№ 711/64/23 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 711/64/23

провадження № 61-8686св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року, ухвалену у складі судді Казидуб О. Г., та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- стягнути з МТСБУ на його користь не сплачене страхове відшкодування (регламентну виплату) у розмірі 143 896,32 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, витрати, здійснені на оплату автотоварознавчого дослідження в розмірі 4 000,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням у розмірі 160 153,49 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2023 року провадження в справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито на підставі частини першої статті 206 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України).

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що 02 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнуто угоди щодо сплати на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 160 000,00 грн за понесені матеріальні збитки в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому в цій частині відпала необхідність в подальшому розгляді справи.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості третьої особи.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

У задоволенні стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн з ОСОБА_1 на користь МТСБУ відмовлено.

Закриваючи провадження у справі та відмовляючи у задоволенні стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із відмовою позивача від позову провадження у справі підлягає закриттю. Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів необґрунтованих дій позивача, не зазначено, в чому саме полягали необґрунтовані дії позивача та чим це підтверджено, то відсутні підстави для стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу МТСБУ залишено без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме: в частині відмови у стягнені витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що подання позивачем заяви про закриття провадження у справі, в зв`язку з відмовою від позову, є реалізацією суб`єктивного процесуального права позивача у даній справі, однак не є свідченням необґрунтованості поданої ним позовної заяви та не дає підстав для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача було ініційовано провадження у цій справі, оскільки оцінка обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог в даному випадку судом першої інстанції не здійснювалась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення клопотання про відшкодування судових витрат із позивача.

Касаційна скарга МТСБУ мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що є лише одна умова, коли позивач не компенсує витрати відповідача, понесені у зв`язку із наданням правової допомоги - це тільки у тому разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У задоволенні стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн з ОСОБА_1 на користь МТСБУ відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, 11 квітня 2023 року МТСБУ звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року та просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі не оскаржувалась до суду апеляційної інстанції, не переглядалась в апеляційному порядку і не оскаржується в касаційному порядку, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Зазначене узгоджується із викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (частина третя статті 142 ЦПК України).

Згідно з частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц (провадження № 61-6264св20), від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц (провадження № 61-15039св20), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20); Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17 (адміністративне провадження № К/9901/39893/18), від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18 (адміністративне провадження № К/9901/16400/19, № К9901/16405/19).

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач МТСБУ просило суд стягнути з позивача ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу, які планує понести МТСБУ у зв`язку із зверненням за правовою допомогою в розмірі 2 000,00 грн (а. с. 42-45).

Також МТСБУ долучило до відзиву договір № 4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року, укладений між МТСБУ та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП»; додаткову угоду до договору про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року № 4.1/12-10/2021 від 28 грудня 2021 року; додаткову угоду № 884 до договору про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року № 4.1/12-10/2021 (а. с. 48-55).

Однак у клопотанні про стягнення судових витрат у розмірі 2 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, МТСБУ не зазначило, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник