Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 712/10025/18
провадження № 61-8700св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратура Черкаської області, Державна казначейська служба України,
представник Головного управління Національної поліції в Черкаській
області - Корнієнко Олена Валентинівна,
представник прокуратури Черкаської області - Кожушко Наталія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси, у складі судді Токової С. Є.,
від 16 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
від 04 квітня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 березня 2011 року він був затриманий працівниками правоохоронних органів як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 307 КК України. З 02 березня 2011 року по 05 березня 2011 року він утримувався під вартою.
05 березня 2011 року було порушено кримінальну справу. У подальшому він був оголошений у міжнародний розшук і 22 грудня 2014 року був екстрадований із Італії до України. З 23 грудня 2014 року по 20 січня
2015 року перебував під вартою. Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2017 року у справі № 703/949/15-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області
від 22 грудня 2017 року, він був визнаний невинуватим у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Вказував, що весь час перебування під слідством він відчував душевні страждання, страх та образу, змушений був проживати без спілкування з рідними, які проживають в Італії, терпіти обмеження прав і свобод людини і громадянина, що суттєво відзначилось на його психологічному стані.
Посилаючись на те, що він незаконно перебував під слідством з 02 березня 2011 року по 22 грудня 2017 року, в результаті чого йому була завдана моральна шкода, яку він оцінив у 7 млн грн, позивач просив суд стягнути її на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 312 732 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за час незаконного перебування під слідством та судом ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, яка полягала у психічних стражданнях, перебуванні у стані безперервного нервового стресу. Притягнення позивача до кримінальної відповідальності залишило його без спілкування з рідними, позбавило шансу будувати власне життя, робити кар`єру. Позивач протягом цього часу змушений був терпіти обмеження прав та свобод людини та громадянина, що суттєво позначилося на його психологічному стані. Таким чином, змінився його звичний життєвий уклад, він перебував у стані психологічного напруження. Розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин, зокрема, врахував стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля для відновлення попереднього стану. З огляду на зазначене, районний суд, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи у розмірі 3 723 грн, дійшов висновку, що позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 312 732 грн
(84 місяці х 3 723 грн).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 312 732 грн. Суд апеляційної інстанції вказав, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, а також вимоги розумності і справедливості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що встановлені судами фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачу було завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої має перевищувати мінімальний рівень. На думку заявника, судами не враховано характер та обсяги страждань позивача, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступень зниження престижу, репутації. Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц
(провадження № 14-298цс18), відповідно до якої суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди. Також наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення психологічної експертизи. Судами не застосовано практику Європейського суду з прав людини, не враховано, що у слідства не було жодних підстав непропорційно обмежувати права та свободи ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, яка не є правонаступником органів внутрішніх справ, отже Головне управління Національної поліції в Черкаській області не являється правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Заявник вказував на те, що кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 порушено 05 березня 2011 року Смілянським міським відділом управління внутрішніх справ України в Черкаській області, тому Головне управління Національної поліції України в Черкаській області не могло вчиняти протиправних дій відносно позивача, отже є неналежним відповідачем у цій справі. Крім того, заявник наголошував на тому, що фактично позивач перебував під слідством 3 роки (36 місяців). Позивач був оголошений у розшук. Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області вчиняло всі необхідні дії для швидкого розслідування кримінальної справи, а слідство тривало 6 років 9 місяців з вини позивача. Заявник вказував, що суди неправильно розрахували розмір моральної шкоди, взявши як розрахункову величину мінімальну заробітну плату. На думку заявника, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу прокуратура Черкаської області просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що судами правильно встановлено, що позивач перебував під слідством
84 місяці та з урахування глибини душевних і моральних страждань обґрунтовано визначено розмір моральної шкоди у сумі 312 732 грн. Доводи позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі більшому, ніж мінімально визначений статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є необґрунтованими.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, оскільки позивачем не доведено спричинення позивачу моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 березня 2011 року слідчим відділом Смілянського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 307 КК України.
07 березня 2011 року постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_1 відмовлено.
11 березня 2011 року постановою слідчого відділу Смілянського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Добрянського М. В. дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини першої статті 307 КК України на частину другу статті 307 КК України.
09 квітня 2011 року постановою слідчого відділу Смілянського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого та в той же день оголошено в розшук.
31 січня 2013 року постановою слідчого відділу Смілянського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Добрянського М. В. досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012250230000072 зупинено до вирішення питання про екстрадицію ОСОБА_1 з Італії.
22 грудня 2014 року ОСОБА_1 було затримано у міжнародному аеропорту «Бориспіль» в порядку статті 208 КПК України.
23 грудня 2014 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою
17 лютого 2015 року кримінальне провадження направлено до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, а у подальшому - до суду.
Відповідно до вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2016 року у справі № 703/949/15-к ОСОБА_1 був визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні на підставі частини другої
статті 307 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою
статті 307 КК України, в якому він обвинувачується.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Смілянської місцевої прокуратури Красіна В. О. на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 26 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
ОСОБА_1 фактично перебував під слідством з 02 березня 2011 року по 22 грудня 2017 року з моменту затримання і до моменту вступу виправдувального вироку в законну силу, всього 6 років 8 місяців 20 днів, із яких 1 місяць 2 дні під вартою, а 3 роки 1 місяць 6 днів проживав в Італії.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 1176 Цивільного кодексу України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Право на відшкодування такої шкоди виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у
статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відповідно до частин другої,третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалості, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд має з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством і судом.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України
від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження
№ 14-136цс19).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 4 173 грн, позивач перебував під слідством з 02 березня 2011 року по 22 грудня 2017 року з моменту затримання до моменту вступу виправдувального вироку в законну силу, всього 6 років 8 місяців 20 днів (84 місяці), із яких 1 місяць 2 дні під вартою, а 3 роки 1 місяць 6 днів проживав в Італії, перебуваючи у розшуку.
Таким чином, мінімальний розмір моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» станом на час вирішення справи судом першої інстанції становить 350 532 грн.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, суди неправильно визначили мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, гарантований законом.
Враховуючи характер, обсяг і тривалість страждань, яких позивач зазнав у зв`язку із пред`явленням обвинувачення (підозри) у скоєнні злочину, вчинення якого не було доведено, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних зв`язків, погіршення стану здоров`я й інші негативні наслідки незаконного притягнення в якості обвинуваченого (підозрюваного) у кримінальному провадженні та перебуванням під вартою, які пов`язані із необхідністю докласти значних додаткових зусиль для відновлення та організації життя та здоров`я, розмір відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню на користь позивача, слід визначити у розмірі 350 532 грн, що відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди колегією суддів враховано, що ОСОБА_1 перебував під вартою протягом одного місяця і двох днів, а також протягом тривалого часу перебував у розшуку.
Посилання Головного управління Національної поліції в Черкаській області на те, що воно є не правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій, та не може бути підставою для відмови у позові. Аргументи касаційної скарги щодо відсутності доказів неправомірності дій саме працівників Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а отже і відсутність підстав для покладення відповідальності на цей орган досудового розслідування, є безпідставними, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено коло осіб, неправомірні дії чи бездіяльність яких породжує у позивача право на відшкодування шкоди незалежно від того, діями якого саме органу досудового розслідування цю шкоду завдано.
За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та зміни судових рішень у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 402 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року змінити, визначивши суму відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , у розмірі 350 532 (триста п`ятдесят тисяч п`ятсот тридцять дві) грн.
Поновити виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович