КЗпП України.

У статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення належних сум солідарно, суди обґрунтовано зазначили, що трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена. Черкаська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, оскільки міською радою, в межах повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконувались владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг вказаному підприємству та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що вимоги до Черкаської міської ради безпідставні, оскільки відповідно до частини першої статті 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб у трудових правовідносинах. При цьому КП «СУБ «Митниця» не ліквідоване і самостійно проводить свою господарську діяльність.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288сво18).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Івашковою Надією Євгенівною, залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2017 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов