ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 712/3180/24
провадження № 61-15067св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецький Володимир Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хмельницька Людмила Миколаївна, на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у складі судді Троян Т. Є. від 06 червня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В., від 09 жовтня 2024 року і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецький В. В., про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
2. ОСОБА_1 мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_3 у вигляді квартири
АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві на праві власності.
3. Позивачка вказувала, що 27 листопада 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К. П., зареєстрований в реєстрі за № 1-2378, згідно з яким все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що ще буде належати йому, а також належні йому майнові права та його обов`язки заповів їй та її сестрі - ОСОБА_4 у рівних частках кожній.
4. У встановлений законом шестимісячний строк вона звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу
Кам`янецького В. В. з заявою про прийняття спадщини після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . ЇЇ рідна сестра
ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецького В. В. заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 на її користь.
5. Позивачка зазначала, що постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецького В. В. від 19 грудня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_1 .
6. Підставою відмови зазначено те, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , відповідно до повідомлень управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Нотаріус зазначив, що позбавлений можливості перевірити особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка могла б мати в порядку статті 1247 ЦК України право на обов`язкову частку у спадщині за законом, незалежно від змісту заповіту, як непрацездатна за віком. Крім того, нотаріусу не були надані документи про право власності на квартиру: свідоцтво про право власності від 21 березня 1996 року та договір купівлі-продажу від 18 січня 2013 року.
7. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецький В. В., про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом залишено без задоволення.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю померлого ОСОБА_3 . Проте, відсутність таких доказів, а також відомостей про те, чи має померлий ОСОБА_3 неповнолітніх, повнолітніх непрацездатні дітей, а також відомостей про те, хто є його батьками, на думку суду, свідчить про передчасність визнання права власності в порядку спадкування за заповітом одноосібно за позивачкою ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року - без змін.
11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю померлого, яка могла б мати право на обов`язкову частку у спадщині за законом. Наразі місце знаходження відповідачки ОСОБА_2 невідомо, відомості про її наміри щодо спадщини відсутні. Даних про те, що відповідач у справі померла також відсутні. Також відсутні докази чи мав померлий ОСОБА_3 неповнолітніх, повнолітніх непрацездатні дітей, хто є його батьками, а також відомості про саму квартиру.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хмельницька Л. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 170/581/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у разі неможливості встановити наявність спадкоємців за законом першої черги, які можуть претендувати на обов`язкову частку майна померлого (за наявності заповіту), чи можливо визначення розміру обов`язкової частки та чи відповідає зазначене принципу свободи заповіту (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Заявниця вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлення відомостей стосовно кола спадкоємців є компетенцією нотаріуса, який наділений доступом до державних реєстрів. Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецький В. В. перевірив відомості щодо наявності спадкоємців, зазначив лише про відомості про ймовірність того, що ОСОБА_2 могла б мати право на обов`язкову частку у спадщині за законом, незалежно від заповіту, як непрацездатна за віком. Інших осіб (неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, батьки), які б могли мати право на обов`язкову частку у спадщині за законом після смерті спадкодавця, не встановлено.
15. Згідно з доводами позивачки, докази які достеменно свідчать про те, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 відсутні. ОСОБА_6 народився на території рф, а тому свідоцтво про народження неможливо витребувати та подати до суду з незалежних від неї причин, а саме у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не підтверджено та не встановлено, а ОСОБА_2 з моменту смерті ОСОБА_6 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Складений заповіт є чинним, а судами попередніх інстанцій фактично знівельовано та зведено нанівець принцип свободи заповіту.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
17. ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_3 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві на праві власності на підставі: свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси
від 21 березня 1996 року (1/3 частки), та договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н. В. 18 січня 2013 року за № 330 (2/3 частки).
18. На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповіддю з управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 07 квітня 2022 року № 4978-01-10.
19. За життя, 27 листопада 2017 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К. П., зареєстрований в реєстрі за № 1-2378, яким зробив розпорядження наступного змісту: «Все належне мені майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що ще буде належати мені, а також належні мені майнові права та мої обов`язки заповідаю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожній».
20. У встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу
Кам`янецького В. В. із заявою про прийняття спадщини після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі від 22 березня 2022 року, відповідно до якого 22 березня 2022 року зареєстрована спадкова справа за № 12/2022 після ОСОБА_3 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
21. Рідна сестра позивачки ОСОБА_1 , подала до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецького В. В. заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь позивачки.
22. Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецького В. В. від 19 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 , а саме квартиру, з підстав того, що нотаріус позбавлений можливості перевірити особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована станом на 27 жовтня 2022 року разом з померлим та могла б мати в порядку статті 1247 ЦК України право на обов`язкову частку у спадщині за законом, незалежно від змісту заповіту, як непрацездатна за віком. Крім того, відмова обумовлена тим, що нотаріусу не були надані документи про право власності на квартиру, свідоцтво про право власності від 21 березня 1996 року та договір від 18 січня 2013 року.
23. Наразі місце знаходження відповідачки ОСОБА_2 позивачці невідомо, відомості про її наміри щодо спадщини, відсутні.
24. Відповідно до відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси № 21878/32.23-24 від 30 квітня 2024 року актовий запис про смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
26. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
30. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
31. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
32. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
33. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
34. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (частина третя статті 1235 ЦК України).
35. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).
36. Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні, чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, слід враховувати, що непрацездатність особи повинна бути підтверджена відповідними документами. Відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.
37. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
38. У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі
№ 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
39. Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка заявила позовні вимоги саме до відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на момент відкриття спадщини належала до непрацездатних осіб (виповнилося
84 роки).
40. Водночас, позивачка у позові посилалася на те, що достеменні докази того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю померлого, яка могла б мати право на обов`язкову частку у спадщині за законом, відсутні. Місце знаходження відповідачки ОСОБА_2 невідомо, відомості про її наміри щодо спадщини відсутні.
41. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси повідомив, що актового запису про смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.
42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
43. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
44. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
45. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи підстави позову й вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивачки та подані нею докази, дійшов достатньо обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки не доведено, що ОСОБА_2 є матір`ю спадкодавця, яка могла б мати право на обов`язкову частку у спадщині за законом.
46. Відсутність родинних зв`язків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, оскільки вона не може вважатися належним відповідачем у справі.
47. На момент вирішення спору місце знаходження відповідачки
ОСОБА_2 не встановлено. Даних про те, що відповідачка у справі померла відсутні.
48. За встановлених обставин, враховуючи зміст та вимоги заявлених позовних вимог саме до ОСОБА_2 , слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам процесуального закону, а задоволення позовних вимог могло б вплинути на осіб, які не приймали участі у цій справі.
49. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
50. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.
51. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 170/581/21, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
52. Доводи касаційної скарги також не містять належного обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17, а зводяться значною мірою до того, що обставини у цій справі не є тотожними обставинам у справі № 292/389/17.
53. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
54. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хмельницька Людмила Миколаївна, залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня
2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович