№ 712/15346/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 712/15346/18

провадження № 61-18575св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Черкаська міська рада, Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, державний кадастровий реєстратор відділу у м. Черкасах міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Юлія Петрівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сучилом Артемом Олеговичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року у складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом доЧеркаської міської ради, Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Черкасах міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Ю. П., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішень.

Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує спір щодо меж суміжних земельних ділянок.

ОСОБА_3 є власником домоволодіння на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 1973 року (7/20 частин), відповідно до умов якого, передньому власнику ОСОБА_4 надано дозвіл на побудову будинку на земельній ділянці площею 0,04 га на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконком Черкаської міської ради) від 12 липня 1956 року, та договору купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року (13/20 частин), згідно з яким площа ділянки, на якій розташований будинок, становить 0,0384га.

17 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Черкаської міської ради із заявою про передання у власність земельної ділянки площею 0,0410 га. Рішенням Черкаської міської ради від 22 лютого 2018 року № 2-3038 їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0410 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 виконав технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за цією адресою та визначив площу у розмірі 0,0426 га. В пояснювальній записці зазначено, що розбіжності площі не перевищують допустиму норму, а саме 6% згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 1998 року.

Рішенням народного суду м. Черкаси від 17 серпня 1972 року житловий будинок на АДРЕСА_1 ах поділеноміж співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0696 га. Відповідно до Генерального плану земельної ділянки на АДРЕСА_1 , складеного 20 лютого 1957 року, її загальна площа становить 0,0696 га. Відповідно до плану меж земельної ділянки, складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 ах становить 0,0670 га.

ОСОБА_1 є власником 35/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд на АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 01 грудня 2018 року, згідно з якими він отримав 12/100 частин у приватну власність та 46/100 частин у спільну часткову власність з ОСОБА_2 , по 23/100 частини відповідно.

Земельні ділянки, на яких знаходяться будинки ОСОБА_3 позивача та ОСОБА_2 , є суміжними.

Позивач вважає, що збільшення земельної ділянки ОСОБА_3 відбулось за рахунок зменшення площі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 26 кв. м, чим порушено їхні майнові права.

Оскільки збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_3 відбулося за рахунок ділянок суміжних землевласників, що свідчить, що ОСОБА_9 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , майнові інтереси останніх порушено, тому рішення Черкаської міської ради від 24 січня 2019 року № 2-3804 підлягає скасуванню.

Просив: скасувати рішення Черкаської міської ради від 22 лютого 2018 року № 2-3038 про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у м. Черкасах Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Ю. П. про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 7110136700:06:003:0030, та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення Черкаської міської ради від 24 січня 2019 року № 2-3804 про передання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після набуття у власність частини домоволодіння на АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою такої площі, яка перебувала у користуванні попередніх власників відповідної частини домоволодіння. У користуванні попередніх власників будинковолодіння перебувала земельна ділянка площею 0,058465 га, а площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивача і третьої особи, становить 0,0696 га.

Позивач не надав належних і допустимих доказів факту порушення його прав на земельну ділянку ОСОБА_3 , як власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , внаслідок набуття нею права власності на землю на підставі оскаржуваних рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Сучила А. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення суперечать рішенню народного суду м. Черкаси від 17 липня 1972 року, яким між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0696 га на АДРЕСА_1 , виділивши кожному у користування по 0,0105 гагороду, 0,0486 га залишилося у спільному користуванні сторін. У порядку правонаступництва до нього та ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,0696 га.

Суди не врахували відсутність погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 із суміжними землекористувачами та самовільне збільшення нею площі землі. Суди попередніх інстанції не застосували правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, відповідно до якого погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.

Суди не взяли до уваги рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року, яким встановлено, що будинок на АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,0384 га. ОСОБА_3 звернулася із заявою про передання їй у власність земельної ділянки площею більшою, ніж була у її користуванні, фактично відбулося формування нової земельної ділянки, а не відновлення меж попередньої. У такому випадку необхідно було розробляти проєкт землеустрою, а не технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки.

У проєкті рішення Черкаська міська рада відмовила ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, але надалі передала відповідачу спірну земельну ділянку. Суди не з`ясували обставини та підстави зміни позиції Черкаської міської ради.

ОСОБА_3 самостійно внесла зміни до технічного паспорта на будинок щодо площі земельної ділянки, що є шахрайством: у її користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,0384 га, а у власність передано 0,0426 га.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Позивач набув право власності на суміжне домоволодіння 01 грудня 2018 року, тобто після отримання нею дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. Переданням їй у власність земельної ділянки права позивача не порушуються. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року відмовлено у позові ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0696 га. Цим рішенням встановлено, що розмір земельної ділянки на АДРЕСА_1 повинен становити 0,058455 га. Доказів збільшення її земельної ділянки за рахунок земельної ділянки позивача не надано. Погодження меж є лише допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічнихпомилок.

Рішенням Виконкому Черкаської міської ради від 12 липня 1956 року № 602 за її домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 0,04га, тому рішенням суду неможливо зменшити цей розмір. Позивач не порушує питання про відновлення меж земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні землею. Її земельна ділянка сформована у 1956 році, тому розроблялася саме технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки. Змін до технічного паспорта ОСОБА_3 не вносила.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 наводить обґрунтування, викладені у його касаційній скарзі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником 35/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що на АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 01 грудня 2018 року, згідно з якими він отримав 12/100 частин у приватну власність (дарувальник ОСОБА_11 ) та 46/100 частин у спільну часткову власність з ОСОБА_2 (дарувальник ОСОБА_10 через повірену особу ОСОБА_11 ), по 23/100 частини відповідно. Отримана частина домоволодіння розташована на земельній ділянці площею 0,0308 га, кадастровий номер 7110136700:06:003:0032.

Згідно з висновком про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні становить 0,1077 га, підставою користування є договір на право забудови від 14 березня 1947 року, зареєстрований Черкаською нотаріальною конторою. Розмір земельної ділянки згідно із встановленими нормами - 0, 098465 га. Виявлено лишки площі у розмірі 0,009245 га.

Рішенням Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 11 серпня 1955 року № 595-И вирішено виявлені лишки, в тому числі у ОСОБА_6 в розмірі 0,0092 га, передати ботанічному саду Черкаського педінституту ім. 300-річчя возз`єднання України з Росією (на сьогодні Національний університет ім. Б.Хмельницького).

За відніманням вказаних у рішенні від 11 серпня 1955 року № 595-И лишків у розмірі 0,009245 га площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 зменшилась з 0,1077 га до 0,098465 га.

Рішенням Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 12 липня 1956 року № 602 ОСОБА_4 , робітнику заводу № 182, надано дозвіл на побудову планового будинку на АДРЕСА_1 на площі 0,04 га за рахунок садиби ОСОБА_6 за його згодою.

За відніманням вказаної у рішенні від 12 липня 1956 року № 602 площі 0,0400 га площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 зменшилась з 0,098465 га до 0,058465 га.

Відповідно до Генерального плану земельної ділянки на АДРЕСА_1 , складеного 20 лютого 1957 року, загальна площа земельної ділянки становила 0,0696 га.

Дозвіл ОСОБА_4 на побудову будинку на ділянці площею 0,04 га надано на підставі рішення Виконкому Черкаської міської ради від 12 липня 1956 року.

Відповідно до акта приймання індивідуального домоволодіння від 26 лютого 1964 року домоволодіння ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 прийняте в експлуатацію. Згідно з висновком про реєстрацію домоволодіння від 02 березня 1964 року домоволодіння на АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 0,0384 га.

Рішенням народного суду м. Черкаси від 17 квітня 1972 року у цивільній справі № 2-14/1972 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Рішенням народного суду м. Черкаси від 17 липня 1972 року житловий будинок на АДРЕСА_1 поділено між співвласниками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0696 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 травня 1973 року, посвідченого старшим нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Дрюченко В. Г., ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала 7/20 частин будинку на АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року, укладеним із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_3 набула у власність 13/20 частин вказаного домоволодіння, згідно з договором площа ділянки, на якій розташований будинок, вказана у розмірі 0,0384 га.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2010 року за наслідками вирішення спору між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні, встановлено порядок користування частиною земельної ділянки під городом на АДРЕСА_1 , площею 0,0105 га.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року у справі № 2-975/11 відмовлено у позові ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , Черкаської міської ради, Виконкому Черкаської міської ради, КП «ЧООБТІ», ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , треті особи: Черкаський міжрайонний відділ Черкаської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, про встановлення меж, визнання недійсними розрахунків Державного комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації ідеальних часток домоволодіння від 30 вересня 1972 року № 8; визнання протиправним і скасування рішення Виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 21 квітня 1971 року № 310; визнання протиправним і скасування рішення Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 17 травня 1973 року № 363 (15); зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення матеріалів технічної інвентаризації відповідно до вимог чинного законодавства; визнання за ОСОБА_10 , ОСОБА_11 права користування земельною ділянкою домоволодіння наАДРЕСА_1 , що позначено на схемі від 1971 року, яка є невід`ємною частиною рішень народного суду м. Черкаси від 17 квітня 1972 року і від 17 липня 1972 року; зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання знесення самочинної забудови, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки та визнання недійсним генплану.

ФОП ОСОБА_5 виконав технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В пояснювальній записці зазначено, що розбіжності в площі не перевищують допустиму норму, а саме 6 % згідно з наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18 травня 1998 року. Технічною документацією передбачено здійснити державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0426 га на АДРЕСА_1 ержавному земельному кадастрі та передати ОСОБА_3 у власність.

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу ум. Черкасах міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Ю. П. від 26 липня 2018 року про державну реєстрацію земельної ділянки на АДРЕСА_1 , земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7110136700:06:003:0030.

Відповідно до плану меж земельної ділянки, складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 становить 0,0670 га.

Рішенням Черкаської міської ради від 21 січня 2019 року № 2-3804 ОСОБА_3 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 та передано їй цю земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) безоплатно у власність.

Рішенням державного реєстратора Великої О. В. від 12 лютого 2019 року № 45472233 здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 7110136700:06:003:0030, на АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389, частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 374 ЦК України та статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з пунктами «а», «б», «в» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право кожного громадянина України на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки в межах норм, визначених ЗК України, один раз за кожним видом використання закріплено статтею ЗК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV«Про землеустрій» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються тільки у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Попередній власник земельної ділянки на АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 отримав дозвіл на забудову вказаної земельної ділянки на підставі рішення Виконкому Черкаської міської ради від 12 липня 1956 року, тому немає підстав уважати, що у 2018 році за зверненням правонаступника ОСОБА_4 ОСОБА_3 сформувалася нова земельна ділянка, оформлення якої потребувало виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, рішенням Черкаської міської ради від 22 лютого 2018 року № 2-3038 ОСОБА_3 правомірно надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0410 га за адресою: АДРЕСА_1 .Тому доводи касаційної скарги щодо недотримання вимог законодавства про необхідність виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 безпідставні.

Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_3 сама внесла відомості про площу належної їй земельної ділянки до технічного паспорту не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

У цій справі спірні правовідносини виникли з тих підстав, що ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку більшу, ніж була у її користуванні, збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_3 , як вважає позивач, відбулося за рахунок ділянок суміжних землевласників на 26 кв. м, тобто ОСОБА_16 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відмовивши в позові, суди виходили з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів порушення його прав на земельну ділянку суміжним землевласником ОСОБА_3 унаслідок набуття нею права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 на підставі спірних рішень.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.

Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженіпевними засобамидоказування, неможуть підтверджуватись іншимизасобамидоказування.Достовірнимиє докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу Української РСР 1922 року (тут і далі в редакції чинній на час виникнення прав ОСОБА_4 на домоволодіння) право на землю трудового користування визнається у вигляді: а) права на земельну ділянку в одному або кількох місцях (хутір, висівки, чересполосні ділянки); б) права на частку землі з наділу земельного товариства; в) права на спільне користування угіддями земельного товариства.

Згідно із статтями 14 15 Земельного кодексу Української РСР 1922 року право на нові землі трудового користування надається шляхом: а) відведення цих ділянок земельними органами; б) надання землі земельними товариствами. Відведення землі земельними органами провадиться за правилами землеустрою (частина ІV).

Відповідно до змісту додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, у 1947 році належність права користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку підтверджувалася, зокрема, нотаріально посвідченими договорами про право забудови, складеними до видачі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 14 травня 1949 року «Про внесення змін у законодавство Української РСР у зв`язку з виданням Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків».

Суди встановили, що попередньому користувачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яку надалі набув у користування позивач, згідно з договором на право забудови від 14 березня 1947 року, зареєстрованим Черкаською нотаріальною конторою, виділено земельну ділянку площею 0,098465 га, а у фактичному користуванні виявленосамовільно зайняту площу у розмірі 92,45 кв. м.

Рішенням Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 11 серпня 1955 року № 595-И вирішено виявлені 92 кв. м понад площу виділену для забудови передати ботанічному саду Черкаського педінституту ім. 300-річчя возз`єднання України з Росією (на сьогодні Національний університет ім. Б. Хмельницького).

Отже, площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 становила 0,098465 га.

Рішенням Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 12 липня 1956 року № 595-И із вказаної площі 0,098465 га ОСОБА_4 виділено 0,04га.

Відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час набуття позивачем будинку), до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Правовстановлюючими документами підтверджено право користування позивача земельною ділянкою на АДРЕСА_1 площею 0,058465 га,відповідно до плану меж земельної ділянки, складеногоінженером - землевпорядником ОСОБА_8 . Та обставина, що у фактичному користуванні перебуває земельна ділянка площею понад підтверджену правовстановлюючими документами, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки земля понад визначену в таких документах площу є самовільно зайнятою, а вимоги позивача у цій справі не стосуються встановлення меж земельних ділянок.

З урахуванням встановлених у справі обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що переданням земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не порушуютьсяправа позивача, оскільки після набуття у власність частини домоволодіння на АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою площею, яка перебувала у користуванні попередніх власників відповідної частини домоволодіння, тобто площею 0,058465 га.

Рішенням народного суду м. Черкаси від 17 серпня 1972 року житловий будинок на АДРЕСА_1 у поділено між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та встановлено порядок користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 16 Земельного кодексу Української РСР 1970 року року (тут і далі в редакції чинній на час виникнення прав ОСОБА_4 на земельну ділянку) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно зі статтею 91 Земельного кодексу Української РСР 1970 року особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Отже, рішення суду про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинку, який розташований на цій земельній ділянці, не є правовстановлюючим документом на підтвердження права користування землею. Воно є обов`язковим лише щодо порядку користування земельною ділянкою для співвласників будинку на АДРЕСА_1 , а не суміжних землекористувачів.

Аналогічно і рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року у справі № 2-975/11 не є документом, яким встановлюється право користування земельною ділянкою ОСОБА_17 .

Рішенням Виконкому Черкаської міської ради від 12 липня 1956 року № 602 за домоволодінням ОСОБА_3 закріплено земельну ділянку площею 0,04га, у власність їй передано земельну ділянку площею 0,0426 га в межах в межах допустимих норм похибки не за рахунок земельної ділянки позивача.

Позивач не надав доказів захоплення ОСОБА_3 земельної ділянки, що перебуває у його користуванні.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з рішеннями суду про відмову в позові.

Акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 не підписаний суміжними землекористувачами з огляду на відсутність згоди щодо меж їх земельних ділянок, що випливає з рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року у справі № 2-975/11, якимОСОБА_10 і ОСОБА_11 відмовлено у позові до ОСОБА_3 , Черкаської міської ради, Виконкому Черкаської міської ради, КП «ЧООБТІ», ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про встановлення меж, визнання недійсними розрахунків Державного комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації ідеальних часток домоволодіння від 30 вересня 1972 року № 8; визнання протиправним і скасування рішення Виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 21 квітня 1971 року № 310; визнання протиправним і скасування рішення Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 17 травня 1973 року № 363 (15); зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення матеріалів технічної інвентаризації відповідно до вимог чинного законодавства; визнання за ОСОБА_10 , ОСОБА_11 права користування земельною ділянкою домоволодіння на АДРЕСА_1 , що позначено на схемі від 1971 року, яка є невід`ємною частиною рішень народного суду м. Черкаси від 17 квітня 1972 року і від 17 липня 1972 року; зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання знесення самочинної забудови, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки та визнання недійсним генплану.

Погодження меж є тільки допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів та землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність або користування за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання незаконним рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526cво18).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), також дійшла висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у разі відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що факт непогодження позивачем меж земельної ділянки відповідача є підставою для задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається також на те, що суди не застосували правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, відповідно до якого погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

З урахуванням викладеноговисновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц висновок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатись в оцінку доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірнихправовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81 89 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сучилом Артемом Олеговичем, залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко