Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 720/604/17

провадження № 61-13007св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, -Маршинецька сільська рада Новоселицького району Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (далі -

ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маршинецька сільська рада Новоселицького району Чернівецької області, про скасування наказу, свідоцтва про право власності та його реєстрації.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником земельної частки (паю) в розмірі 2,51 умовних кадастрових гектара, яка знаходиться

в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області.

Вказувала, що не може зареєструвати своє право власності, оскільки на її земельну ділянку накладається земельна ділянка ОСОБА_2 , яка отримана останньою у спадщину від ОСОБА_3 .

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати наказ № 24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року

ГУ Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 7323084700:02:005:0036 площею 0,3707 га, а також рішення про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року, ухваленим у складі судді Павлінчука С. С., позов задоволено.

Скасовано наказ № 24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року

ГУ Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації, надання земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА № 238756 від 10 березня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер 7323084700:02:005:0036 площею

0,3707 га, а також рішення про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є спадкоємцем ОСОБА_4 та переоформила на своє ім`я свідоцтво про право на земельну частку (пай) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2017 року, то виділенням земельної ділянки ОСОБА_3 було порушено її право на отримання майна в порядку спадкування.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач правомірно набула право власності в порядку спадкування на земельну ділянку із кадастровим номером 7323084700:02:005:0001, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до пайового фонду.

Відсутність реєстрації права власності на вказану земельну ділянку в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не може бути перешкодою у захисті порушеного права, а лише позбавляє позивача на розпорядження нею, як однією із складових права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року задоволено апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області та ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушених, оспорюваних чи невизнаних прав у зв`язку із прийняттям наказу № 24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року

ГУ Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність, видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 7323084700:02:005:0036 площею 0,3707 га, а також рішення про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523

від 10 березня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не є власником земельної ділянки площею 1,7965 га кадастровий номер 7323084700:02:005:0001, яка знаходиться на території Маршинецької сільської ради Новоселицького району.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Криган В. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року і залишити в силі рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Новоселицького районного суду Чернівецької області.

У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про те, що не набувши земельну ділянку у власність позивач не вправі вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяти встановленню твердих меж, оскільки відповідно до статті 93 ЗК України, формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та віднесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Апеляційний суд не врахував, що станом на 2006 рік ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області мало всі відомості стосовно земельної ділянки, площею 1,7965 га кадастровий номер 7323084700:02:005:0001 виходячи з того, що вся технічна документація знаходилась у відділі земельних ресурсів Новоселицького району Чернівецької області, тому управлінню з цього часу було відомо, що ця земельна ділянка надана у власність спадкодавцю заявника - ОСОБА_4 .

Також заявник вказує, що ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області не надало на вимогу суду розпорядження № 204-р від 25 квітня 2006 року, у зв`язку з чим експертиза у справі була проведена без урахування цього розпорядження і саме тому, експерт дійшов висновку, що права заявника не порушені, а перетинання земельної ділянки, площею 1,7965 га під кадастровим номером 7323084700:02:005:0001 з земельною ділянкою 7323084700:02:005:0036 площею 0,3707 га складає 0,0607 га. При цьому, з невідомих причин експерт в наданому до висновку ситуаційному плані зазначив площу земельної ділянки під кадастровим номером 7323084700:02:005:0001, не 1,7965 га як вказано в наданій документації, а 1,3475 га, чим фактично було зменшено площу накладання земельних ділянок. За умови правильного визначення площі земельної ділянки під кадастровим номером 7323084700:02:005:0001 у 1,7965 га як зазначено у технічній документації про передачу земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишньої асоціації селянських господарств «Маяк» Маршинецької сільської ради розробленої приватним підприємством «Ріга» та затвердженої розпорядженням № 410-Р від 17 вересня 2003 року площа такого накладання складає більш 20%, що підтверджується рішенням № РВ-7300252222017 від 18 квітня 2017 року державного кадастрового реєстратора відділу у Новоселицькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецької області та доданою документацією.

Також заявник вказує на помилковість висновку апеляційного суду про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією, оскільки такий висновок суперечить положенням статті 198 ЗК України та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 720/2534/15-ц. Відсутність підпису заявника в акті погодження меж призвело до накладання вказаних земельних ділянок.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє вважало, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Просило врахувати, що обмін земельних ділянок на підставі розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області № 204-р від 25 квітня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проведений після смерті ОСОБА_4 , а в технічний документації (проекті розпаювання) інформація та рішення щодо обміну земельних ділянок між пайовиками відсутні.

У серпні 2019 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Шкварчуком В. Д. подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду.

Посилався на безпідставність посилань позивача щодо виділення

ОСОБА_4 у 2006 році земельної ділянки, площею 1,7965 кадастровий номер 7323084700:02:005:001, яка є суміжною із земельно ділянкою ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_4 померла до винесення Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області розпорядження № 204-р

від 25 квітня 2006 року, яким позивач обґрунтовує факт надання земельної ділянки кадастровий номер 7323084700:02:005:001 спадкодавцю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2017 року позивач успадкувала після смерті своєї матері - ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,51 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у власності асоціації селянських господарств «Маяк», що знаходиться в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області. На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_1 видано сертифікат серії PH № 944334 від 23 лютого 2017 року.

06 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до державного кадастрового реєстратора відділу у Новоселицькому районі Головного управління Держгеокадстру в Чернівецькій області із заявою про державну реєстрацію в тому числі земельної ділянки площею 1,7965 га кадастровий номер 7323084700:02:005:0001, що розташована на території Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області.

Рішенням РВ-7300252222017 від 18 квітня 2017 року позивачу відмовлено в реєстрації, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 7323084700:02:005:0001 перетинається на 20,63% із земельною ділянкою із кадастровим номером 7323084700:02:005:0036.

Висновком начальника відділу Держземагенства у Новоселицькому районі Чернівецької області № 1229-1 від 17 жовтня 2014 року погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,3707 га в АДРЕСА_1 .

03 грудня 2014 року Маршинецькою сільською радою Новоселицького району Чернівецької області складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Земельна ділянка із кадастровим номером 7323084700:02:005:0036 була виділена ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області № 24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року.

10 лютого 2015 року ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності

серії СТА 238756 на земельну ділянку із кадастровим номером 7323084700:02:005:0036 для ведення особистого селянського господарства площею 0,3707 га.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадщину після нього прийняла ОСОБА_2 .

Розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області № 410-р від 17 вересня 2003 року було затверджено технічну документацію про передачу земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишньої асоціації селянських господарств «Маяк» Маршинецької сільської ради розроблену приватним підприємством «Ріга». Згідно з розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області № 204-р від 25 квітня 2006 року було внесено зміни в додаток № 1 до розпорядження № 410-р від 17 вересня 2003 року, згідно якого ОСОБА_4 була надана для виділення в натурі земельна ділянка № НОМЕР_3 із кадастровим номером 7323084700:02:005:0001, що раніше була виділена відповідно до вказаного розпорядження ОСОБА_6 , а останньому надана земельна ділянка під № 10 (замість земельної ділянки № 8) із кадастровим номером 7323084700:02:005:0004, яка раніше виділялася ОСОБА_7 .

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 286 від 07 травня 2018 року судами встановлено, що відбулося накладення площею 0,0607 га земельної ділянки із кадастровим номером 7323084700:02:005:0036 та земельної ділянки, яка призначена для виділення в натурі громадянину ОСОБА_6 . На складеному ситуаційному плані земельної ділянки ОСОБА_3 та земельних ділянок, які були призначені для виділення в натурі ОСОБА_4 накладання відсутнє.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено

у статтях 186 186-1 ЗК України.

Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками

(далі - Інструкція тут і далі у редакції від 28 березня 2011 року), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Встановивши, що позивач не є власником земельної ділянки кадастровий номер 7323084700:02:005:0001, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до статті 106 ЗК України, ОСОБА_1 не має права вимагати від власника сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 7323084700:02:005:0036 сприяти встановленню твердих меж чи відновленню межових знаків.

При цьому, касаційним судом враховано, що ОСОБА_1 успадкувала право на земельну частку (пай) в розмірі 2,51 в умовних кадастрових гектарах, без визначення місця знаходження конкретної земельної ділянки та її твердих меж.

Вирішуючи питання обґрунтованості позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність наявності порушених, оспорюваних чи невизнаних прав ОСОБА_1 наказом № 24-53/14-15-ст

від 11 лютого 2015 року ГУ Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 7323084700:02:005:0036 площею 0,3707 га, а також рішенням про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року.

Вказані обставини також узгоджуються із висновком судової земельно-технічної експертизи № 286 від 07 травня 2018 року, яким встановлено, що на ситуаційному плані земельної ділянки ОСОБА_3 та земельних ділянок, які були призначені для виділення в натурі ОСОБА_4 місце накладання відсутнє.

Апеляційний суд обґрунтовано врахував, що розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області № 204-р від 25 квітня 2006 року було видано після смерті ОСОБА_4 .

Посилання заявника про те, що експертиза була проведена без урахування розпорядження № 204-р від 25 квітня 2006 року, внаслідок чого експерт зазначив площу земельної ділянки під кадастровим номером 7323084700:02:005:0001, не 1,7965 га, як вказано в наданій документації, а 1,3475 га, не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довела належними і допустимими доказами, що земельну ділянку з кадастровим номером 7323084700:02:005:0001 була призначена для виділення в натурі ОСОБА_4 та що спадкодавець за життя набула права на цю ділянку у визначений законом спосіб.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування статті 198 ЗК України та невідповідність висновків апеляційного суду висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 листопада 2018 року

у справі № 720/2534/15-ц не впливають на правильність вирішення справи по суті, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову в цій справі є недоведеність позивачем набуття права на конкретну земельну ділянку, що є суміжною із земельною ділянкою відповідача, а постанова у справі № 720/2534/15-ц прийнята Верховним Судом за інших фактичних обставин.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, ці доводи переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції залишенню без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович