Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 712/701/19

провадження № 61-1776св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в особі арбітражного керуючого ліквідатора Голінного Андрія Михайловича,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у складі колегії суддів Новікова О. М., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 в особі арбітражного керуючого ліквідатора Голінного А. М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, щоз 20 вересня 2011 року ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито процедуру ліквідації, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А. М.

У ході встановлення майна банкрута ліквідатором виявлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , останнім придбано 31 травня 2017 року автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак (далі - ДНЗ) НОМЕР_1 , який 09 серпня 2017 року перереєстрований на іншого власника.

Оскільки шлюб з відповідачем було укладено 06 листопада 2014 року, а транспортний засіб (далі - ТЗ) останнім придбано 31 травня 2017 року, то вказаний ТЗ був спільною сумісною власністю подружжя, який в рівній частці належав і ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу ТЗ його вартість становила 67 087,00 грн.

Таким чином, половина вартості відчуженого автомобіля має бути включена до ліквідаційної маси в порядку статті 52 ЦК України, тому позивач просив стягнути із відповідача 33 543,50 грн в якості частки коштів, отриманих від реалізації ТЗ, який перебував у спільній сумісній власності подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що спірний автомобіль на час розгляду справи відчужений відповідачем та не перебуває у нього у власності, у зв`язку з чим позивач позбавлений права стягувати половину вартості майна, яке не збереглось на час розгляду справи. Крім того, суд вказав, що автомобіль був придбаний ОСОБА_2 у 2017 році, в той час як ФОП ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність з 2011 року, що свідчить про те, що дане майно боржник не використовував у своїй підприємницькій діяльності та воно не може відноситись до ліквідаційної маси.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 в особі арбітражного керуючого ліквідатора Голінного А. М. задоволено; рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 в особі арбітражного керуючого ліквідатора Голінного А. М., кошти в розмірі 33 543,50 грн шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що специфіка організаційно-правової форми ФОП полягає у тому, що фізична особа усім своїм майном відповідає за зобов`язаннями, які виникають у неї під час здійснення господарської діяльності в якості ФОП, незалежно від реєстрації факту припинення такої ФОП. Оскільки презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя жодним із членів подружжя не спростовано, тому стягненню підлягає половина від вартості автомобіля, який знаходився у спільній власності подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що справа не може бути розглянута у порядку цивільного судочинства, оскільки стосовно боржника порушено справу про банкрутство. Отже вимоги кредиторів до боржника, як суб`єкта підприємницької діяльності, якого визнано банкрутом слід розглядати в межах справи про банкрутство.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволеннякасаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

Установлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2011 року фізичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито процедуру його ліквідації, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А. М.

06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Листом Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 26 січня 2018 року № 31/23/1-184 повідомлено, що станом на 26 січня 2018 року за ОСОБА_2 ТЗ не зареєстровані. Одночасно повідомлено, що за ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль ВАЗ 21099, ДНЗ НОМЕР_1 , який 09 серпня 2017 року перереєстрований на іншого власника ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 7141/2017/575336. Такі відомості підтверджуються також копією реєстраційної картки ТЗ.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу ТЗ від 31 травня 2017 року ОСОБА_2 придбав за 39 300,00 грн автомобіль ВАЗ 21099, номер кузова НОМЕР_3 .

Згідно з копією договору купівлі-продажу ТЗ від 09 серпня 2017 ОСОБА_2 відчужив автомобіль ВАЗ 21099 ОСОБА_5 за 67 088,00 грн.

Арбітражний керуючий ліквідатор Голінний А. М. стверджує, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже кошти, які отримав відповідач від відчуження такого автомобіля є також спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, просив стягнути 33 543,50 грн з відповідача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

ЦПК України передбачає ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільному порядку.

На час визнання фізичної особи-суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 банкрутом та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Голінного А. М. (20 вересня 2011 року) був чинним Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Встановлено, що 21 жовтня 2019 року, тобто під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції, набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Таким чином, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18)).

Висновок про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем у статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наведено також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18 та від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду справи) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом № 2597-VIII.

Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді касаційної інстанції, Верховний Суд застосовує норми Кодексу № 2597-VIII, які є чинними на час такого перегляду.

Із указаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист прав таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

З матеріалів справи убачається, що позивачем у даній справі є ФОП ОСОБА_1 в особі арбітражного керуючого ліквідатора Голінного А. М. до відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме у господарському суді, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Установлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2011 року у справі № 10/2456 фізичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито процедуру його ліквідації, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А. М.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 10/2456 (за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_7 , про продовження строку ліквідаційної процедури до боржника ФОП ОСОБА_1 про визнання банкрутом) клопотання боржника в особі ліквідатора банкрута від 14 вересня 2018 року №10/2456/866 задоволено; продовжено установлений ухвалою суду від 10 квітня 2018 року строк завершення ліквідаційної процедури боржника та подання ліквідатором банкрута суду відомостей щодо її проведення за цей період до 20 березня 2019 року.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 перебуває у стані припинення.

Отже, ліквідаційна процедура щодо боржника ФОП ОСОБА_1 не завершена.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 є стороною указаної справи, а сама позовна заява стосується майна боржника ОСОБА_1 , тому указана справа повинна розглядатися в межах справи про банкрутство.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. За встановлених обставин справу необхідно передати до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа № 10/2456 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПКЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року скасувати.

Матеріали справи № 712/701/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі арбітражного керуючого ліквідатора Голінного Андрія Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення коштів передати до господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа № 10/2456 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук