Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 722/164/18
провадження № 61-3544св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Сердюка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Білоусівська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області, про визнання частково недійснимb свідоцтв про право на спадщину за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 вересня
2018 року у складі судді Римлянської Г. О. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2019 року у складі колегії суддів:
Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю., Перепелюк І. Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Білоусівська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , третя особа - Білоусівська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області, за позовом, у якому просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані
11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. за реєстровими номерами 608, 610 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в частині незаконно зазначеного в них колодязя №3 з залізобетонними кільцями, вартістю 2 330 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований
по АДРЕСА_1 .
3. Суміжне з будинком позивача домоволодіння по АДРЕСА_1 успадковане відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6
4. Позивач указував, що у 1986 році позивач викопав на території свого домоволодіння колодязь, проте води для використання в господарстві та споживання не вистачає, тому він постійно користувався колодязем, який розташований між його домоволодіння та домоволодінням відповідачів, викопаним у 1959 році на земельній ділянці Білоусівської сільської ради ще покійними дідами сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Зазначений колодязь з 1959 року перебував у загальному користуванні громади села.
5. У 2011 році, після смерті ОСОБА_6 за погодженням з відповідачем ОСОБА_3 позивач установив у колодязі водяний насос та з тих пір качав з нього воду для особистих потреб.
6. У 2013 році між позивачем та ОСОБА_2 виник спір з приводу користування колодязем та остання вказала, що колодязь належить їй та її брату на праві спільної часткової власності, а тому він не має права користуватись колодязем та повинен витягнути з колодязя свій водяний насос.
7. Оскільки він вважав, що колодязь не належить відповідачам та знаходиться в загальному користуванні, то відмовився витягувати насос, після чого
ОСОБА_2 перекрила прохід до колодязя парканом та унеможливила ним користуватись.
8. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 та зобов`язано ОСОБА_1 усунути їй перешкоди в користуванні належним їй на праві спільної часткової власності з братом колодязем шляхом демонтажу з колодязя водяного насосу з трубами та шлангами, які встановлені ним.
9. Після ухвалення рішення Сокирянського райсуду та отримання його повного рішення, ОСОБА_1 належним чином ознайомився з додатками до позовної заяви та дізнався, що 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Петришиною Р. В. на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, до яких також віднесено спірний колодязь.
10. КП «Сокирянське БТІ, надало усну інформацію, про те, що на момент отримання ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право власності від 05 квітня 1989 року та його реєстрації в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації від 05 квітня 1989 року, спірний колодязь не входив в домоволодіння та не був відображений в технічному паспорті домоволодіння ОСОБА_6
11. У погосподарській книзі Білоусівської сільської ради щодо особового рахунку ОСОБА_6 НОМЕР_1 за 1986-90 роки також відсутній запис щодо колодязя.
12. Вказував, що 09 липня 2013 року, вже після смерті власника домоволодіння ОСОБА_6 , КП «Сокирянське БТІ» безпідставно видало ОСОБА_2 довідку для нотаріуса за №39, якою фактично було визнано право власності за спадкодавцем на колодязь та на підставі якої відповідачам 11 липня 2013 року було видано оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі і колодязь.
13. Позивач вважає, що приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу Петришиною Р. В. 11 липня 2013 року відповідачам видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі незаконної довідки, виданої КП «Сокирянське БТІ» 09 липня 2013 року, яка стала підставою для видачі оспорюваних свідоцтв, що підтверджують право відповідачів на колодязь, який фактично не входив до складу спадкового майна.
14. Дані свідоцтва порушують його право користування колодязем, який є об`єктом загального користування мешканців с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області.
15. Також указував, що вказана в свідоцтвах про право на спадщину за заповітом інформація в частині наявності в колодязі залізобетонних кілець не відповідає дійсності, оскільки весь колодязь вимощений з каменю і будь-які залізобетонні кільця в ньому відсутні.
16. Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області
від 05 вересня 2018 року позов задоволено.
Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. після
смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 в
АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані в реєстрі за № № 608, 610 в частині незаконно зазначеного в них колодязя № 3 з залізобетонними кільцями, вартістю 2 330 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
18. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний колодязь знаходиться на земельній ділянці загального користування Білоусівської сільської ради, яка у встановленому законом порядку ОСОБА_6 не передавалася, а шляхом самочинного перенесення останньою огорожі приєднана до її земельної ділянки, внаслідок чого розмір земельної ділянки з 0,24 га став 0,25 га. Оспорювані свідоцтва видані приватним нотаріусом на підставі довідки БТІ, що містить неправдиві відомості щодо перебування колодязя у власності спадкодавця ОСОБА_6 , щодо матеріалів, з яких його виготовлено, та його вартості. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права на спадкування спірного колодязя, оскільки він не входив до складу спадкового майна та не охоплювався заповітом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
19. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2018 року залишено без змін.
20. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, оскільки спірний колодязь не входив до складу спадкового майна та не охоплювався заповітом, а свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом приватним нотаріусом на ім`я
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині визнання за ними права власності на колодязь № 3 видані з порушенням встановленого порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи та дійсності, та такими, що зроблені виключно на припущеннях, без підтвердження будь-якими належними доказами, а помилкове зазначення в довідці БТІ матеріалів, з яких його виготовлено, жодним чином не впливає на права позивача.
23. Заявник указує, що архівною інвентарною справою на будинковолодіння АДРЕСА_1 , в якій містяться всі абризи, ескізи, заміри підтверджено, що всі споруди, в тому числі огорожа № 1,2 25 червня 2013 році (дата виїзду спеціаліста ОСОБА_10 на адресу) є незмінними по відношенню до всіх споруд та залишилися в тих самих межах та параметрах, що й 09 березня 1989 році, що свідчить про те, що колодязь № З був саме в межах домогосподарства АДРЕСА_1 .
24. Судами, при дослідженні та аналізі погосподарської книги 1989-1990 року взято до уваги лише ту обставину, що в погосподарській книзі відсутній лише колодязь. Проте даний доказ слід було оцінювати у взаємному зв`язку з іншими доказами у їх сукупності, оскільки ряд споруд (літня кухня літ. Б; сараї літ. В, Г; огорожа № 1-2) не вказані в погосподарській книзі, на будинковолодіння, однак вони вказані в інвентарній справі від 10 березня 1989 року.
25. Висновок суду, що колодязь № 3 не було внесено в інвентарну справу
в 1989 році у зв`язку з тим, що в межах домоволодіння на той час він не знаходився, а ОСОБА_6 самочинно перенесла огорожу в сторону дороги чим збільшила площу земельної ділянки з 0,24 до 0,25 також спростовується матеріалами інвентарної справи позивача ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 від 06 березня 1989 року. Відповідно до інвентарної справи від 06 березня 1989 року на ім`я ОСОБА_1 розділ «План земельної ділянки» видно, що гараж літ. Г, який було побудовано в 1988 році, розташований на межі зліва попереду та межує із будинковолодіння АДРЕСА_1 , тобто попереду гаража літ. Г, відсутня земельна ділянка. З моменту виготовлення технічної документації, ОСОБА_1 , не здійснював будівництво іншого гаража.
26. Заявник також наголошує на тому, що відповідачі не заперечують, що колодязем, який був викопаний дідами та батьком відповідачів, користувалися сусіди, не забороняли та не забороняють позивачу брати воду з колодязю, однак, заперечують проти встановлення водяного насоса, оскільки через встановлення насосу позивачем не вистачало води для відповідачів.
Доводи інших учасників справи
27. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
29. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. ОСОБА_1 є власником житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами по
АДРЕСА_1 , яке є суміжним до домоволодіння
АДРЕСА_3 . 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Петришеною Р. В. відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані в реєстрі за № 608 та № 610 по 1/2 частці майна, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_2 , у тому числі: житлового будинку літ. А, літньої кухні, літ. Б, сараю, літ. В, сараю літ. Г, огорожі №1-2, колодязя № 3 з з/б кільця.
32. Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 11 липня 2013 року за ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 на підставі оспорюваних свідоцтв було зареєстровано право спільної часткової власності по 1/2 частині на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у тому числі на колодязь.
33. Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_6 , заведеної приватним нотаріусом Петришеною Р. В. однією із необхідних підстав видачі вказаних вище свідоцтв є довідка №39 від 09 липня 2013 року, видана БТІ, в якій в описі домоволодіння покійної ОСОБА_6 крім житлового будинку та по господарських будівель, зазначено, зокрема, колодязь, №3, виготовлений із залізобетонних кілець, вартістю 2330 грн.
34. З дослідженого оригіналу інвентарної справи на домоволодіння по
АДРЕСА_2 , встановлено, що дану справу виготовлено
БТІ 10 березня 1989 року на ім`я ОСОБА_6 , за її життя, і в ній в числі інших споруд не зазначено спірний колодязь як такий, що входить до складу домоволодіння ОСОБА_6 . Перед виготовленням інвентарної справи спеціаліст БТІ обстежив домоволодіння, склав журнал зовнішніх замірів кожної із будівель та споруд, їх абриси, ескізи, визначив приналежність до домоволодіння, визначив технічний стан і їх оцінку, що підтверджується наявними в інвентарній справі документами.
35. Відповідно до погосподарської книги Білоусівської сільської ради
за 1986-1990 роки, спірний колодязь до складу будівель та споруд, належних
ОСОБА_6 , погосподарського номеру не був включений. Розмір земельної ділянки, що рахується за даним по господарським номером, становить 0,24 га.
36. Витягом із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд підтверджується, що у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дана земельна ділянка передана за виключенням тієї, на якій розташований спірний колодязь, яка відноситься до земель загального користування. Розмір земельної ділянки вже становить 0,25 га.
37. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 та усунуто їй перешкоди в користуванні спірним колодязем, шляхом демонтажу з колодязя водяного насоса з трубами та шлангами, який встановлений ОСОБА_1
38. Відповідно до довідки виконавчого комітету Білоусівської сільської ради від 24 січня 2018 року колодязь, який знаходиться в
АДРЕСА_2 був викопаний та облаштований каменем всередині громадянами с. Білоусівка ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у 1959 році. Вказаний колодязь викопаний на земельній ділянці загального користування Білоусівської сільської ради, що підтверджується наявним в сільській раді Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташованої в АДРЕСА_1 , належної на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , технічною документацією. Даний колодязь є об`єктом загального користування мешканців с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
40. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
41. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
42. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
44. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
45. Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом в частині незаконно зазначеного в них колодязя №3 з з/б кільцями.
46. За приписами статей 1216 1218 1236 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому.
47. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував, що оспорювані свідоцтва порушують його право користування колодязем, який є об`єктом загального користування мешканців с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області.
48. Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
49. Тлумачення статті 1301 ЦК України дає підстави для висновку, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
50. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірний колодязь завжди був загального користування мешканців с. Білоусівка Сокирянського району, а земельна ділянка, на якій він розташований, ніколи не була у власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а є і була у розпорядженні Білоусівської сільської ради. Дозвіл з боку відповідачів позивачу брати воду з колодязя, не спростовує факт порушення відповідачами прав позивача, як члена територіальної громади с. Білоусівка, оскільки визнання права власності за відповідачами на колодязь № 3 порушує права позивача ОСОБА_1 як користувача даною криницею, що належить територіальній громаді.
51. Наведені обставини суд вважав достатніми для часткового визнання свідоцтв про право на спадщину в порядку статті 1301 ЦК України.
52. Суди попередніх інстанцій проаналізували оригінал інвентарної справи на домоволодіння по АДРЕСА_2 , погосподарську книгу Білоусівської сільської ради за 1986-1990 роки, урахували покази свідків та дійшли висновку, що спірний колодязь до складу будівель та споруд, належних ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не був включений, а відтак, не ввійшов до складу спадщини останньої.
53. Крім того, суди вважали, що відомості зазначені в довідці від 09 липня
2013 року №39, виданій БТІ, є неправдивими, оскільки наведене спростовується поясненнями свідків.
54. Порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд визначає Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Інструкція).
55. Відповідно до визначення, наведеного в Інструкції житловий будинок садибного типу - це житловий будинок, який складається із жилого та допоміжних (нежитлових) приміщень. На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення). Присадибна земельна ділянка - земельна ділянка (обмежована, забезпечена виїздом на вулицю, провулок тощо), на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо.
56. Згідно пункту 11 Інструкції у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, суб`єкти господарювання вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.
57. Частини перша і друга статті 186 ЦК України встановлюють, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
58. Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житловий будинок може складатися власне із самого будинку або з будинку та інших приміщень, що забезпечують нормальне проживання в ньому людини (наприклад, гараж, погріб, сарай, відокремлений санвузол тощо). У цьому випадку будинок є головною річчю, а підсобні приміщення розглядаються як невід`ємна частина будинку (приналежність).
59. Відповідно до частини першої статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
60. З указаного вбачається, що до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол тощо) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження.
61. У садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю, а отже, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і становлять з будинком одне ціле.
62. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із порушення відповідачами прав позивача щодо користування спірним колодязем.
63. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
64. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
65. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
66. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
67. Згідно зі статями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
68. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).
69. У справі, яка переглядається, достеменно встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований колодязь, відноситься до земель загального користування сільської ради.
70. Водночас, Білоусівська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи. З самостійними вимогами в межах даної справи сільська рада не зверталась. Представник третьої особи в судовому засіданні пояснював, що спірний колодязь, як об`єкт загального користування по обліках сільської ради не значиться.
71. Рішенням Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про затвердження актів обстеження земельних ділянок» від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надано доступ до користування криницею (відкрити криницю зі сторони вулиці) по АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перешкоджати у доступі, так як криниця за вказаною адресою являється для загального користування.
72. У подальшому, рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 лютого 2018 року наведене вище рішення сільської ради визнано протиправним та скасовано. Дане рішення набрало законної сили.
73. Визнаючи оспорені свідоцтва частково недійсними, суди попередніх інстанцій не встановили, як саме буде захищено права позивача, зважаючи на те, що звернення ОСОБА_1 з даним позовом передувала заборона з боку відповідачів встановити в спірний колодязь електронасос, яким накачував воду для потреб його господарства. Дане питання було предметом судового розгляду, за результатами розгляду якого позивача зобов`язано здійснити демонтаж з колодязя водяного насоса з трубами та шлангами. Дане рішення набрало законної сили.
74. Крім того, судом не наведено жодної із підстав, передбаченої нормою статті 1301 ЦК України для визнання свідоцтв недійсним.
75. Саме по собі цитування даної норми права без зазначення конкретної підстави не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
76. Наведене дає підстави для висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
77. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
78. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
79. За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення.
80. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (стаття 10 ЦПК України).
Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 вересня
2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 січня
2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.
3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Білоусівська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
В. В. Сердюк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська