№ 713/1710/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 713/1710/19

провадження № 61-9016св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сковронським Віктором Івановичем, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2019 року у складі судді Пилип`юка І. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_35 позивач дізнався про розповсюдження відповідачем конфіденційної інформації щодо нього шляхом опублікування на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 статті та долучення до неї фотографії ліцензійного договору № 1, де видно адресу його місця проживання та фотографію.

ОСОБА_2 , на звернення позивача, відмовився видалити вказану інформацію та почав поширювати негативну та недостовірну інформацію про нього, яка доступна необмеженому колу інтернет-користувачів, що призвело до порушення його немайнових прав на честь, гідність та ділову репутацію.

Неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, порушення душевної рівноваги, вимушених змінах у життєвих та виробничих стосунках, зниженні престижу та ділової репутації.

Просив інформацію, розміщену ОСОБА_2 в публікаціях в мережі Інтернет на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка міститься за такими посиланнями в мережі Інтернет:

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

ІНФОРМАЦІЯ_16 ;

ІНФОРМАЦІЯ_17 ;

ІНФОРМАЦІЯ_18 ;

ІНФОРМАЦІЯ_19 ;

ІНФОРМАЦІЯ_20 ;

ІНФОРМАЦІЯ_21 ;

ІНФОРМАЦІЯ_22 ;

ІНФОРМАЦІЯ_23 ;

а саме: « ОСОБА_1 , тот блефует и заводит в заблуждения уважаемую публику, дурача ее, за корейские финансовые гранты! А что если этот «бифилярный секрет» и все нечистоплотное, что связано с ним вокруг, однажды откроется с моей помощью Правительству Южной Кореи , сотрудникам солидных компаний и фирм, спецслужбам Южной Кореи и Службы Безопасности Украины, а также представителям СМИ?».

«А не боится ли ОСОБА_1 еще и тех изобретателей-исследователей, которых он уже «кинул» в Украине?!».

«Друзья, это ведь не что иное - как промышленный научно-технический шпионаж со стороны ОСОБА_1 . А простим языком - это, в нарушение лицензионного договора на использование моего научно-технического ноу-хау, воровство моей интеллектуальной собственности.».

«Судя по "бифилярной крутилке-барабане" ОСОБА_1 , которую он гордо называет безтопливным электрогенератором на постоянных ниодимовых магнитах, (зная эту физику) могу с уверенностью сказать, что цель этого инженерного "гения" состоит в том, чтобы своими мошенническими действиями дискредитировать саму идею безтопливной энергетической технологии и урвать еще на этом не малые деньги! Поэтому он и боится своих украинских, русских "фанатов", которые покупают у него эту дрянь-аккумулятор, изготовленную им в Южной Корее , и которые, когда размагнитятся аккумуляторы-магниты (а это тоже, что и разрядится обыкновенный аккумулятор)».

«Президент Південної Кореї написав мені вчора: «Моя країна правосуддя». Так прореагував він на шахрайські дії українського «технаря» ОСОБА_1 , який сховався в Південній Кореї , і дурить людей, вкравши у мене мою інтелектуальну власність».

«Уважаемый ОСОБА_4, на этот раз, какое враньё бы он там не писал в комментариях, вор, мародер и мошенник ОСОБА_1 не выйдет сухим из воды, как это ему удавалось раньше, кидая доверчивых изобретателей. ОСОБА_1 думает, что он спрячется в Южной Кореи , называя по телефону Украину "говном", в котором он болтался! Вот вам настоящее лицо этой высокомерной и наглой твари! «ОСОБА_1 - вор, мародер и мошенник!

ОСОБА_1 оказался мародером-мошенником, который ворует интеллектуальную собственность, и выдает ее в Южной Кореи за свою, нагло нарушая вышеуказанный лицензионный договор. Ему осознано помогает в этом воровстве и разработке чужих изделий опытный конструктор, некий ОСОБА_8 с Ивано-Франковска, который, как «раб», работает на ОСОБА_1 , используя конструкторские программы в формате 3D, а также неосознанно в эту аферу втянуты южнокорейские «товарищи»-конструкторы. Эти корейцы даже не догадываются о существовании в Украине конструктора 3D ОСОБА_8 и изобретателя-исследователя ОСОБА_2 , ведь ОСОБА_1 там всем врет, что он является единоличным изобретателем и конструктором 3D. Но на самом деле, ОСОБА_1 - вор, мародер и мошенник, ничего не изобрел и не выполнял конструкторской работы в формате 3D!», визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію;

- зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити та спростувати вказану недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація;

- стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2019 року в позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження факту поширення недостовірної інформації відповідачем та внаслідок цього порушення його особистих немайнових прав. Висловлювання відповідача є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, оскільки не містять фактичних даних, а є критикою та суб`єктивною оцінкою дій позивача з приводу виконання або невиконання укладеного між сторонами ліцензійного договору на використання науково-технічного ноу-хау від 04 лютого 2019 року № 1.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, тому також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2019 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не зазначив у позові власника вебсайта, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації про позивача та не заявив клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, тому в позові необхідно відмовити з цих підстав, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 344/10697/15-ц, провадження № 61-4652св18, від 13 лютого 2019 року у справі № 687/1125/16-ц, провадження № 61-12617св18, від 18 вересня 2019 року у справі № 753/4350/17, провадження № 61-40286св18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Сковронського В. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, просив їх скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що експертний висновок є недопустимим доказом у справі, оскільки відповідно до Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників вебсайтів/реєстр антів доменних імен або інформацією про їх встановлення від 08 травня 2019 року експертний висновок може бути використаний як офіційний письмовий доказ про фіксацію факту розміщення певного об`єкту, інформації в мережі Інтернет.

Суд першої інстанції не надав оцінки принт-скрінам з персональної сторінки відповідача у соціальній мережі Facebook, які також фіксують поширення відповідачем негативної та недостовірної інформації.

Суд першої інстанції не визначив характер поширюваної інформації, не з`ясував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суд апеляційної інстанції відмовив у позові з тих підстав, що до участі у справі не залучено власника вебсайту, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 344/10697/15-ц, провадження № 61-4652св18, від 13 лютого 2019 року у справі № 687/1125/16-ц,провадження № 61-12617св18, від 18 вересня 2019 року у справі № 753/4350/17, провадження № 61-40286св18, дійшов висновку про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, якщо позивач не вказує у позовній заяві власника вебсайту, у позові необхідно відмовити.

Наявні підстави для відступу від таких висновків, оскільки у спірних правовідносинах недостовірна інформація розповсюджувалась через вебсторінку відповідача у соціальній мережі Facebook, а з урахуванням статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник вебсайту не є власником вебсторінки, власник вебсторінки самостійно володіє обліковим записом та може незалежно від власника вебсайту розміщувати інформацію на вебсторінці та управляти нею. У цій справі власник вебсторінки та особа, що розповсюджувала недостовірну інформацію є однією і тією особою.

У подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі Верховний Суд не вказує на необхідність залучення власника вебсайту як співвідповідача (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17, провадження № 61-20354св18, від 13 квітня 2020 року у справі № 303/3794/18, провадження № 61-15144св19 ).

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач не довів обставини поширення ним недостовірної інформації, його висловлювання є критикою щодо невиконання позивачем умов ліцензійного договору. До участі у справі не залучено власника вебсайту, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації. Поданий позивачем висновок з переліком його електронних публікацій на персональній сторінці у соціальній мережі Facebook не є експертним висновком, а письмовим доказом. Позивач не заявляв клопотання про проведення експертиз.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2020 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 13 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 поширив у мережі Інтернет інформацію, яка стосується ОСОБА_1 , розмістив в публікаціях на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebookза посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка міститься за наступними посиланнями в мережі Інтернет:

ІНФОРМАЦІЯ_25 ;

ІНФОРМАЦІЯ_26 ;

ІНФОРМАЦІЯ_27 ;

ІНФОРМАЦІЯ_28 ;

ІНФОРМАЦІЯ_29 ;

ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

ІНФОРМАЦІЯ_30 ;

ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

ІНФОРМАЦІЯ_31;

ІНФОРМАЦІЯ_36;

ІНФОРМАЦІЯ_37;

ІНФОРМАЦІЯ_38;

ІНФОРМАЦІЯ_39;

ІНФОРМАЦІЯ_40;

ІНФОРМАЦІЯ_41;

ІНФОРМАЦІЯ_42;

ІНФОРМАЦІЯ_21;

ІНФОРМАЦІЯ_43;

ІНФОРМАЦІЯ_44;

а саме: « ОСОБА_1 , тот блефует и заводит в заблуждения уважаемую публику, дурача ее, за корейские финансовые гранты! А что если этот «бифилярный секрет» и все нечистоплотное, что связано с ним вокруг, однажды откроется с моей помощью Правительству Южной Кореи , сотрудникам солидных компаний и фирм, спецслужбам Южной Кореи и Службы Безопасности Украины , а также представителям СМИ?».

«А не боится ли ОСОБА_1 еще и тех изобретателей-исследователей, которых он уже «кинул» в Украине?!».

«Судя по «бифилярной крутилке-барабане» ОСОБА_1 , которую он гордо называет безтопливным электрогенератором на постоянных ниодимовых магнитах, (зная эту физику) могу с уверенностью сказать, что цель этого инженерного "гения" состоит в том, чтобы своими мошенническими действиями дискредитировать саму идею безтопливной энергетической технологии и урвать еще на этом не малые деньги! Поэтому он и боится своих украинских, русских "фанатов", которые покупают у него эту дрянь-аккумулятор, изготовленную им в Южной Корее , и которые, когда размагнитятся аккумуляторы-магниты (а это тоже, что и разрядится обыкновенный аккумулятор)».

«Уважаемый ОСОБА_4, на этот раз, какое враньё бы он там не писал в комментариях, вор, мародер и мошенник ОСОБА_1 не выйдет сухим из воды, как это ему удавалось раньше, кидая доверчивых изобретателей. ОСОБА_1 думает, что он спрячется в Южной Кореи , называя по телефону Украину "говном", в котором он болтался! Вот вам настоящее лицо этой высокомерной и наглой твари! « ОСОБА_1 - вор, мародер и мошенник!

ОСОБА_1 оказался мародером-мошенником, который ворует интеллектуальную собственность, и выдает ее в Южной Кореи за свою, нагло нарушая вышеуказанный лицензионный договор. Ему осознано помогает в этом воровстве и разработке чужих изделий опытный конструктор, некий ОСОБА_8 с Ивано-Франковска, который, как «раб», работает на ОСОБА_1, используя конструкторские программы в формате 3D, а также неосознанно в эту аферу втянуты южнокорейские «товарищи»-конструкторы. Эти корейцы даже не догадываются о существовании в Украине конструктора 3 D ОСОБА_8 и изобретателя-исследователя ОСОБА_2 , ведь ОСОБА_1 там всем врет, что он является единоличным изобретателем и конструктором 3D. Но на самом деле, ОСОБА_1 - вор, мародер и мошенник, ничего не изобрел и не выполнял конструкторской работы в формате 3D!».

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом другим, четвертим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; суди належним чином не дослідили докази, які мають значення для її вирішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, провадження № 14-392цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, провадження № 14-20цс19.

Верховний Суд зауважує, що у справах про спростування недостовірної інофрмації, захист честі, гідності, ділової репутації визначення складу осіб, які беруть участь у справі, має особливості.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32 33 ЦПК України). Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (пункти 9, 10, 12).

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе ….. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права») ( див.: постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19).

Суд апеляційної інстанції, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 344/10697/15-ц, провадження № 61-4652св18, від 13 лютого 2019 року у справі № 687/1125/16-ц, провадження № 61-12617св18, від 18 вересня 2019 року у справі № 753/4350/17, провадження № 61-40286св18, відмовив у позові з тих підстав, що позивач не пред`явив позов до власника веб - сайта, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації про позивача, та не заявив клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача.

Заявник у касаційній скарзі вказує на необхідність відступу від таких висновків, оскільки у спірних правовідносинах недостовірна інформація розповсюджувалась через веб - сторінку відповідача у соціальній мережі Facebook. Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб - сайту не є власником веб - сторінки, власник веб - сторінки самостійно володіє обліковим записом та може незалежно від власника веб - сайту розміщувати інформацію на веб - сторінці та управляти нею. Крім того, у подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі Верховний Суд не вказує на необхідність залучення власника веб- сайту як співвідповідача (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 303/3794/18-ц).

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 687/1125/16-ц позивач спростовував інформацію, яку розміщено в мережі Інтернет у відеосюжеті про мітинг, де відповідач у своєму інтерв`ю кореспонденту виклав обставини про те, що позивач після обвинувального вироку пропонував відповідачу грошові кошти та схиляв до дачі неправдивих показань. Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій щодо підстав для відмови у позові, зазначаючи, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві; позивач правом на залучення до участі у справі власника вебсайту не скористався.

У постанові від 19 вересня 2018 року Верховний Суд розглянув справу № 344/10697/15-ц, в якій позивач просив визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність і ділову репутацію відомості, висловлені та розповсюджені відповідачами на сайті youtube.com за адресою ІНФОРМАЦІЯ_45. Апеляційний суд відмовив у позові з тих підстав, що позивач не визначив належного відповідача в спірних правовідносинах, і його не було залучено до участі в розгляді справи, оскільки журналіст (автор) та власник вебсайту, на якому було розміщено відеоролик з інтерв`ю, не залучені до участі в справі як співвідповідачі. Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду.

У постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 753/4350/17 Верховний Суд розглянув позов, обґрунтований тим, що відповідач написала та оприлюднила на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook негативну та неправдиву інформацію щодо позивача, назвавши його шахраєм та альфонсом, чим порушила його особисті права та завдала моральну шкоду. Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився Верховний Суд, виходив із того, що негативна інформація про позивача, яку він вважає такою, що порушує його особисте немайнове право на честь та гідність, поширена в ефірі телеканалу ТРК «Україна» у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_46» та в ефірі ТРК «Студія 1+1» у телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_47», до яких не заявлено вимог як до безпосередніх поширювачів інформації, що унеможливлює оцінку висловів відповідача у загальному контексті поширеної щодо позивача інформації. У наведеній справі суди встановили, що відповідач, розміщуючи на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook інформацію про позивача, отримала її з двох телевізійних передач на телерадіоканалі «Україна» із ток-шоу «ІНФОРМАЦІЯ_48» за темою «ІНФОРМАЦІЯ_49», що висвітлювалася в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_50 та на телепроєкті «ІНФОРМАЦІЯ_46» за темою «ІНФОРМАЦІЯ_51» ІНФОРМАЦІЯ_52, а також на ТРК «Студія 1+1» у телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_47» за темою: «ІНФОРМАЦІЯ_53», що висвітлювалася у ІНФОРМАЦІЯ_54; оскільки відповідач не є безпосереднім автором інформації, поширеної на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook про позивача, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі та залучати співвідповідачів, тому суд відмовив у позові.

У наведених справах подібними є матеріально-правове регулюванням прав і обов`язків учасників спірних правовідносин, проте відмовлено у позові про захист честі, гідності та ділової репутації з підстав, що не залучений до участі у справі як співвідповідач власник веб -сайту, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем оспорюваної інформації. Проте відмова у позові не обумовлена вирішенням питання щодо залучення власника соціальної мережі Facebook. Отже, встановлені інші обставини щодо осіб та способів поширення інформації у порівнянні зі справою, що розглядається.

Враховуючи правові висновки судів, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17, провадження № 61-20354св18, від 13 квітня 2020 року у справі № 303/3794/18, провадження № 61-15144св19 ), відсутні підстави щодо відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 344/10697/15-ц, провадження № 61-4652св18, від 13 лютого 2019 року у справі № 687/1125/16-ц,провадження № 61-12617св18, від 18 вересня 2019 року у справі № 753/4350/17, провадження № 61-40286св18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб - сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб - сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Отже, автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб - сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі Facebook не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником веб - сайту, недостовірність якої доводить позивач.

Верховний Суд у подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника веб -сайту як співвідповідача (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 303/3794/18-ц).

З огляду на викладене та правове регулювання спростування поширеної інформації, захисту гідності та ділової репутації, викладеної в мережі Інтернет, Верховний Суд зазначає, що питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімою і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залучення до участі у справі власника соціальної мережі Facebook, що є підставою скасування ухваленого ним рішення із передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Доводи касаційної скарги в іншій частині стосуються суті спору, проте суд апеляційної інстанції по суті справу не переглядав, помилково відмовивши у позові через неналежний склад сторін у справі, тому суд касаційної інстанції таким доводам касаційної скарги оцінку не надає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково, скасування рішення суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сковронським Віктором Івановичем, задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко