№ 718/1499/14 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 718/1499/14

провадження № 61-16472св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 762 від 29 березня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - на нежиле приміщення вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна № 17375552, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року змінено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - на нежиле приміщення, вбудоване, що розташоване по АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною - 619 450 гривень.

12 лютого 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року та на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху для надання заявнику можливості направити заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій навести інші підстави для поновлення указаного строку та надати докази на їх підтвердження.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, постановленою суддею одноособово, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року, рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не наведені обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження на рішення суду першої інстанції, які не залежали від волі заявника і дійсно були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами, що об`єктивно ускладнювали можливість заявника своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк або аргументи, які б свідчили про дотримання ним такого строку. Відмовляючи в частині оскарження рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року, суд виходив з того, що цивільним законодавством оскарження в апеляційному порядку рішення апеляційного суду не передбачено, повноваження щодо касаційного оскарження рішення апеляційного суду належать виключно Верховному Суду як суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного суду від 02 червня 2021 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасовано, справу № 718/1499/14-ц направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у складі судді одноособово, у той час як поважність наведених відповідачем підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінювати суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року, рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження щодо оскарження рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року, апеляційний суд виходив з того, що заявником не наведені обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, що не залежали від волі заявника і дійсно були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами, що об`єктивно ускладнювали можливість заявника своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк або аргументи, які б свідчили про дотримання ним такого строку. Зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного строку, зокрема те, що він дізнався про рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року лише 29 серпня 2019 року, спростовуються матеріалами справи, інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено та не підтверджено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року, суд виходив з того, що цивільним законодавством оскарження в апеляційному порядку рішення апеляційного суду (як суду апеляційної інстанції) не передбачено, повноваження щодо касаційного перегляду судових рішень апеляційного суду належать виключно суду касаційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

06 жовтня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікаваної Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року про задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» ухвалено 17 листопада 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (набрав чинності 15 грудня 2017 року).

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже судові рішення, що ухвалені до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З апеляційною скаргою на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся у лютому 2020 року, тобто на момент вчинення такої процесуальної дії чинним був ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу зі спливом трьох років з часу ухвалення рішення судом першої інстанції, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що він не був учасником судового процесу та не брав участі у справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, а копію судового рішення ним отримано 29 серпня 2019 року.

Проте, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 ще у лютому 2017 року знав про ухвалення рішення судом першої інстанції, оскільки 14 лютого 2017 року ним до апеляційного суду було подано заяву до приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року.

Крім того, 15 лютого 2017 року апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року ОСОБА_2 було направлено повістку-повідомлення про розгляд справи 23 лютого 2017 року, яка була отримана ним 17 лютого 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року, постановленою за участі ОСОБА_2 , відмовлено у задоволенні його клопотання про поновлення строку на подання заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 та відмовлено у прийнятті його заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року.

23 лютого 2017 року ОСОБА_2 було подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами цієї справи.

09 березня 2017 року ОСОБА_2 було отримано копію ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року.

12 червня 2017 року апеляційним судом відновлено апеляційне провадження після проведення експертизи та призначено розгляд справи на 22 червня 2017 року, про що повідомлено ОСОБА_2 14 червня 2017 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22 червня 2017 року розгляд справи було відкладено на 02 серпня 2017 року, про що також повідомлено ОСОБА_2 29 червня 2017 року та підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення йому поштового відправлення.

Разом з тим, лише 12 лютого 2020 року, тобто більше ніж через три роки з часу ухвалення рішення судом першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Установивши, що наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення пропущеного строку, зокрема те, що він дізнався про рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року лише 29 серпня 2019 року, спростовуються встановленими вище обставинами та матеріалами справи, а інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено та не підтверджено, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року.

Щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року слід зазначити наступне.

Стаття 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що апеляційний суд, зокрема, здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

За своєю суттю термін «компетенція» означає сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов`язків, пов`язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які переглядаються в апеляційному порядку.

Зміст повноважень, як складової компетенції апеляційного суду, визначається у положеннях статей 351-387 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Право апеляційного оскарження закріплене у статті 352 ЦПК України.

Згідно статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року є обґрунтованим, оскільки оскарження рішень апеляційного суду, постановлених ним як судом апеляційної інстанції, проводиться у касаційному порядку і такі рішення переглядаються судом касаційної, а не апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов