№ 712/11098/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 712/11098/18

провадження № 61-15085 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2020 року у складі судді Мельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 30 квітня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року у справі № 712/4889/18 було розірвано.

За час шлюбу з відповідачкою ними було придбано майно, а саме: автомобіль «Volkswagen Passat», 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 252 900 грн; автомобіль «KIA Rio», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 323 150 грн. Вищевказані автомобілі зареєстровані за відповідачкою.

У добровільному порядку згоди щодо поділу між ними вищевказаного майна вони дійти не можуть, тому вважав, що це майно є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу між ними, їй 56,1 %, а йому 43,9%.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на автомобіль «Volkswagen Passat», 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 252 900 грн; виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобіль «KIA Rio», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 323 150 грн. Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю вартості зазначеного майна у розмірі 70 250 грн.

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року у справі № 712/4889/18 шлюб між ними було розірвано.

За час зареєстрованого шлюбу ними було набуто спільне нерухоме майно, а саме 25 жовтня 2016 року на підставі договору № 147-110/16, укладеного з приватним підприємством «Надія» (далі - ПП «Надія») щодо пайового будівництва житла придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,19 кв. м, вартістю 678 586 грн. Протягом 2016-2017 років ними у повній мірі була здійснена виплата вартості квартири.

22 березня 2018 року майнові права на зазначений об`єкт інвестування, квартиру, були відступлені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , що підтверджується додатковою угодою № 2 до договору № 147-110/16, згідно з якою ОСОБА_1 , як пайовик, передав усі права на об`єкт інвестування ОСОБА_4 . Проте, через декілька днів після укладення вказаної додаткової угоди, відповідач вигнав позивачку разом з малолітнім сином з квартири, яку вони орендували, унаслідок чого вона була вимушена окремо орендувати житло для себе з дитиною, в якому вони й зараз проживають. Вважала, що їй належить Ѕ частка вартості придбаних майнових прав на вищевказаний об`єкт інвестування, квартиру. Оскільки вказані майнові права були відчужені ОСОБА_1 , тому просила стягнути з останнього компенсацію Ѕ частки їх вартості.

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 Ѕ частку вартості відступлених ним майнових прав на об`єкт інвестування, квартиру у розмірі 339 293 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду в одному провадженні з позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2020 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 70 250 грн, як різницю у вартості спірних автомобілів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Volkswagen Passat», 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2 529 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 339 293 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 3 392,93 грн, а всього 342 685,93 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні автомобілі придбано за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, тому за ОСОБА_1 визнано право власності на автомобіль «Volkswagen Passat», 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Сторони фактично погодили вартість спірних автомобілів, про що свідчить відмова ОСОБА_1 від своїх позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 різниці вартості вищезазначеного майна. Виходячи з презумпції спільності майна подружжя та факту того, що частини чоловіка та дружини є рівними, доцільним буде залишити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «KIA Rio», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 належними доказами не доведено, що на час укладення договору № 147-110/16 щодо пайового будівництва житла, а саме двокімнатної квартири, він з ОСОБА_2 припинив шлюбні стосунки. Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що він придбав майнові права на квартиру за рахунок отриманих у борг коштів від ОСОБА_5 . Рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації «Радник» від 13 червня 2019 року у справі № 02/01-2019, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 23 жовтня 2016 року у розмірі 741 720 грн не встановлено мету отримання зазначених коштів у борг.

На час передачі ОСОБА_1 права вимоги інвестування в будівництво спірної квартири на користь ОСОБА_4 між сторонами існували шлюбні відносини, що у тому числі підтверджується заявою-згодою ОСОБА_2 на зміну пайовика від 22 березня 2018 року, тому, зважаючи на презумпцію спільності майна подружжя, майнові права на спірну квартиру є спільною сумісною власністю подружжя. Отже, оскільки майнові права на спірну квартиру відступлені ОСОБА_1 , то обґрунтованою є вимога ОСОБА_2 про стягнення на її користь компенсації Ѕ частки їх вартості у розмірі 339 293 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договір про інвестування в будівництво квартири укладено у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, кошти за цим договором сплачені у повному обсязі за час шлюбу. Майнові права за цим договором інвестування відступлені ОСОБА_1 та саме останнім отримано кошти за їх продаж. Таким чином, грошові кошти, виручені від продажу майнових прав на квартиру, є спільною сумісною власністю подружжя. Доводи ОСОБА_1 про те, що сторони не підтримували фактичні шлюбні відносини у період укладення договору № 147-110/16 щодо пайового будівництва житла та відступлення ним майнових прав за цим договором, на увагу не заслуговують, оскільки законом прямо визначено, що належним чином зареєстрований шлюб є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між подружжям до моменту його розірвання.

Посилання ОСОБА_1 на те, що кошти на об`єкт інвестування отримані ним в особисту приватну власність у позику від ОСОБА_5 , що підтверджується рішенням третейського суду, є безпідставними, оскільки вказаним рішенням хоча і встановлено, що кошти взяті для придбання квартири, проте не визначено на яку саме квартиру. Презумпцію спільності майна подружжя ОСОБА_1 не спростував.

Апеляційний суд справу у частині вирішення первісного позову в апеляційному порядку не переглядав, так як ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у цій частині не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 712/11098/18 з Соснівського районного суду м. Черкаси.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що сторонами фактично припинено шлюбні відносини з травня 2016 року, спільне господарство ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ведеться, тобто договір № 147-110/16 щодо пайового будівництва житла від 25 жовтня 2016 року укладено саме ОСОБА_1 , а кошти, сплачені за цим правочином, були його особистою приватною власністю.

ОСОБА_1 отримав у борг кошти в ОСОБА_5 на підставі укладеного з ним договору позики від 23 жовтня 2016 року, тому вони є його особистою власністю. Вказані кошти ОСОБА_1 використав для придбання майнових прав на квартиру за договором від 25 жовтня 2016 року № 147-110/16, тому отримані за відступлення ОСОБА_4 майнових прав на квартиру грошові кошти є його особистою приватною власністю.

Доводи особи, яка подала відзив

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Договір № 147-110/16 щодо пайового будівництва житла укладений ОСОБА_1 за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 , тому отримані останнім кошти від відступлення майнових прав на квартиру є спільним сумісним майном подружжя, унаслідок чого Ѕ частка їх вартості належить ОСОБА_2 ОСОБА_1 належними доказами не спростовано презумпцію спільності майна подружжя.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що з 30 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року у справі № 712/4889/18 шлюб між сторонами було розірвано(а.с. 4-7, т.1).

25 жовтня 2016 року між ПП «Надія», як організацією, та ОСОБА_1 , як пайовиком, укладено договір № 147-110/16 про пайову участь в будівництві будинку по АДРЕСА_2 , за умовами якого організація зобов`язалась виконати будівельно-монтажні роботи та після закінчення будівництва і здачі будівлі в експлуатацію передати у власність пайовику об`єкт паювання. Пайовик зобов`язався прийняти його у власність та здійснювати внесення долі (паю) згідно з умовами договору. Строк закінчення будівництва - 01 вересня 2017 року. Предмет договору - квартира АДРЕСА_1 (а.с. 52-53, т. 1).

Додатковою угодою від 22 березня 2018 року № 2 до договору від 25 жовтня 2016 року № 147-110/16 ОСОБА_1 передав усі права на об`єкт інвестування, у тому числі права вимоги щодо квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання за цим договором, ОСОБА_4 (а.с. 57, т. 1).

Відповідно до заяви від 22 березня 2018 року ОСОБА_2 не заперечувала проти зміни пайовика з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 (а.с. 55, т. 1).

У заяві від 08 червня 2018 ОСОБА_2 просила ПП «Надія» не враховувати заяву від 22 березня 2018 року про її згоду на зміну пайовика, посилаючись на те, що вона не мала наміру надавати згоду, оскільки об`єкт інвестування є спільним сумісним майном подружжя, вона заяву від 22 березня 2018 року не підписувала, від своєї частки не відмовлялась (а.с. 58, т. 1).

Рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації «Радник» від 13 червня 2019 року у справі № 02/01-2019 позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики від 23 жовтня 2016 року у розмірі 741 720 грн. Вказаним рішенням третейського суду встановлено, що на підставі договору позики від 23 жовтня 2016 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 кошти у розмірі 30 000 доларів США, в еквівалентні 780 000 грн, для укладення пайового договору на покупку квартири (а.с. 126-129, т. 1).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01 лютого 2018 року засновниками товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтех» та кінцевими бенефіціарами (контролерами) є ОСОБА_1 (розмір статутного внеску 2 500 000 грн) та ОСОБА_5 (розмір статутного внеску 2 500 000 грн) (а.с. 91-93, т. 1).

У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною другою статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325 цс 18; у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18; від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462 св 18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір від 25 жовтня 2016 року № 147-110/16 про інвестування у будівництво квартири укладено за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, кошти за цим договором сплачені сторонами за час шлюбу.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу майнових прав на об`єкт інвестування, квартиру, є спільною сумісною власністю подружжя.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що посилання ОСОБА_1 на те, що він з ОСОБА_2 не підтримували фактичні шлюбні відносини, у тому числі у період укладення договору від 25 жовтня 2016 року № 147-110/16 та сплату пайових внесків за цим договором, є безпідставними, оскільки вищевказаними положеннями СК України прямо визначено, що зареєстрований шлюб є правовою підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між подружжям до моменту його розірвання, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Крім того, сторони не укладали договір окремого проживання і відповідного судового рішення немає (стаття 119 СК України).

Суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про безпідставність доводів ОСОБА_1 про те, що кошти на об`єкт інвестування отримані ним в особисту приватну власність у позику від ОСОБА_5 , що підтверджується рішенням третейського суду, так як зазначеним рішенням, хоча і встановлено, що кошти взяті у борг для придбання квартири, проте не визначено на придбання якої саме квартири. Крім того, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 65 СК України).

Вказані висновки судів спростовують доводи касаційної скарги у частині посилання ОСОБА_1 на придбання майнових прав на квартиру за особисті кошти.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 презумпцію спільності майна подружжя належними та допустимими доказами не спростовано, що є його процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України), а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частки вартості майнових прав, оскільки вони були відчужені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Посилання касаційної скарги на відповідні правові позиції Верховного Суду України на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші правовідносини.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник