Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 712/13754/19

провадження № 61-1060св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 ,

треті особи:Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», Страхова компанія «Ван Клік»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2020 року у складі судді Пироженко В. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 рокуу складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал страхування»), Страхова компанія «Ван Клік» (далі - СК «Ван Клік»), про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 21 жовтня 2018 року о 13.00 год. у м. Черкаси на перехресті вул. Гоголя та вул. М. Грушевського, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mazda 323 F, номерний знак НОМЕР_1 (власник автомобіля ОСОБА_3 ), не надав переваги у русі автомобілю Honda Accord, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого останній здійснив зіткнення з автомобілем KIA RIO, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 та припаркованим автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_4 , що належить йому. У результаті ДТП належний йому автомобіль зазнав технічних ушкоджень.

Згідно з постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року, винним у ДТП визнано ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування», згідно з полісом № АМ/6550478.

23 жовтня 2018 року він направив повідомлення про подію, що сталася за участю застраховано транспортного засобу та документи для виплати йому страхового відшкодування.

25 жовтня 2018 року ПрАТ «Арсенал-Страхування» отримав лист, але на нього не відреагував. Він звернувся до судового експерта про проведення автотоварознавчого дослідження. Згідно з висновком від 16 листопада 2018 року дійсна вартість транспортного засобу Chevrolet Aveo становить 104 518,22 грн. Відновлювальний ремонт без врахування коефіцієнта зносу рівний 161 161 грн. 03 коп.

Оскільки автомобіль вважається фізично знищеним, ринкова вартість транспортного засобу після ДТП у пошкодженому стані згідно висновку експерта становить 27 352,53 грн.

Зважаючи на це, сума належного страхового відшкодування становить 77 165,99 грн. 69 коп.

З листа відповіді ПрАТ «Арсенал-Страхування» від 17 січня 2019 року на заяву позивача від 03 січня 2019 року, він дізнався, що станом на дату укладення з даним страховиком полісу № АМ/6550478 (31 серпня 2018 року) діяв поліс № АК/7959028, укладений з ПрАТ СК «Саламандра Україна».

Вказує, що оскільки страхувальник при укладенні полісу № АМ/6550478 не повідомив ПрАТ СК «Арсенал-Страхування» про те, що цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну третім особам внаслідок ДТП за участю автомобіля Mazda 323 F вже було застраховано іншою страховою компанією, про що свідчить відсутність будь-яких приміток, то даний поліс є нікчемним, а у ПрАТ «Арсенал-Страхування» не виникло обов`язку відшкодування шкоди, заподіяну третій особі.

18 лютого 2019 року він направив скаргу на необґрунтоване затягування страховиком строку виплати страхового відшкодування у Національну комісію по регулюванню ринків фінансових послуг України та копію до МТСБУ.

20 березня 2019 року на його адресу надійшов лист-відповідь на скаргу до Національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг України, де його повідомили про те, що за інформацією та документами, наданими ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування», відповідно до інформації з Централізованої бази даних МТСБУ, станом на 31 серпня 2018 року (дата укладення полісу ПрАТ СК «Арсенал-Страхування») транспортний засіб Mazda 323 F забезпечено у ПрАТ СК «Саламандра-Україна» за полісом № АК/7959028, який був достроково розірваний 12 вересня 2018 року. Тобто, на момент ДТП у відповідача ОСОБА_2 цивільна відповідальність не була застрахована.

Національна комісія по регулюванню ринків фінансових послуг України звернула увагу на те, що статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ.

Для отримання страхового відшкодування він направив лист та пакет документів до МТСБУ. 22 березня 2019 року надійшов лист від МТСБУ про відмову у відшкодуванні шкоди, в якому зазначено, що МТСБУ звернулося до ОСОБА_2 з метою підтвердження (або спростування), що він не повідомив під час укладання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/6550478 про наявність полісу № АК/7959028, укладеного з ПрАТ СК «Саламандра-Україна».

На підставі зазначеного, МТСБУ не визнає на даний час його вимоги про проведення регламентної виплати, оскільки можливий факт порушення страхувальником обов`язку повідомити ПрАТ СК «Арсенал Страхування» про наявність іншого договору страхування не підтверджується документально, а відповідно, нікчемність договору № АМ/6550478 є спірною.

02 квітня 2019 року при його особистій зустрічі з ОСОБА_2 останній повідомив, що на момент укладення договору із ПрАТ «Арсенал-Страхування» він повідомив співробітника даної страхової компанії про існування полісу ПрАТ СК «Саламандра-Україна» № АК/7959028 .

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 направив до МТСБУ відповідь на відмову у відшкодуванні шкоди та пояснення ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що МТСБУ затягували кінцеву дату відшкодування шкоди, він 13 червня 2019 року змушений був повторно звернутись зі скаргою до Національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг України.

25 червня 2019 року Національна комісія по регулюванню ринків фінансових послуг України направила на адресу ОСОБА_1 лист, в якому повідомило про незгоду з прийнятим рішенням МТСБУ та рекомендували звернутись до суду.

Вказував, що його автомобіль зазнав сильних механічних пошкоджень, не зміг пересуватись, він звернувся до послуг евакуатора, що належить фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_6 для транспортування транспортного засобу з місця ДТП. За надання послуги ним було сплачено 600 грн, та з місця тимчасової стоянки ним було сплачено 500 грн.

Зважаючи на те, що кінцевою датою виплати належного страхового відшкодування є 13 червня 2019 року, кількість прострочених днів на дату подання позовної заяви є 88 днів. Просив стягнути пеню з МТСБУ за період з 13 червня 2019 року до 18 липня 2019 року та за період з 19 липня 2019 року по 08 жовтня 2019 року.

Крім того, ним було сплачені кошти за проведення автотоварознавчої дослідження, за надання юридичних послуг та за послуги Акціонерного товариства (далі - АТ) «Укрпошта».

Також, йому було завдано моральну шкоду, а саме були понесені душевні та фізичні страждання у зв`язку з пошкодженням його автомобіля.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з МТСБУ на свою користь невиплачене страхове відшкодування у розмірі 77 165,69 грн та пеню за невиплачене вчасно страхове відшкодування у розмірі 6 401,58 грн; стягнути з МТСБУ на свою користь вартість послуги евакуатора у розмірі 1 100 грн; стягнути з ОСОБА_2 витрати на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 500 грн, витрати на оплату ФОП ОСОБА_7 у розмірі 4 000 грн та витрати на оплату послуг АТ «Укрпошта» у сумі 607,53 грн; стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 20 000 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та МТСБУ понесені ним документально підтверджені судові витрати у сумі 1 676,15 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 77 165,69 грн; послуги евакуатора у розмірі 1 100 грн; пеню за невчасно виплачене страхове відшкодування у розмірі 6 401,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на автотоварознавче дослідження у розмірі 1 500 грн; витрати на оплату послуг АТ «Укрпошта» та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що на момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, тому позивач має право на страхове відшкодування саме з МТСБУ, за рахунок коштів з централізованих резервних фондів, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, суди погодилися й з розрахунком пені, оскільки страхове відшкодування не було сплачено вчасно, а також з іншими, пов`язаними витратами, такими як послуги евакуатора, витрати на автотоварознавче дослідження, оплату послуг АТ «Укрпошта» та відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що страхове відшкодування має бути стягнуто з МТСБУ, оскільки відповідальність повинно нести ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в якому було застраховано його відповідальність.

Судами проігноровані докази у справі, а саме те, що МТСБУ проводило особисте розслідування по даному факту, і ним 02 квітня 2019 року було надано письмові пояснення по даному факту, де чітко вказано, що він виконав вимоги частини першої статті 989 ЦК України, та повідомив страховика про чинний поліс у ПрАТ «СК «Саламандра - Україна».

Крім того, листом від 22 березня 2019 року МТСБУ повідомило, що на даний час не визнає вимоги про проведення регламентної виплати, оскільки можливий факт порушення страхувальником обов`язку повідомити ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про наявність іншого договору страхування не підтверджується документально, а відповідно, нікчемність договору № АМ/6550478 є спірною.

Отже, незаконне рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, призведе до регресного позову МТСБУ до нього, хоча у даному випадку у межах ліміту відповідальність за завдану шкоду у ДТП повинно нести ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно з полісом АМ/6550478, де ліміт страховика за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн, франшиза - 2 000 грн., тобто страхове відшкодування не повинно перевищувати 98 000 грн.

Вважає, що інші пов`язані зі справою платежі також повинні бути стягнені зі страховика, у межах страхової суми.

Крім того, зазначає, що судами незаконно стягнуто з нього моральну шкоду, оскільки у позові зазначено про понесені фізичні та душевні страждання, однак не надано до суду належним та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, зокрема медичних документів (висновок експерта) про отриманні травми у ДТП, адже позивач зазначав про фізичні страждання.

Вказує, що надане позивачем дослідження щодо розміру майнових збитків не є належним доказом, оскільки не є висновком судового експерта.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2021 року МТСБУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому частково підтримало вимоги касаційної скарги, а саме в частині скасування судових рішень про стягнення з бюро регламентної виплати, пені та судового збору.

У квітні 2021 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, адже суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, а їх висновки є законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статей 23 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачені регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, зокрема, якщо шкоди завдано транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочки виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду за який нарахована пеня.

Встановивши, що ДТП сталося з вини ОСОБА_2 та на момент вчинення пригоди його відповідальність не було застраховано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що страхове відшкодування має бути стягнуто саме з МТСБУ, за рахунок коштів з централізованих резервних фондів, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли помилкового висновку, що страхове відшкодування має бути стягнуто з МТСБУ, оскільки відповідальність повинно нести ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в якому було застраховано його відповідальність, а також щодо належного повідомлення ним страховика про чинний поліс у ПрАТ «СК «Саламандра - Україна», є безпідставними та були належно відхилені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (частина перша статті 981 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 759/10739/16-ц (провадження № 61-16092св18)).

При цьому обов`язок доказування факту виконання вимог закону щодо повідомлення страховика про наявність іншого чинного договору страхування щодо того самого об`єкта покладається саме на страхувальника, який повинен діяти як добросовісно, так і обачно, оскільки відповідні обставини можуть істотно вплинути на можливість укладення договору, його умови і, зрештою, на можливість його виконання.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що посилання МТСБУ та ОСОБА_2 на ту обставину, що ПрАТ СК «Арсенал-Страхування» повинно було перевірити в електронній базі наявність інших договорів страхування не заслуговують на увагу, оскільки положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика не покладено обов`язку перевіряти на момент укладання договору наявність іншого чинного договору страхування, укладеного страхувальником, який звернувся для обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

З огляду на положення статей 3, 5, 14, 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо мети, об`єкта, обов`язковості та правової природи виду страхування, страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому, за відсутності інших перешкод, відповідний договір страхування може бути укладений, однак ризик, пов`язаний із неповідомленням страховика про наявність іншого чинного договору страхування, який має наслідком нікчемність наступного договору, може стосуватись страхувальника, який не виконав свій обов`язок.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що попередній договір страхування хоч і був укладений попереднім власником автомобіля з ПрАТ СК «Саламандра - Україна», однак на підставі вимог статті 20-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він був чинним до закінчення строку дії. Тобто, при зміні власника транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником, залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника.

Тому, враховуючи вище приведені норми законодавства та встановлені районним судом обставини справи, суд апеляційної інстанції вірно врахував, що повідомлення про наявність інших договорів є істотною умовою при укладанні договору та повинно бути вчинено в тій самій формі, в якій укладено договір (тобто в письмовій).

Відсутність письмового повідомлення/узгодження про наявність інших договорів у тексті договору свідчить про фактичну відсутність такого повідомлення, оскільки не викладено у формі, в якій зафіксовано всі інші умови договору.

Отже, ОСОБА_2 належно не довів факт повідомлення страховика про існування чинного полісу страхування цього ж транспортного засобу при укладенні з ним нового договору, що було його процесуальни обов`язком відповідно до статей 12 81 ЦПК України.

Розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що оскільки станом на момент скоєння ДТП, 21 жовтня 2018 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була з підстав нікчемності одного договору та дострокового розірвання іншого договору, позивач правильно звернувся відповідно до положень статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до МТСБУ з відповідним пакетом документів щодо отримання страхового відшкодування за рахунок регламентних виплат з централізованих страхових резервів страхових резервних фондів МТСБУ, проте йому було неправомірно відмовлено.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, суперечить меті страхування, не заслуговує на увагу, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій обставинами, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була.

Доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду та від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, є безпідставним, оскільки у наведеній справі були встановлені інші фактичні обставини, а предметом розгляду були правовідносини, які не є схожими з тими, які розглядалися у цій справі.

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_2 про неправильне врахування судами наданих позивачем доказів розміру завданої йому шкоди, оскільки у 10 денний робочий з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, страховик не направляв свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місця знаходження майна для визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, тому ОСОБА_1 , як потерпіла у ДТП сторона, скористався наданим йому статтею 34.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» правом самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

При цьому, учасники процесу, у тому числі й ОСОБА_2 , не спростували заявлений позивачем розмір майнової шкоди та не довели, що шкода йому була завдана в іншому розмірі, що було їх процесуальним обов`язком відповідно до статей 12 81 ЦПК України.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, зокрема і щодо розміру майнової та моральної шкоди, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи, які фактично є аналогічними з доводами його апеляційної скарги, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк