№ 712/3111/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 712/3111/23

провадження № 61-5105св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2023 року у складі судді Пироженка С. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), та стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 серпня 2022 року в м. Черкаси на перехресті вул. В. Чорновола - Лупиноса сталася ДТП за участю транспортного засобу Audi А3, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний позивачці транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень.

Зазначала, що відповідальність водія Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205920766 у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2022 року у справі № 712/9705/22 (провадження № 3/712/3200/22) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 712/9705/22 (провадження № 33/821/91/23) апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2022 року змінено, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на висновок експертного дослідження від 17 жовтня 2022 року № КЕД-19/124-22/10810, як на доказ винуватості ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2022 року у справі № 711/3879/22 (провадження № 33/821/453/22) водія ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 711/3879/22 (провадження № 33/821/453/22) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2022 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі статті 38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Переконувала, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи відносно неї, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 10 серпня 2022 року серії ААБ № 291959; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 серпня 2022 року; письмовими поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди від 10 серпня 2022 року; письмовими поясненнями свідка від 10 серпня 2022 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 10 серпня 2022 року; відеозаписами з камер зовнішнього відеоспостереження від 10 серпня 2022 року; відеозаписами з нагрудних камер (бодікамер) працівників поліції від 10 серпня 2022 року.

Відповідно до схеми місця ДТП від 10 серпня 2022 року, на вул. Лупиноса перед виїздом на нерегульоване перехрестя з вул. В. Чорновола з правої сторони наявні дорожні знаки 2.1 «Дати дорогу», 5.6 «Кінець дороги з одностороннім рухом».

На схемі ДТП зафіксовані також ушкодження транспортних засобів, зокрема: у автомобіля Renault Megane пошкоджена передня частина автомобіля; у автомобіля Audi АЗ - права передня частина автомобіля.

Відповідно до відеозаписів з шиномонтажа на вул. Лупиноса, 56, магазину «Файно Маркет» на вул. В. Черновола, 122/41, автомобіль Renault Megane під керуванням ОСОБА_2 зупинився на дорозі на вул. Лупиноса, частково виїхавши на нерегульоване перехрестя з вул. В. Чорновола, надаючи дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. При цьому, оглядовість дороги в напрямку руху нічим не обмежена. Надалі, автомобіль Renault Megane почав рух та здійснював поворот ліворуч на вул. В. Чорновола. В цей час по головній дорозі рухався автомобіль Audi АЗ, який виявивши перешкоду для руху, виїхав на смугу зустрічного руху ліворуч; при цьому, автомобіль Renault Megane продовжив рух. За вказаної дорожньої обстановки, права частина автомобіля Audi АЗ вдарила передню частину автомобіля Renault Megane. Внаслідок такого зіткнення автомобіль Renault Megane розвернуло на 180 градусів та відкинуло далі на перехресті, а автомобіль Audi АЗ здійснив виїзд на тротуар. З відеозаписів вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулося через 2-3 секунди після виїзду автомобіля Renault Megane на головну дорогу, останнім не було завершено маневр повороту на таку дорогу.

Крім того, відеозапис камер зовнішнього відеоспостереження з магазину «Файно Маркет» на вул. В. Черновола, 122/41 свідчить про те, через 1 секунду після початку повороту на вул. В. Чорновола автомобіля Renault Megane, по вказаній дорозі біля магазину «Файно Маркет» проїздить автомобіль Audi АЗ, наближаючись до перехрестя з вул. Лупиноса.

Тому, на думку позивачки, є підстава стверджувати, що в діях водія ОСОБА_2 наявні порушення пунктів 2.3.б), 16.11. Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім того, позивачка переконувала, що в ДТП наявна обопільна вина обох учасників пригоди, вина водія ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3 , зокрема вина в процентному відношення (ступені вини) водіїв є 95% (вини відповідача ОСОБА_2 ) та 5% (вини водія Audi АЗ).

З метою розрахунку завданої майнової шкоди, на замовлення позивача було проведено незалежне автотоварознавче дослідження, що здійснив судовий експерт ОСОБА_4 . Згідно з висновком експерта від 01 вересня 2022 року № 174 вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi АЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 з урахування коефіцієнту фізичного зносу, складає 427 351,00 грн.

Задля отримання страхового відшкодування, позивачка звернулась до страховика із письмовим запитом, до якого надала копію вказаного висновку та просила взяти його до уваги при здійснені розрахунку страхового відшкодування.

Відповідно до листа про прийняте рішення від 25 листопада 2022 року, що наданий ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», останнє повідомило про те, що відмовляє їй у виплаті страхового відшкодування, через відсутність постанови суду, згідно якої встановлена вина в діях водія ОСОБА_2 . Проте зазначають, що в разі надання відповідної постанови суду, рішення, щодо сплати коштів буде переглянуто.

20 лютого 2023 року позивачка повторно звернулась до страховика із письмовим запитом, до якого було також надано копії вище вказаних постанов суду, згідно яких вбачається обопільна вина двох учасників дорожньо-транспортної пригоди. У відповідь на вище вказаний запит, страховик надав листа від 09 березня 2023 року, в якому повідомив, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування.

Позивачка вказувала, що розмір належного страхового відшкодування, що підлягає до стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь слід розраховувати наступним чином: 427 35,00 грн (Сврз) / 2 (кількість винних осіб) = 213 675,50 грн. Страхове відшкодування = 130 000,00 грн, що є рівним страховому ліміту за полісом страхування.

Тому просила суд стягнути з винуватця ДТП, ОСОБА_2 на її користь відшкодування майнової шкоди за наслідком ДТП, яка є різницею між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування, при цьому враховуючи ступінь вини кожного з учасників ДТП, а саме: згідно з висновком експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi АЗ без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 724 503,02 грн; 724 503,02 грн * 95% = 688 277,86 грн; 688 277,86 грн - 130 000,00 грн = 558 277,86 грн.

Крім того, за проведення автотоварознавчого дослідження нею були понесені витрати, в розмірі 3 000,00 грн. Оскільки ці витрати були необхідні задля відновлення свого порушеного права та були понесені саме через винні дії ОСОБА_2 , вважає за необхідне відшкодувати їх на користь позивача, з урахуванням ступеня вини кожного з учасників ДТП, а саме: 3 000,00 грн х 95% = 2 850,00 грн.

Зазначала, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 їй також завдано моральну шкоду, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, оскільки автомобіль використовувався нею у повсякденному житті та для виконання робочих поїздок, а також тяжких вимушених негативних змінах в житті і життєвих стосунках з рідними та близькими.

У зв`язку з наведеним, просила суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь несплачене страхове відшкодування, в розмірі 130 000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 558 277,86 грн, витрати на оплату автотоварознавчого дослідження в розмірі 2 850,00 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Судовий збір в розмірі 7 986,98 грн стягнути з сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки постановою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 711/3879/22 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку зі збігом строків, передбачених статтею 38 КУпАП та не вирішено питання про винуватість або не винуватість ОСОБА_2 , тому встановити ступінь вини відповідача у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є неможливим. Вина відповідачки ОСОБА_2 позивачкою не доведена та не підтверджена належними доказами, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення страхового відшкодування із страховика є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачкою не було доведено фактів завдання їй моральної шкоди, протиправності діяння відповідачки ОСОБА_2 , наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачки та вини відповідачки в її заподіянні, то правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди також немає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2023 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, заявниця вказує на те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що не зважаючи на закриття провадження у адміністративній справі № 711/3879/22 щодо водія ОСОБА_2 за статтею 38 КУпАП, відповідачка винна у вчиненні ДТП, а тому за приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вона має відшкодувати заявниці майнову шкоду у розмірі частки своєї вини;

- не з`ясували факт винуватості чи не винуватості водія ОСОБА_2 в ДТП, а також не встановили частку вини в ДТП кожного з водіїв.

Також у касаційній скарзі заявниця вказала на те, що:

- суд першої інстанції не вирішив її клопотання про витребування матеріалів адміністративних справ щодо водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги як доказ у справі висновок експерта ОСОБА_5 від 17 липня 2023 року № СТ/121Е/2-23/1;

- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність вини відповідачки ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.

У квітні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну ОСОБА_1 , в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

У лютому 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких просила суд врахувати висновки судів у справі № 712/4103/23 за її позовом до ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних ДТП, а також відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано ізСоснівського районного суду м. Черкаси матеріали справи № 712/3111/23; надано відповідачам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2024 року матеріали справи № 712/3111/23 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 серпня 2022 року в м. Черкаси на перехресті вул. В. Чорновола - Лупиноса сталася ДТП за участю транспортного засобу Audi АЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Відповідальність водія Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205920766 у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 712/9705/22 (провадження № 33/821/91/23) апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2022 року змінено, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на висновок експертного дослідження від 17 жовтня 2022 року № КЕД-19/124-22/10810, як на доказ винуватості ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. В іншій частині постанову залишено без змін.

Правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що оскільки постановою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 711/3879/22 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку зі збігом строків, передбачених статтею 38 КУпАП, і судом не вирішено питання про винуватість або не винуватість ОСОБА_2 , а у цій справі позивачка не надала належних доказів на підтвердження вини відповідачки ОСОБА_2 у ДТП, то позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_2 майнової шкоди та стягнення страхового відшкодування із страховика ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є необґрунтованими і не підлягають до задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не доведено фактів завдання їй моральної шкоди, протиправності діяння відповідачки ОСОБА_2 , наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачки та вини відповідачки в її заподіянні, тому правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також немає.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги як доказ у справі висновок експерта ОСОБА_5 від 17 липня 2023 року № СТ/121Е/2-23/1, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема, відхиляючи вказані доводи заявниці як необґрунтовані апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини першою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це складений у визначеному законодавством порядку докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частина друга статті 102 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що у ході розгляду справи судом першої інстанції клопотань про призначення судової експертизи, з метою встановлення, зокрема вини учасників ДТП, частки вини кожного з водіїв, жодною зі сторін справи заявлено також не було, як і в суді апеляційної інстанції, за наявності підстав визначених процесуальним цивільним законодавством.

Натомість у ході розгляду справи стороною позивача було подано до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку на подання доказів, а саме висновку експерта від 17 липня 2023 року № СТ/121Е/2-23/1 про дослідження обставин і механізму ДТП. В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що необхідність у приєднанні такого висновку виникла лише під час судового розгляду, а саме після отримання від відповідачки ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву, в якій остання не визнала спрямовані до неї позовні вимоги в повному обсязі, тому строк для подання доказів має бути поновлений (т. 1 а.с. 188).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2023 року в задоволені вказаного клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Петруніної В. В. про поновлення процесуального строку на подання до суду доказів та прийняття такого доказу відмовлено (т. 1 а. с. 242-246). Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повідомлені представником позивачки причини пропуску строку подання до суду доказів не є поважними. Викладені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного строку не підтверджують поважність причин такого пропуску, оскільки несвоєчасне подання доказів зумовлене, з огляду на доводи, наведені заявником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Представник позивачки вказану ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржив.

Отже, наведене свідчить про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, цілком обґрунтовано не прийняв до уваги такий доказ як висновок експерта Стерниша О. М. від 17 липня 2023 року № СТ/121Е/2-23/1, у зв`язку з пропуском строків на його подання.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, є необґрунтованими з огляду на те, що висновки, наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції та на які посилаються заявник у касаційній скарзі, не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на те, що не зважаючи на закриття провадження у адміністративній справі № 711/3879/22 щодо водія ОСОБА_2 за статтею 38 КУпАП, відповідачка винна у вчиненні ДТП, а тому за приписами ЦК України вона має відшкодувати заявниці майнову шкоду у розмірі частки своєї вини, Верховний Суд відхиляє, оскільки у постанові від 22 грудня 2022 року у адміністративній справі № 711/3879/22 Черкаським апеляційним судом не вирішено питання про винуватість або не винуватість ОСОБА_2 ; у цій справі позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту; згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; тому підстав відшкодування шкоди позивачці за рахунок відповідачки ОСОБА_2 у судів попередніх інстанцій не було.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив клопотання заявниці про витребування матеріалів адміністративних справ щодо водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення суду першої інстанції і матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи врахував зміст судових рішень у вказаних адміністративних справах.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявниці з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскаржувані судові рішення суді першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник