Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 722/1128/18-ц

провадження № 61-2718св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

третя особа - опікунська рада Сокирянської міської ради Чернівецької області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Владичана А. І.,

Одинака О. О., від 13 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - опікунська рада Сокирянської міської ради Чернівецької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 травня 2008 року по 18 грудня

2014 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого вони мають малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає разом з ним та знаходиться на його повному утриманні. ОСОБА_3 , яка проживає за межами України, участі

в утриманні та вихованні дитини не приймає, не цікавиться її успіхами

і станом здоров`я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Опікунською радою Сокирянської міської об'єднаної територіальної громади Чернівецької області надано висновок від 18 травня 2018 року

№ 03.10-1154, затверджений рішенням виконавчого комітету Сокирянської міської ради Чернівецької області від 18 травня 2018 року № 63, про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї щомісяця на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі 2 тис. грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області

у складі судді Ратушенка О. М. від 03 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 тис. грн, але не менше п'ятидесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області у складі судді Туржанського В. В. від 11 жовтня 2019 року заяву представника

ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - про перегляд заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня

2018 року залишено без задоволення. Роз`яснено ОСОБА_3 та

її представнику ОСОБА_4 , що заочне рішення після залишення заяви

про перегляд заочного рішення без задоволення може бути оскаржене

у загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Задовольняючи позов та позбавляючи ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка з серпня 2016 року, перебуваючи на території України,

без поважних причин самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дитини.

При цьому суд погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки і зазначив, що таке рішення відповідає інтересам дитини.

При визначенні розміру аліментів судом враховано вік та потреби дитини, стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_3 , спроможність сплачувати аліменти щомісяця та виходив із підстав розумності і достатності утримання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до

ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків. У решті рішення районного суду залишено без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відносно опікунської ради Сокирянської міської ради Чернівецької області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків. Достатні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відсутні, оскільки позивачем належними

та допустимими доказами не підтверджено факт умисного ухилення

ОСОБА_3 від виховання дитини, свідомого нехтування нею батьківськими обов`язками, її винної поведінки щодо дитини. При цьому

суд врахував характер поведінки відповідачки, наявність певних перешкод

у спілкуванні з дитиною, саму особу ОСОБА_3 , її бажання виконувати обов`язки з виховання дитини, а тому не погодився

із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дитини, оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_3 доводів,

у чому саме полягає незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до неї про стягнення аліментів на утримання дитини, не вказала.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 постанову апеляційного суду не оскаржила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Сокирянського районного суду Чернівецької області. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 13 січня

2020 року відмовлено.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що апеляційний суд не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про скасування рішення районного суду

й відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківський прав відносно малолітньої доньки. Відповідачка свідомо ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, не виявляла інтересу до її життя, не піклувалася про фізичний стан, духовний розвиток дитини, здоров`я. Відсутність батьківської уваги та ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків шкодить інтересам дитини.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх

діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними

чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня

2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для

її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити

в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області

від 10 липня 2017 року, що набрало законної сили, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору про визнання місця проживання дітей, умов їх утримання та участі батьків у їх утриманні встановлено істотне порушення ОСОБА_1 умов, визначених пунктами 2.2.2, 2.1.3, 2.1.6, 2.2.3, 3.1, 3.7 договору, що значною мірою позбавило ОСОБА_3 того, на що розраховувала остання при укладенні договору, призвело до порушення прав дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, ОСОБА_3 не ухилялася від надання утримання дитині з січня 2015 року по серпень 2016 року та щомісячно сплачувала ОСОБА_1 кошти на утримання дитини в розмірі, визначеному договором.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про

те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу

при доведеності винної поведінки одного із батьків. Достатні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відсутні, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт умисного ухилення ОСОБА_3 від виховання дитини, свідомого нехтування нею батьківськими обов`язками, її винної поведінки щодо дитини.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому суд врахував характер поведінки відповідачки, наявність певних перешкод у спілкуванні з дитиною, саму особу ОСОБА_3 , її бажання виконувати обов`язки з виховання дитини, а тому не погодився

із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дитини, оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачка свідомо ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, неврахування судами показань свідків безпідставні, висновків суду не спростовують, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, вказаним доводам і відповідним доказам була надана судом апеляційної інстанції відповідна правова оцінка.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник