Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 723/11/21
провадження № 61-4232св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Кам?янська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області у складі судді Дячук О. О. від 28 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Перепелюк І. Б., від 12 квітня 2022 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до Кам'янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та припинення права власності.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щовін є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . До складу нерухомого майна, яке розташоване за вказаною адресою, належать: житловий будинок літ. «А-І», допоміжні та господарські приміщення, а також компостосховище № 8.
Позивач вказував, що відповідно до рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі № 723/2047/14-ц та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 824/443/15-а нерухомий об`єкт - компостосховище № 8, яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,0492 га, належить йому на праві власності.
Він неодноразово звертався до Михальчанської сільської ради із заявами про надання йому у власність земельної ділянки, площею 0,0492 га, однак сільська рада неодноразово відмовляла йому у задоволенні заяв. З приводу вказаної земельної ділянки між позивачем і відповідачами існує спір.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі № 723/1964/14-а з урахуванням змін, внесених постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 , задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 21-27/2014 від 13 лютого 2014 року, зобов`язано Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0492 га, в оренду для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що на виконання цих судових рішень відповідачем розглянуто його заяву і рішенням ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із невідповідністю частині першій статті 134 Земельного кодексу України.
ОСОБА_1 наголошував, що 04 листопада 2020 року він звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року та № 69-33/2020 від 22 вересня 2020 року.
Позивач також вказував, що Михальчанською сільською радою було прийняте рішення № 82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення 30 листопада 2020 року було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.
На думку позивача, вказане рішення органу місцевого самоврядування порушує його права, а також суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Він вважає, що право власності відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2240053773245) підлягає припиненню.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 вхідний від 19 травня 2014 року № 134»; визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» у частині затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства; припинити право власності ОСОБА_2 на цей об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2240053773245.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду доказів, які б свідчили про наявність у ньогоправ на спірну земельну ділянку. Судом не встановлено порушень з боку Михальчанської сільської ради під час прийняття спірних рішень. Суд першої інстанції, зокрема, встановив, що компостосховище було демонтовано на виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недотримання органом місцевого самоврядування положень ЗК України при виділенні і передачі земельної ділянки у власність. Також позивачем не надано документів, які б підтверджували право оренди чи право власності на спірну земельну ділянку. При цьому звернуто увагу на те, що незгода позивача з рішеннями органу місцевого самоврядування сама по собі не може бути підставою для скасування відповідних рішень органів місцевого самоврядування.
Узагальнені доводи касаційної скарги
04 травня 2022 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначили порушення судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявники стверджують, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про відсутність компосховища, його демонтаж на виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі № 723/2047/14-ц. Вказаним рішенням суду було зобов`язано усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу певних споруд, а не припинено право власності ОСОБА_1 на його об`єкт нерухомості. Окрім того, зазначеним рішенням у справі № 723/2047/14-ц відмовлено у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора у частині державної реєстрації речових прав на компосховище. Заявник також вказує на те, що судами не надано належної оцінки постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 824/443/15-а та ухвалі Вищого адміністративного суду від 10 вересня 2016 року у справі № К/800/42884/15, якими було скасовано зміни, внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 щодо нерухомого майна - компосховища № 8.
При вирішенні спору суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Послання апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішення на те, що земельна ділянка площею 0,0492 га призначена для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, спростовуються, на думку заявника, довідкою Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області № Д-5 від 23 лютого 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 723/11/21.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 рокусправу за позовом ОСОБА_1 до Кам?янської сільської ради Сторожинецького районуЧернівецької області, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та припинення права власності призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вказує, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зроблено обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження правомірного користування земельною ділянкою площею 0,492 га для особистого селянського господарства, оскільки самовільно її захопив, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі № 723/2047/14-ц. Наданий план забудови земельної ділянки (технічний паспорт) не підтверджує право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Земельна ділянка площею 0,0492 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Михальча, Сторожинецького району, Чернівецької області перебувала у власності Михальчанської сільської ради.
19 травня 2014 року ОСОБА_1 подав до Михальчанської сільської ради заяву № 134 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0492 га в оренду для ведення особистого селянського господарства.
22 вересня 2020 року Михальчанською сільською радою на виконання постанови Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 723/1964/14-а повторно розглянуто заяву № 134 ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0492 га в оренду для ведення особистого селянського господарства у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішенням ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із невідповідністю частині першій статті 134 ЗК України.
Рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 07 квітня 2014 року № 60-28/2014 ОСОБА_1 зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0, 0492 га.
ОСОБА_2 у 2014 році звернулася до Михальчанської сільської ради із заявою для отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, орієнтовною площею 0,28 га, для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням XXIX сесії VI скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 07 липня 2014 року № 77-29/2014 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак процес виготовлення проєкту землеустрою було призупинено, у зв`язку з оскарженням вищезазначеного рішення ОСОБА_1 у судовому порядку.
Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 723/1964/14-а встановлено, що підстави для скасування рішень Михальчанської сільської ради № 60-28/2014 від 07 квітня 2014 року та № 77-29/2014 від 07 липня 2014 року відсутні, оскільки такі рішення прийнято обґрунтовано та останні не порушують прав та законних інтересів позивача.
ОСОБА_2 звернулася до Михальчанської сільської ради із заявою про продовження терміну дії рішення XXIX сесії VI скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 77-29/2014 від 07 липня 2014 року, яку рішенням XXXIII сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 22 вересня 2020 року № 69-33/2020 було задоволено.
Рішенням XXXIV сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 82-34/2020 від 12 листопада 2020 року затверджено проєкт із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі № 723/2047/14-ц зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Михальчанській сільській раді Сторожинецького району Чернівецької області у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянською господарства, що знаходиться у с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, шляхом демонтажу встановленої огорожі, компостосховища та бетонної доріжки до компостосховища.
Відповідно до постанови державного виконавця відділу ДВС Сторожинецького районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2015 року ВП № 46713500 ОСОБА_1 демонтував огорожу, компостосховище та бетонну доріжку до компостосховища на земельній ділянці, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області.
У висновку експерта № 22, складеному 01-19 жовтня 2021 року, зокрема, зазначено, що компостосховище, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , не входить у територію земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку у 1998 році.
У матеріалах, наданих експерту на дослідження, відсутня чітка і однозначна інформація, щодо власника земельної ділянки, на якій було розміщено компостосховище, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 , станом на момент внесення відомостей про нерухоме майно (тобто житлові та нежитлові будівлі) до державного реєстру нерухомого майна - 24 вересня 2014 року, а питання щодо встановлення кому належала земельна ділянка на вказану дату виходить за межі компетенції експерта, що має право проводити земельно-технічні експертизи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
На підставі пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
За змістом статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
У відповідності до частин першої-другої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власникземельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не було надано доказів порушення його прав на користування спірною земельною ділянкою площею 0, 0492 га у зв'язку із прийняттям органом місцевого самоврядування відповідного рішення щодо розпорядження й передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, площею 0,2812 га.
Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі № 723/2047/14-ц зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Михальчанській сільській раді Сторожинецького району Чернівецької області у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянською господарства, що знаходиться в с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, шляхом демонтажу встановленої огорожі, компостосховища та бетонної доріжки до нього. Судовим рішенням встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 самовільно захопив вказану земельну ділянку, огородив та встановив на ній самовільно компостосховище і бетонну доріжку.
Згідно з постановою державного виконавця відділу ДВС Сторожинецького районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2015 року ВП № 46713500 вказане судове рішення ОСОБА_1 було виконано.
Як встановлено судами, рішенням XXIX сесії VI скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 07 липня 2014 року № 77-29/2014 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак процес виготовлення проєкту землеустрою було призупинено у зв`язку із судовими спорами. Правомірність вказаного рішення органу місцевого самоврядування підтверджено судом у справі № 723/1964/14-а.
Рішенням ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, з посиланням на можливість передачі земельної ділянки на конкурсних засадах. Доводи позивача не свідчать про незаконність вказаного рішення органу місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів правомірного користування спірною земельною ділянкою площею 0,0492 га, слід визнати правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані позивачем рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання їй у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, не порушують прав позивача.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які заявники посилалися в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович