Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 713/1807/22

провадження № 61-7479св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 січня 2023 року у складі колегії суддів: Одинка О. О., Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2011 року між

АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредитні картки та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 37 000 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, станом на 30 серпня

2022 року утворилась заборгованість у розмірі 39 295,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 34 976,10 грн; заборгованість зі сплати процентів - 4 319,70 грн.

Посилаючись на вищевказане, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом відповідно до умов договору

про надання банківських послуг від 15 серпня 2011 року у сумі 39 295,80 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Вижницький районний суд Чернівецької області своїм рішенням

від 25 жовтня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо порядку надання та користування кредитними коштами. Тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Чернівецький апеляційний суд від 05 січня 2023 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким ці позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість

за кредитом відповідно до умов договору про надання банківських послуг від 15 серпня 2011 року у сумі 25 852,64 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, надання їй кредитних карт з встановленими кредитними лімітами, користування кредитними коштами та часткове погашення заборгованості свідчить про укладення сторонами договору про надання банківських послуг з елементами кредитного договору. Тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами погодження сторонами умов щодо порядку сплати та розміру процентів, тому сплачену відповідачкою суму коштів, яка зарахована банком на погашення процентів, слід направити на погашення кредиту. Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 25 852,64 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у малозначній справі заявниця зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує на пункт 5 частини першої

статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не повідомив заявницю про те, що позивач подав апеляційну скаргу, не надсилав їй копію апеляційної скарги, чим позбавив її можливості спростувати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, шляхом подання відзиву.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала

анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та підтвердила, що заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

З огляду на зміст довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 надані кредитні картки № НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2016 року,

№ НОМЕР_2 - до квітня 2018 року, № НОМЕР_3 - до березня 2020 року, № НОМЕР_4 - до вересня 2020 року,

№ НОМЕР_5 - до серпня 2021 року, № НОМЕР_6 - до вересня 2024 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 неодноразово змінювався кредитний ліміт, 29 квітня 2021 року ліміт був встановлений в розмірі 37 000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, внаслідок неналежного виконання умов договору банківського обслуговування від 15 серпня 2011 року, станом на 30 серпня 2022 року виникла заборгованість у розмірі 39 295 грн,

з яких: заборгованість за кредитом - 34 976,10 грн; заборгованість за процентами - 4 319,70 грн.

До позовної заяви також додані витяги з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів банку, які відповідачкою не підписані.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 361 ЦПК України передбачено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Так, ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

Чернівецький апеляційний суд своєю ухвалою від 19 грудня 2022 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою

АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2022 року. Встановив строк до 30 грудня 2022 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У вказаній ухвалі зазначив,

що розгляд апеляційної скарги за правилами статей 7, 274, 368,

369 ЦПК України буде здійснено без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (а. с. 108);

Чернівецький апеляційний суд своєю ухвалою від 19 грудня 2022 року справу призначив до розгляду на 05 січня 2023 року без повідомлення її учасників (а. с 109);

в матеріалах справи міститься супровідний лист від 19 грудня 2022 року про направлення копії ухвали Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року та копії апеляційної скарги учасникам справи, зокрема, відповідачці ОСОБА_1 (а. с. 110).

Однак, з матеріалів справи не видно, яким чином були направлені зазначені у супровідному листі документи саме ОСОБА_1 , оскільки крім супровідного листа інших доказів направлення матеріали справи не містять.

В матеріалах справи відсутні дані про вручення відповідачці ОСОБА_1 копії ухвали Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року та копії апеляційної скарги;

в оскарженій постанові від 05 січня 2023 року апеляційний суд вказав, що «інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав» (а. с. 114, зворот).

Процедура спрощеного провадження включає в себе відкриття апеляційного провадження, про що суд апеляційної інстанції постановлює ухвалу, та надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з доданими до неї додатками

(частина перша статті 359, стаття 361 ЦПК України).

Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення відповідачці ОСОБА_1 копії ухвали Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року та копії апеляційної скарги.

Отже, на момент перегляду справи в апеляційному порядку, процедура проведення спрощеного провадження була порушена.

При цьому, згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», не встановив, чи була вона вручена ОСОБА_1 , чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив її можливості надати зауваження щодо поданої у АТ КБ «ПриватБанк» справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Верховний Суд констатує, що апеляційний суд мав право розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, проте вимоги цивільної процесуальної форми вимагають дотримання процедури проведення спрощеного позовного провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До подібних по суті висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження

№ 61-3263св20), від 02 листопада 2022 рокуу справі № 219/8085/20(провадження № 61-21152св21), від 21 червня 2023 року у справі

№ 201/8059/21 (провадження № 61-11793св22).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Конструкція наведеної правової норми у взаємозв`язку з вищезгаданою статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності доказів отримання іншою стороною (яка не подавала скаргу) копії апеляційної скарги свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя (можливості надати зауваження на доводи апеляційної скарги), що, у свою чергу, є підставою для скасування в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 січня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк