Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 718/17/21

провадження № 61-14815св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Самокишею Вікторією Юріївною, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року у складі судді Мінів О. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів Лисака І. Н., Литвинюк І. Б., Перепелюк І. Б.

та касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. Б., Перепелюк І. Б.,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 24 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_3. укладений договір банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально - мультивалютний) (далі - договір банківського вкладу) № 48 на суму 350 000,00 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 21% річних. Депозитний вклад залучається на строк з 24 січня 2014 року по 24 липня 2014 року включно. У відповідності до пункту 1.3 договору банківського вкладу на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються (з правом поповнення). Відповідно до пункту 1.3 договору банківського вкладу позивачем за період з 24 січня 2014 по 30 жовтня 2014 року додатково внесені до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти та їх загальний розмір станом на 30 жовтня 2014 року становить 970 300,00 грн. 24 квітня 2014 ОСОБА_1 отримала від банку відсотки за зазначеним вкладом без внесення їх на депозит у розмірі 22 000,00 грн.

21 листопада 2014 року позивач зверталася до ПАТ «Укрсоцбанк» стосовно укладеного договору банківського вкладу та повернення грошових коштів. Проте, листом від 19 грудня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило, що співробітниками банку вживаються усі необхідні заходи, для вирішення даного питання в найкоротші строки, проте для надання відповіді по суті, банку необхідно провести детальну перевірку фактів, які викладені у листі. Більше жодних відповідей від банку не було. В подальшому, позивач довідалась, що 21 листопада 2014 року відкрито кримінальне провадження у відношенні начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 у зв`язку із привласненням депозитних коштів фізичних осіб, які залучалися ПАТ «Укрсоцбанк».

Починаючи з моменту звернення позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу, сума внесена позивачем до даного банку у розмірі 970 300,00 грн залишається неповернутою. Основною підставою неповернення коштів є твердження банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу. Дії банку вважає неправомірними, оскільки банк не виконав своїх зобов`язань за договором банківського вкладу.

Оскільки в період з 22 листопада 2014 року по 28 грудня 2020 року має місце прострочення виконання грошового зобов`язання, тому на суму в національній валюті - гривні повинні бути нараховані інфляційні витрати. Загальний індекс інфляції за період з листопада 2014 року по грудень 2020 року становить 224,35. Сума заборгованості в гривнях з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов`язання становить 2 176 868,05 грн.

Правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-Банк».

Позивач просила:

стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 2 176 868,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Тарновецький В. І. до АТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, задоволено.

Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору банківського вкладу «Інвестиційний» № 48 від 24 січня 2014 року у розмірі 2 176 868, 05 грн, яка складається з: 970 300,00 грн - сума банківського вкладу; 1 206 568,05 грн - інфляційні витрати.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення ОСОБА_1 коштів підтверджено належними та допустимими доказами, грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, тому грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 22 листопада 2014 року по 28 грудня 2020 року в примусовому порядку належить стягнути з відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року змінено, визначено до стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору банківського вкладу «Інвестиційний» № 48 від 24 січня 2014 року у розмірі 1 100 000 грн, що складається з: 550 000 грн сума банківського вкладу; 550 000 грн - інфляційні витрати.

Змінено розподіл судових витрат.

Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь держави судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій 2 927,73 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на кошти, внесені ОСОБА_1 після 24 липня 2014 року у розмірі 420 300 грн без внесення змін у діючий договір банківського вкладу, правила банківського вкладу поширюватися не можуть, отже загальна сума заборгованості банку перед позивачем за період з листопада 2014 року по грудень 2020 року складає 550 000 грн (вклад) + 693 571,69 грн (інфляційні нарахування) = 1 243 571,69 грн. Суд апеляційної інстанції, пославшись на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 922/266/20 від 16 березня 2021 року, у справі № 924/633/20 від 24 лютого 2021 року, у справі № 902/417/18 від 18 березня 2020 року, з урахуванням розумності та справедливості зменшив розмір інфляційних витрат до 550 000 грн, які стягнув з відповідача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У вересні 2021 року АТ «Альфа-Банк»подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не врахували правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконних рішень. Суди в порушення статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не врахували, що розпорядження про внесення коштів не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, адже не відповідають вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в України, а тому не стосуються предмету доказування. В провадженні Стороженецького районного суду Чернівецької області знаходиться кримінальна справа № 718/470/17 по обвинуваченню колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 за частинами третьою - п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Обвинувальний вирок по даній справі не постановлений, а тому і факти отримання банком коштів не встановлені. Через відсутність обвинувального акту, суди в порушення норм процесуального права та без врахування позицій Верховного Суду прийняли як належний доказ висновок експертизи, яка проведена в межах досудового розслідування.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, залишити без змін рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду не врахував правові висновки Верховного суду та фактично погодившись з тією обставиною, що кошти, які вносились позивачем після 24 липня 2014 року вносились на поповнення договору банківського вкладу, дійшов до хибного висновку про те, що на них не поширюється правова природа договору банківського вкладу. Суд не врахував, що 28 липня 2014 року банк продовжив приймати кошти від позивача саме на поповнення депозитного рахунку за спірним договором банківського вкладу та ця обставина свідчить, що саме розпорядженнями на внесення коштів внесені зміни до договору банківського вкладу у порядку, передбаченому пунктом 5.1 цього договору. Навіть якщо суд вважав, що на грошові кошти, передані позивачем банку після 24 липня 2014 року, не поширюються правовідносини договору банківського вкладу, суд мав змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, визначивши підставою для стягнення 420 300 грн статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Судом апеляційної інстанції незаконно зменшено розмір інфляційних витрат, які підлягали стягненню з відповідача з посиланням практику Верховного Суду, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, в якій зазначено про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, тоді як інфляційні втрати не є штрафними санкціями.

Позиція інших учасників справи

У січні 2022 року АТ «Альфа-Банк» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року - скасувати, у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначило, що позивачем не долучено до матеріалів справи належного доказу пролонгації договору банківського вкладу до листопада 2014 року, а посилання на розпорядження, які, як зазначає позивач, є підтвердженням внесення змін до договору банківського вкладу у порядку, передбаченому пунктом 5.1 цього договору, не містять реквізитів банку, а тому не можуть заслуговувати на увагу суду, оскільки не стосуються предмету доказування у даній справі. Посилання позивача на те, що досудовим слідством встановлено ряд беззаперечних обставин, які є підставою для задоволення позову, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки приюдиційне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні, який відносно колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 не ухвалювався. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що інфляційні втрати також регулюються статтею 625 ЦК України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити їх розмір. Також відповідач зазначив, що у разі обґрунтування предмета позову статтею 1212 ЦК України, відповідач заявляє клопотання про пропуск позивачем позовної давності за вимогами щодо стягнення 420 300.00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 718/17/21 за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк», витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справа № 718/17/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 718/17/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного суду від 26 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 вересня 2021 року за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, від 20 травня 2020 року у справі № 569/12481/15, від 03 лютого 2021 року у справі № 569/12481/15, від 31 липня 2020 року у справі № 201/3811/18, від 05 березня 2018 року у справі № 5011-66/7999-2012, від 14 серпня 2018 року у справі № 922/3775/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 та у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14)

В ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2021 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц , від 03 червня 2020 року у справі № 752/7208/15-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19).

Фактичні обставини

24 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_3., укладений договір банківського вкладу на суму 350 000,00 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 21% річних. Депозитний вклад залучається на строк з 24 січня 2014 року по 24 липня 2014 року включно.

Згідно із умовами договору банківського вкладу внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору.

Пунктом 1.3 договору банківського вкладу визначено, що на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються (з правом поповнення).

За період з 24 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 внесла банку депозитний вклад на загальну суму 970 300,00 грн, а саме: 24 січня 2014 року - 350 000,00 грн; 07 лютого 2014 року - 150 000,00 грн; 24 лютого 2014 року - 50 000,00 грн; 28 липня 2014 року - 250 000,00 грн; 27 жовтня 2014 року - 131 000,00 грн; 30 жовтня 2014 року - 39 300,00 грн, на підтвердження чого начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. видала передбачені умовами договору № 48 від 24 січня 2014 року розпорядження на внесення коштів на депозит.

Внесення позивачем суми депозиту 28 липня 2014 року, 27 жовтня 2014 року та 30 жовтня 2014 року, відбулося за межами строку дії договору банківського вкладу.

24 квітня 2014 року Кіцманське відділення виплатило ОСОБА_1 відсотки у розмірі 22 000 грн.

21 листопада 2014 року ОСОБА_1 зверталася до ПАТ «Укрсоцбанк» стосовно укладених договір банківського вкладу та повернення грошових коштів.

Згідно копії листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 19 грудня 2014 року № 17-290/96-17084, банк повідомив ОСОБА_1 , що співробітниками банку вживаються усі необхідні заходи, для вирішення даного питання в найкоротші строки для надання відповіді по суті, банку необхідно провести детальну перевірку фактів, які викладені у її листі з отриманням відповідних результатів.

В обвинувальному акті по кримінальному провадженню № 12014260110000622, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, викладено всі обставини укладення 24 січня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. та ОСОБА_1 договору банківського вкладу, зокрема:

- підписання начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. та ОСОБА_1 зазначеного договору, скріплення підписами сторін та печаткою банку;

- отримання начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. коштів у розмірі 970 300,00 грн з наданням ОСОБА_1 підписаних сторонами договору, передбачених його умовами та зазначеними вище актами НБУ «інших документів» на підтвердження цього факту - розпоряджень на внесення коштів на депозит.

Станом на 24 січня 2014 року начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. відповідно до своїх посадових обов`язків наділена повноваженнями на оформлення та підписання документів щодо залучення депозитів від фізичних осіб, про що зазначено у матеріалах службового розслідування ПАТ «Укрсоцбанк» № 15.201-255/38-1264 від 06 березня 2015 року.

Правонаступником АТ «Укрсоцбанк» згідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є АТ «Альфа-Банк» з 03 грудня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 та відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі АТ «Альфа-Банк» з таких мотивів.

Щодо позовних вимог про стягнення депозитного вкладу

Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави («ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 52, 53, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), на яку посилались в касаційних скаргах ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», зроблено висновок про те, що «договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2019 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), на яку посилалась в касаційній скарзі ОСОБА_1 , зроблено висновок про те, що «у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що «наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх».

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що після закінчення строку дії договору банківського вкладу (24 липня 2014 року), ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок грошові кошти, а саме: 28 липня 2014 року - 250 000,00 грн; 27 жовтня 2014 року - 131 000,00 грн; 30 жовтня 2014 року - 39 300,00 грн, на підтвердження чого начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3. видала передбачені умовами договору № 48 від 24 січня 2014 року розпорядження на внесення коштів на депозит (т. 1 а. с. 23, 24, 25).

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що відповідальний працівник банку отримав кошти у розмірі 970 300 грн (з яких 420 300 грн внесені після 24 липня 2014 року) для поміщення на належний ОСОБА_1 депозитний рахунок, відкритий на підставі договору вкладу від 24 січня 2014 року, однак не облікував такі кошти, дійшов правильного висновку про дотримання між сторонами письмової форми договору банківського вкладу, натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування законного та обгрунтованого рішення, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що на кошти у розмірі 420 300 грн, внесені після спливу 24 липня 2014 року без внесення змін у діючий договір, правила банківського вкладу не поширюються, не відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, натомість наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди відповідача з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), на яку посилалась в касаційній скарзі ОСОБА_1 , зроблено висновок про те, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Встановивши, що банк не виплатив позивачу суму вкладу після 22 листопада 2014 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача суми інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за період з 22 листопада 2014 року по 28 грудня 2020 року.

Натомість суд апеляційної інстанції неправильно застосував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) предметом позову в якій було стягнення відсотків річних, дійшов помилкового висновку про зменшення розміру інфляційних втрат та безпідставно змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.

Доводи касаційної скарги АТ «Альфа-Банк» висновків суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в цій частині не впливають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, правильно встановлені обставини справи та застосовані норми матеріального права, натомість апеляційний суд помилкового змінив законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити; касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення; постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При подачі касаційної скарги АТ «Альфа-Банк»сплатило судовий збір у розмірі 22 700,00 грн.

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених АТ «Альфа-Банк»у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, з АТ «Альфа-Банк» в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 21537,36 грн.

Керуючись статями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Самокишею Вікторією Юріївною, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасувати.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в доход держави судовий збір в сумі 21537,36 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук