Постанова

Іменем України

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 712/14615/19

провадження № 61-12522св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Новіка Владислава Ігоровича, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2020 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2020 року у складі судді Пересунька Я. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод при будівництві паркану між земельними ділянками.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок межує з будинком та земельною ділянкою АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Він має намір побудувати між їх земельними ділянками нову огорожу, оскільки наявну огорожу збудовано дуже давно і вона перебуває в занедбаному стані.

Для цього він за власні кошти придбав відповідні матеріали та найняв робітників, які розпочали будівництво нової огорожі, але відповідач зруйнувала свіжозбудовану будівельниками цегляну кладку, не дозволяє продовжити будівництво, створює конфліктну ситуацію та влаштовує скандали.

Зазначає, що ОСОБА_2 обґрунтовує свою поведінку тим, що позивач має будувати нову огорожу не на місці старої, що існувала там ще до приватизації суміжних земельних ділянок, а за рахунок зменшення його земельної ділянки, що призведе до відповідного збільшення земельної ділянки відповідача.

З метою досудового врегулювання спору він 12 квітня 2018 року звернувся з листом до відповідача, в якому пропонував вирішити спір, але на його пропозицію відповідач не відреагувала.

Позиція відповідача є необґрунтованою, ще й з тих підстав, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2008 року у справі № 2-1731/08, залишеним у силі ухвалою Верховного Суду України від 09 листопада 2011 року, було підтверджено, що межа між суміжними земельними ділянками позивача та відповідача проходить по встановленому у 1984 році старому паркані, який наразі майже завалився та перебуває в непридатному стані. Під час розгляду справи № 2-1731/08 судами було встановлено, що межові знаки по межі землекористування не встановлювались, оскільки межі земельної ділянки в натурі збігаються з огорожею, поворотними точками межі є стовпи існуючої огорожі; при проведенні геодезичних обмірів претензій з боку суміжних землекористувачів не заявлено. Крім того, ОСОБА_2 під час розгляду вказаної справи сама не заперечувала тієї обставини, що розмежуванням земельних ділянок є існуюча огорожа, а стовпи старої огорожі є поворотними точками.

Просив звернути увагу й на те, що йому немає куди відступати вглибину своєї земельної ділянки, оскільки так він впритул наблизиться до стіни свого житлового будинку, що не дозволить його обслуговування.

До того ж, старий паркан є межею між їх земельними ділянками, тому на відповідача також покладено обов`язок утримувати паркан в належному стані, але вона навмисно скидає сміття під огорожу, висаджує біля паркану кущі та дерева, заважає будівництву нового паркану на місці старого, а на всі зауваження пропонує звернутись до суду.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у будівництві нового паркану, на місці старого паркану, що межує між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод при будівництві паркану між земельними ділянками задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у будівництві нового паркану на місці старого паркану, який було збудовано у 1984 році між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, надані сторонами докази у їх сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 при будівництві нового паркану на місці старого паркану, який було збудовано у 1984 році, між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Задоволення позову не порушить прав відповідача та дозволить врегулювати довготривалий земельний спір між сторонами.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що представником позивача надано у підтвердження його послуг детальний опис робіт, виконаних та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, витрати на оплату послуг адвоката співмірні із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановами Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Новіка В. І. залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2020 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2020 року - залишено без змін.

Судові рішення апеляційного суду мотивовані тим, що судом першої інстанції належно досліджено та перевірено наявні у матеріалах справи докази, надано їм правову оцінку відповідно до вимог закону, ухвалено судові рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Новіков В. І., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову та заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно надано оцінку доказам, не враховано, що позивач не довів, що старий паркан збудовано саме у 1984 році. Вказує, що частина паркану збудована на її земельній ділянці.

Суди помилково послалися на встановлені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2011 року у справі № 2-1731/08 обставини, як на преюдиційні, оскільки в указаній справі був інший склад учасників, що, на думку заявника, унеможливлює застосування положення частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Посилається на те, що суди помилково залучили до матеріалів справи наданий позивачем диск, як доказ у справі, який не повинен був братися судом до уваги відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова В. І., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно із частиною першою статті 106 ЗК Українивласник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Статтею 108 ЗК Українивизначено, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.

Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взявши до уваги преюдиційні обставини, встановлені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2011 року у справі № 2-1731/08, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач чинить перешкод позивачу при будівництві нового паркану на місці старого паркану, який було збудовано у 1984 році, між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

При цьому, вирішуючи спір у межах заявлених ОСОБА_1 вимог, суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги ту обставину, що задоволення позову не порушить прав відповідача, оскільки новий паркан буде побудовано на місці старого та повністю за кошти позивача.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що існуючий паркан з 1984 року на межі її земельної ділянки із земельною ділянкою позивача був збудований повністю чи частково саме на її земельній ділянці та що будівництво за рахунок позивача нового паркану на місці старого якось порушує її права, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12 81 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково залучили до матеріалів справи наданий позивачем диск, як доказ у справі, який не повинен був братися судами до уваги відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України, є безпідставними, оскільки, як вбачається з обставин справи, вказаний доказ було подано позивачем та залучено судом у підготовчому судовому засіданні, про що, також, було вказано й апеляційним судом, відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги відповідача.

Посилання заявника на незаконність врахування судом обставин справи, встановлених у справі № 2-1731/08, як преюдиційних, також не заслуговують на увагу, оскільки в указаній справі відповідачем була також ОСОБА_2 , а позивачем - ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , а положення частини четвертої статті 82 ЦПК України розповсюджуються, як на конкретних осіб, так і на правонаступників їх прав та обов`язків.

Зокрема, положеннями пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій по суті спору, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, доводів незаконності чи необґрунтованості додаткового рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2020 року та прийнятої за наслідком його перегляду постанови Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2020 року касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Новіка Владислава Ігоровича - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2020 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк