Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 712/1720/19

провадження № 61-15637 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець Бурмага Є. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2007 року між ним та акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого йому надано грошові кошти у сумі 81 700 доларів США зі сплатою 11,95 % річних для придбання будинку та земельною ділянки по АДРЕСА_1 .

У той же день між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно умов якого він передав АТ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту житловий будинок та земельну ділянку за вказаною вище адресою.

Рішенням Соснівського районного суду від 01 лютого 2011 року у справі № 2-1041/11 стягнуто з ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 квітня 2007 року у сумі 109 402 доларів 07 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 868 182 грн, та судові витрати, встановлено спосіб реалізації іпотечного майна.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 25466 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором за період з 12 вересня 2016 року до 12 вересня 2017 року на загальну суму 162 113 доларів 35 центів США, з яких: строкова заборгованість за тілом кредиту у розмірі 39 075 доларів США; прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36 096 доларів 36 центів США; строкова заборгованість по нарахованих процентах у розмірі 193 долари 67 центів США; прострочена заборгованість по нарахованих відсотках у розмірі 86 748 доларів 32 центи США.

Посилався на те, що виконавчий напис вчинений з численним порушенням законодавства.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. від 31 жовтня 2017 року № 25466 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту від 06 квітня 2007 року за період з 12 вересня 2016 року до 12 вересня 2017 року на загальну суму 162 113 доларів 35 центів США; стягнути з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 7 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року у складі судді Токової С.Є. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. від 31 жовтня 2017 року № 25466 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми заборгованості за договором кредиту від 06 квітня 2007 року за період з 12 вересня 2016 року до 12 вересня 2017 року на загальну суму 162 113 доларів 35 центів США. Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» до Спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року, укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням «ВІБ ЕНД КОМПАНІ» передбачено, що вартість надання юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від замовника замовлення за надання юридичної допомоги та виставляє замовнику відповідний рахунок. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року, оригінал квитанції від 25 січня 2019 року № 38501346 про оплату за надання правової допомоги по договору від 14 січня 2019 року та акт приймання-передачі послуг від 05 лютого 2019 року № 2. Відтак, суд вважав за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги в розмірі 7 500 грн, оскільки їх розмір та факт їх сплати позивачем підтверджено належними та допустимими доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року змінено. Скасовано його в частині стягнення з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з витрат на правничу допомогу відмовлено. В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року не оскаржувалось.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи наявні лише договір про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року, рахунок-фактура від 14 січня 2019 року на суму 7 500 грн, де в найменуванні робіт зазначено - «надання правової допомоги за договором від 14 січня 2019 року № 1/2019», та квитанція № 38501346 про здійснення касової операції від 25 січня 2019 року на суму 7 500 грн, що не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, так як цей розмір має бути доведений, зокрема, наданням розрахунку таких витрат. Таким чином надані позивачем докази на підтвердження розміру наданої правничої допомоги не містять розрахунку таких витрат, унаслідок чого заявлений розмір є необґрунтованим та фактично не доведеним, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу № 712/1720/19 з Соснівського районного суду м. Черкаси.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з актом приймання-передачі від 05 лютого 2019 року № 2 позивачу надана правнича допомога (послуга) у вигляді підготовки позовної заяви. Послуга прийнята позивачем в переддень направлення позову у справі № 712/1720/19 до суду (06 лютого 2019 року). «Підготовка позовної заяви» є послугою, яка поіменована як предмет договору від 14 січня 2019 року (абзац 13 пункту 1.2 договору), а також вид адвокатської діяльності згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Натомість, положення частини третьої статті 137 ЦПК України не визначають ступеню деталізації, до якого має вдатись адвокат, описуючи надану послугу у вигляді «підготовка позовної заяви». Так само, положення статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України не передбачають закритого переліку джерел доказування, в яких має міститись такий опис. А, отже, опис наданої адвокатом послуги в акті приймання-передачі не виключається. Фактичність витрат позивача підтверджується наданою суду в оригінальному примірнику квитанцією про здійснення касової операції. Неминучість витрат на послугу з «підготовки позовної заяви» для позивача зумовлена самими вимогами процесуального законодавства, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи (частина перша статті 13 ЦПК України). Реальність цієї послуги аналогічним чином доведено фактом подання позовної заяви до суду.

А, відтак, мова може йти тільки про обґрунтованість розміру самих витрат, що може стати підставою лише для зменшення їх розміру судом, а не відмови у їх стягненні в цілому. Іншими словами, якщо суд прийде до висновку про не співмірність послуги з підготовки позовної заяви з її вартістю у 7 500 грн, він може, за клопотанням іншої сторони, ухвали рішення про зменшення розміру таких витрат, а не відмовити у їх стягненні, оскільки неминучість і фактичність витрат позивача доведена.

У той же час, в апеляційній скарзі неспівмірність понесених позивачем витрат відповідач обґрунтовував тим, що останній не брав участі у розгляді справи, позивачем не подано відповідь на відзив на позовну заяву. Проте, як встановлено судами, надані адвокатом послуги прийняті позивачем 05 лютого 2019 року згідно з актом приймання-передачі № 2, а тому та обставина, що відповідач не з`являвся в судові засідання, що були призначені на 07 березня 2019 року, 05 квітня 2019 року, 17 травня 2019 року, не може вплинути на обсяг наданої та прийнятої 05 лютого 2019 року послуги з «підготовки позовної заяви».

Рахунок адвокатського об`єднання є письмовим документом, в якому зафіксована ціна договору про надання правової допомогу у фіксованому розмірі, що визначена з дотриманням положень пункту 3.1 договору від 14 січня 2019 року; цей документ підписаний головою адвокатського об`єднання як стороною договору про надання правової допомоги (частина друга статті 207 ЦК України); цим документом сторони обмінялись (частина перша статті 207 ЦК України). З моменту підписання та обміну між сторонами, рахунок від 14 січня 2019 року став частиною письмового договору про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року, в якому визначена ціна послуг (гонорар адвоката) у фіксованому розмірі. У такому випадку не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. А, отже ці відомості і не підлягають доказуванню. При цьому послалася на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для скасування судового рішення апеляційного суду відсутні.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Договором про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «ВІБ ЕНД КОМПАНІ» передбачено, що вартість надання юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від замовника замовлення за надання юридичної допомоги та виставляє замовнику відповідний рахунок (а.с. 63-69).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду рахунок-фактуру від 14 січня 2019 року, оригінал квитанції від 25 січня 2019 року № 38501346 про оплату за надання правової допомоги по договору від 14 січня 2019 року та акт приймання-передачі послуг від 05 лютого 2019 року № 2 (а.с. 70-73).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Встановлено, що згідно з абзацом 13 пункту 1.2 договору про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року передбачено такий вид послуг як створення проектів позовних заяв.

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року передбачено порядок оплати за надані послуги, а саме зазначено, що вартість наданих юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від замовника замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє замовнику відповідний рахунок.

На виконання цього пункту договору адвокатським об`єднанням «ВІБ ЕНД КОМПАНІ» було виставлено ОСОБА_1 рахунок-фактуру від 14 січня 2019 року, який ним було сплачено 25 січня 2019 року, а 05 лютого 2019 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 2 із зазначенням змісту наданої послуги - правова допомога з підготовки позовної заяви згідно з договором від 14 січня 2019 року.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність розрахунку витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки в договорі про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року передбачено порядок оплати за надані послуги, згідно з рахунком-фактурою від 14 січня 2019 року, в якому визначена фіксована сума, а зміст наданих послуг розкрито в акті приймання-передачі наданих послуг № 2 від 05 лютого 2019 року (підготовка позовної заяви).

Копії договору про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року, рахунку-фактури від 14 січня 2019 року, оригінал квитанції від 25 січня 2019 року № 38501346 про оплату за надання правової допомоги та копія акту приймання-передачі наданих послуг від 05 лютого 2019 року № 2 були додані до позовної заяви.

Заяв про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України від банку не надходило.

Суд першої інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка позовної заяви), дійшов обґрунтованого висновку, що у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року скасувати, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року в частині стягнення витрат на правничу допомогузалишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович