Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 720/1119/19
провадження № 61-13998св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року у складі судді Павлінчука С. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Половінкіної Н. Ю., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кирилюк Тетяною Анатоліївною, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2018 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО) та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу з кредитним лімітом 25 000 грн строком на 60 місяців.
Внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 18 квітня 2019 року, виникла заборгованість у розмірі 31 316,33 грн, яка складається з: суми кредиту у розмірі 24 750 грн, прострочених відсотків у розмірі 4 939,69 грн, пені у розмірі 765,85 грн, заборгованості за розрахунково-касовим обслуговуванням (далі - РКО) у сумі 743 грн, інфляційних втрат у розмірі 50,38 грн, трьох процентів річних у розмірі 67,38 грн.
Ураховуючи наведене, АТ «Ощадбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківської послуги та стягнення коштів.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з часу укладення 18 вересня 2018 року між нею та банком ДКБО фізичних осіб вона не користувалась кредитними коштами, їх з рахунку не знімала та не розрахувалась ними, кредитну картку до цього часу не активовувала.
Будучи впевненою в тому, що кошти є на кредитному рахунку та вона ними не користувалась, виїхала до Великобританії на заробітки, де перебувала до лютого 2019 року.
30 січня 2019 року, перебуваючи за кордоном, вона отримала від банку смс-повідомлення з вимогою сплатити кредит у сумі 6 331 грн. Проте, вона вказаними кредитними коштами не користувалась.
Повернувшись додому у лютому 2019 року та звернувшись до банку за роз`ясненнями, вона дізналась про те, що 06 жовтня 2018 року з її кредитного рахунку були зняті кошти у сумі 24 750 грн, хоча вона особисто ці кошти з картки не знімала та іншій особі дані цієї картки не передавала.
13 лютого 2019 року вона звернулась до поліції із заявою, в якій повідомила про заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом грошовими коштами у сумі 24 750 грн, які знаходились на її кредитній картці. На даний час проводяться слідчі дії.
АТ «Державний ощадний банк України» у порушення її прав, незважаючи на належне повідомлення нею банку про неправомірне заволодіння кредитними коштами з її карткового рахунку, з 06 жовтня 2018 року нараховує проценти за користування цими коштами, пеню та інші виплати.
Вважала, що через те, що кошти з її рахунку були зняті незаконно, невідомими особами, після її повідомлення про це у банку виникло зобов`язання щодо негайного відновлення залишку коштів на її рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції, тобто відновити суму у розмірі 24 750 грн на кредитному рахунку.
Оскільки банк не перерахував вказані кошти на її картковий рахунок до цього часу, то відповідно до вимог закону, вважає, що банк зобов`язаний сплатити їй пеню у розмірі 0,1 процента цієї суми за кожний день, що за період з 08 жовтня 2018 року до дня пред`явлення нею позову, що становить 8 439,75 грн.
Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2019 року позов АТ «Державний ощадний банк України» та позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що банк не довів, що він виконав свій обов`язок щодо повідомлення боржника про здійснення 06 жовтня 2018 року операції на суму 24 750 грн з її рахунку за допомогою електронного платіжного засобу, а тому він несе ризик збитків від здійснення такої операції.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд мотивував своє рішення тим, що позивач помилково вважала, що до цих правовідносин слід застосувати положення норми пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки воно стосується власних коштів, а не кредитних.
Додатковим рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 41 446 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що вартість наданих ОСОБА_2 адвокатським об`єднанням «Кирилюк і партнери» послуг у становить 41 446 грн, вони доведені заявником, а банк не спростував вказаного розміру витрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу з АТ «Державний ощадний банк України» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» на додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року задоволено частково.
Додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року змінено.
Визначено суму, яка підлягає стягненню з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, з урахуванням відсутності обставин, які безспірно доводять, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, дійшов правильного висновку про відсутність її вини, як підстави цивільно-правової відповідальності у знятті грошових коштів з її кредитного рахунка та відсутності підстав для покладання на неї обов`язку з погашення заборгованості за кредитом.
При цьому, апеляційний суд вважав, що сума заявлених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу не відповідає критеріям співмірності.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, оскільки цей розмір судових витрат є співрозмірним з ціною позову у даній справі, відповідає, як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати в частині зменшення відшкодування судових витрат, понесених нею на оплату професійної правничої допомоги та залишити без змін додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Ощадбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов банку у повному обсязі.
Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 сторонами на оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не перглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 , мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно зменшив розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що такі витрати були реально понесені, тому не було підстав їх зменшувати.
Крім того, суд незаконно за власної ініціативи зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, незважаючи на те, що відповідного клопотання банк не заявив.
Касаційна скарга АТ «Ощадбанк», мотивована тим, що суди не врахували практику Верховного Суду про те, що банк не несе відповідальності за викрадення коштів з картки боржника, у разі розголошення ним інформації по рахунку, ідентифікаційні дані картки.
Вказує, що платіжна система IPAY, через яку було здійснено спірну платіжну операцію, вимагає введення всіх реквізитів картки для можливості перерахування коштів, а без повідомлення цих даних переказ був би неможливим. Тому, спірний платіж не міг відбутися без розголошення ОСОБА_2 ідентифікуючих карткових даних.
Зазначає, що суди не взяли до уваги надану відповідь Департаменту безпеки АТ «Ощадбанк», відповідно до якої операцію з кредитної картки ОСОБА_2 у розмірі 24 750 грн було проведено коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжної картки банку.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У вересні 2021 року АТ «Ощадбанк», подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши принципи справедливості, пропорційності та верховенства права, встановивши, що розмір гонорару адвоката є завищеним, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 .
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кирилюк Т. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи і правильно її вирішили по суті. Вважає, що доводи касаційної скарги банку є необґрунтованими та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення по суті - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22 вересня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк».
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до заяви про приєднання від 18 вересня 2018 року № 529284125 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який затверджений постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05 серпня 2015 року № 694, та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, складовою якої є заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_2 був встановлений кредитний ліміт у сумі 25 000 грн строком на 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк.
Згідно з пунктом 6.1 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії підписанням цієї заяви клієнт погоджується з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтверджує укладення між ним і банком кредитного договору.
Пунктами 6.6 та 6.6.1 заяви встановлено, що процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38 відсотків річних.
Відповідно до пункту 6.9 датою укладення кредитного договору є дата підписання заяви уповноваженим працівником; датою надання кредиту (частин кредиту) є дата використання клієнтом кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати (умова застосовується для зарплатних карток).
З огляду на виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ОСОБА_2 , із даного кредитного рахунку 06 жовтня 2018 року о 10.05 год. було здійснено електронний переказ коштів у сумі 24 750 грн за допомогою платіжної системи «UKR KIEV IPAY P2P», а у 10.45 год. цього ж дня було здійснено перевірку балансу на цій картці.
За розрахунком банку, станом на 18 квітня 2019 року, виникла заборгованість у розмірі 31 316,33 грн, яка складається із: суми кредиту у розмірі 24 750 грн, прострочених відсотків у розмірі 4 939,69 грн, пені у розмірі 765,85 грн, заборгованості за розрахунково-касовим обслуговуванням (далі - РКО) у сумі 743 грн, інфляційних втрат у розмірі 50,38 грн, трьох процентів річних у розмірі 67,38 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19, від 03 березня 2021 року у справі № 912/354/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ «Ощадбанк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 23040св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 757/70213/17 (провадження № 61-11722св19) та від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк» підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Пунктом 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), визначено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення № 705).
Отже, на користувача кредитною карткою покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
Відмовляючи у задоволенні позову банку, суди попередніх інстанцій належно не встановили та не перевірили, чи електронний переказ коштів у сумі 24 750 грн за допомогою платіжної системи «UKR KIEV IPAY P2P» з рахунку ОСОБА_2 банк здійснював з ідентифікацією власника карти, чи ні та які дані кредитної картки вводилися при здійсненні цієї операції.
Суди першої та апеляційної інстанцій належно не взяли до уваги та не перевірили доводів банку про те, що платіжна система IPAY, через яку було здійснено спірну платіжну операцію, вимагає введення всіх реквізитів картки для можливості перерахування коштів, а без повідомлення цих даних переказ був би неможливим. Тому, спірний платіж не міг відбутися без розголошення ОСОБА_2 ідентифікуючих карткових даних.
Крім того, судами взагалі не взята до уваги та не досліджена відповідь Департаменту безпеки АТ «Ощадбанк», відповідно до якої операцію з кредитної картки ОСОБА_2 у розмірі 24 750 грн було проведено коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжної картки банку. Вказаному доказу, який був поданий банком, взагалі не надана жодна правова оцінка.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та дослідження обставин справи, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову банку про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки Верховний Суд скасовує судові рішення по суті спору в цій справі та направляє справу на новий розгляд, то додаткове рішення у цій справі також підлягає скасуванню, а доводи ОСОБА_2 щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу мають бути перевірені при новому розгляді справи, оскільки такі витрати підлягають загальному розподілу згідно зі статтею 141 ЦПК України при вирішенні справи по суті.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кирилюк Тетяною Анатоліївною - задовольнити частково.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року, додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк