Постанова

Іменем України

06 червня 2022 року

м. Київ

справа № 715/1862/21

провадження № 61-19913св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

стягувач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року у складі судді Маковійчук Ю. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про заміну стягувача у виконавчих листах.

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах.

Заява мотивована тим, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2010 року у справі № 2-90/10 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за генеральним кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586 та кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/1 в сумі 1 141 599,93 грн.

На виконання вказаного рішення 19 листопада 2010 року суд видав виконавчі листи № 2-90/10 щодо кожного з боржників.

08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір факторингу (портфельне відступлення права вимоги), згідно умов якого AT «Райффайзен Банк Аваль» відступив ПАТ «Вектор Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за генеральним кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586 та кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/1. 08 грудня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» також було відступлено на користь ПАТ «Вектор Банк» право вимоги за договором поруки від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/74, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 та забезпечував виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами.

08 грудня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договори, за умовами яких ПАТ «Вектор Банк» відступив ТОВ «ФК «Форінт» право вимоги до ОСОБА_1 за генеральним кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586, кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/1 та за договором поруки від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/74, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «ФК «Форінт» просило:

- замінити стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» у справі № 2-90/10 на ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчих листах № 2-90/10, виданих 19 листопада 2010 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області щодо кожного з боржників на виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2010 року у справі № 2-90/10 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну стягувача у виконавчому листі відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки у справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили заборгованість, яка підлягала стягненню з них на користь банку, правовідносини за кредитним договором припинені, отже відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну стягувача у виконавчих листах.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року.

В решті ухвалу залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 442 ЦПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 55 ЦПК України). У разі закінчення виконавчого провадження особа може заявити про заміну стягувача у справі, лише ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу, а саме скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, в межах якої будуть досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.

Оскільки ТОВ «ФК «Форінт» не ініціював відповідну стадію процесу у справі, не вбачається підстав для здійснення заміни учасника справи за межами відкритої стадії цивільного процесу та у наведений заявником спосіб.

Суд першої інстанції вищевказані норми права та обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із виконанням боржниками своїх зобов`язань згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2010 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Форінт», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «ФК «Форінт» про заміну стягувача у виконавчих листах.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Глибоцького районного суду Чернівецької області.

12 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 760/17155/14-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій прийняли до уваги та оцінили недопустимі та неналежні докази, які не були завчасно направлені заявнику. Лист-повідомлення від 24 жовтня 2017 року, наданий ОСОБА_1 суду першої інстанції, не є належним та допустимим доказом, який підтверджує виконання боржником умов кредитного договору.

Виконавчі провадження за виконавчими листами № 2-90/10 не були закінчені державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає закінчення такого виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом не є підставою для припинення зобов`язання за кредитними договорами.

Заявник надав суду достатньо доказів на підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Форінт» прав вимоги до боржників від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначають, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга - безпідставною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2010 року у справі № 2-90/10 задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», на користь якого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто в солідарному порядку заборгованість за генеральним кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586 та кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/1 в сумі 1 141 599,93 грн (а. с. 38, 39).

19 листопада 2010 року на виконання вказаного рішення суд видав виконавчі листи щодо кожного з боржників, на підставі яких державним виконавцем Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області були відкриті виконавчі провадження № 25031138 та № 25020076 (а. с. 27, 28).

26 червня 2018 року заступник начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Михайлюк Л. Л. виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень № 25031138 та № 25020076 на підставі пункту 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 52, 53).

08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір факторингу (портфельне відступлення права вимоги), згідно умов якого ПAT «Райффайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Вектор Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за генеральним кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586 та кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/1. 08 грудня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» також відступило на користь ПАТ «Вектор Банк» право вимоги за договором поруки від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/74, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 та забезпечував виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами (а. с. 18-24).

08 грудня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір факторингу (портфельне відступлення права вимоги), згідно умов якого ПАТ «Вектор Банк» відступило ТОВ «ФК «Форінт» право вимоги до ОСОБА_1 за генеральним кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586, кредитним договором від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/1. 08 грудня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір відступлення прав за договором поруки від 12 лютого 2008 року № 014/05/586/74, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 (а. с. 11-17).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не відступала.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зробила висновок про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Вказані висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).

Пункт 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду.

Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчих листах, апеляційний суд вказав, що після закінчення виконавчого провадження суд не може замінити стягувача у виконавчому листі.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, заміна стягувача у виконавчих листах за конкретних фактичних обставин цієї справи не призведе до виникнення у заявника можливості пред`явити повторно виконавчі листи до виконання у зв`язку із наявністю чинних постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги на те, що виконавчі листи передбачали загальне стягнення, а не звернення стягнення на заставлене майно, не впливають на висновок щодо суті заяви про заміну стягувача у виконавчих листах. Вказаним доводам може бути надана оцінка за умов ініціювання кредитором процесу оскарження відповідних постанов про закінчення виконавчого провадження.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо можливості заміни сторони у справі, оскільки заявник звернувся до суду саме із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, прохальна частина якої містила саме таку вимогу.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частиніта постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» залишити без задоволення.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров